08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2519/21 пров. № А/857/7981/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №460/2519/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, Костопільської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
суддя в 1-й інстанції - Борискін С. А.,
дата ухвалення рішення - 13 січня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 20 січня 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Рівненської районної державної адміністрації, Костопільської районної державної адміністрації, в якому просив скасувати наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 лютого 2021 року № 17-к; поновити його на посаді начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської райдержадміністрації 26 лютого 2021 року; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за вимушеного прогулу з 26 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що повноваження керівника апарату з 14 січня 2021 року щодо звільнення державних службовців районних державних адміністрацій, припиняються і переходять до комісії з припинення; відповідно до ст.105 ЦК України та п.13 Порядку №1321 Комісія з реорганізації забезпечує організацію заходів, пов'язаних із звільненням та переведенням працівників райдержадміністрацій, що припиняються. Таким чином, наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 січня 2021 року №8-к «про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської РДА» є протиправним та незаконним, а відтак і наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 лютого 2021 року № 17-к, яким його звільнено також є протиправним і підлягає скасуванню. На думку апелянта, оскільки звільнення проведено органом, який не мав таких повноважень внаслідок реорганізації, то звільнення проведено всупереч вимогам ч.3 ст.36 КЗпП України, так як у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується. Зауважує, що його не було повідомлено про новий штатний розпис у зв'язку із скороченням та звільнення проведено при наявності вакантних посад державного службовця категорії Б у державному органі, до якого приєдналася Костопільська районна державна адміністрація. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що позивач був повідомлений під підпис про майбутнє звільнення та йому пропонувалися наявні вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіту. Враховуючи те, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновки позивача викладені у позовній заяві є необґрунтованими. Зазначає, що позивач фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, чи заходи з оптимізації чисельності штату персоналу, які призводять до скорочення чисельності та звільнення працівників, що є поза межами його компетенції. Разом з тим, повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач (апелянт)- ОСОБА_1 у судовому засіданні режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Решта учасників справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача (апелянта), перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2014 року розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації №35-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління економіки Костопільської районної державної адміністрації.
17 червня 2014 року розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації №47-к в порядку переведення призначений на посаду завідувача юридичного сектору апарату Костопільської районної державної адміністрації (том 1, а.с.88).
01 червня 2016 року розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації №80-к в порядку переведення призначений на посаду начальника відділу юридичного забезпечення, організаційної роботи та інформаційної діяльності апарату Костопільської районної державної адміністрації (том 1, а.с.156).
28 грудня 2020 року наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації №135-к в порядку переведення призначений на посаду начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації.
06 грудня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 листопада 2020 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", яким було визначено порядок утворення та реорганізації районних державних адміністрацій.
Відповідно до пп.21 п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ утворено у Рівненській області, зокрема, Рівненський район (з адміністративним центром у місті Рівне) у складі, в тому числі, Костопільської міської територіальної громади.
При цьому, пунктом 3 Постанови №807-ІХ ліквідовано у Рівненській області, зокрема, Костопільський район.
За змістом Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізовуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою №807-ІХ, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р, Костопільська районна державна адміністрація реорганізується шляхом приєднання до Рівненської районної державної адміністрації.
Наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 06 січня 2021 року №2-к "Про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської районної державної адміністрації" позивача попереджено про наступне вивільнення з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 25 січня 2021 року №8 "Про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської районної державної адміністрації" позивача повторно попереджено про наступне вивільнення з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
03 лютого 2021 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізацій районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняється, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1321, розпоряджень голови Рівненської районної державної адміністрації від 06 січня 2021 року №5-к "Про впорядкування структури та затвердження граничної чисельності працівників Рівненської районної державної адміністрації", від 06 січня 2021 року №6-к "Про впорядкування структури апарату Рівненської районної державної адміністрації" та з метою працевлаштування ОСОБА_1 пропонувалась посада головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та доступу до публічної інформації Рівненської районної державної адміністрації.
ОСОБА_1 із вищевказаним повідомленням не ознайомився, у зв'язку із чим був складений акт про відмову отримати повідомлення керівника апарату Рівненської районної державної адміністрації від 03 лютого 2021 року №496/06/01-57/21.
У подальшому, наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 25 лютого 2021 року №17-к позивача звільнено з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації 26 лютого 2021 року.
Позивач, вважаючи наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 лютого 2021 року № 17-к протиправним, звернувся у суд з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції враховуючи те, що позивача звільнено з підстави реорганізації державного органу за нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що Костопільською районною державною адміністрацією дотримано порядок звільнення ОСОБА_1 , а тому наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 лютого 2021 року № 17-к є правомірним та підстави для його скасування відсутні, а відтак і підстави для задоволення похідних позовних вимог також відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Ст.1 Закону України “Про державну службу» передбачає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
За змістом ст.4 Закону України “Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Згідно з ч.3 ст.5 Закону України “Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Так, пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України “Про державну службу» встановлено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України “Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з державної служби відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", тобто у зв'язку з реорганізацією державного органу.
Згідно з ч.3 ст.87 Закону України “Про державну службу» (у редакції, чинній на дату винесення розпорядження від 06 січня 2021 року №2-к) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
За змістом ч.4 ст.87 Закону України “Про державну службу» у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
При цьому, конструкція п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України “Про державну службу» вказує на те, що реорганізація державного органу (як і будь-яка з інших підстав, що визначена в цьому пункті) є достатньою самостійною підставою для прийняття суб'єктом призначення рішення щодо припинення державної служби по відношенню до відповідних державних службовців (які проходять службу в реорганізовуваних органах - юридичних особах).
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з п.5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі - Порядок №1074) орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Пунктом 8 Порядку №1074 передбачено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.
16 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", яким, зокрема, передбачено реорганізацію Костопільської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Рівненської районної державної адміністрації.
Таким чином, наведені вище обставини були підставою припинення державної служби за ініціативи роботодавця (суб'єкта призначення) у зв'язку з реорганізацією державного органу відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, сама по собі наявність підстав для звільнення працівника не може повністю виправдовувати наступне звільнення, оскільки його правомірність перебуває також у прямій залежності від дотримання встановленої процедури звільнення, у даному випадку, державного службовця.
За змістом ст.7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Кабінет Міністрів України постановою від 16 грудня 2020 року №1321 затвердив Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються.
Згідно з п.12, 13 вищезазначеного Порядку Голова облдержадміністрації утворює комісії з реорганізації та затверджує їх персональний склад, а також затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрації, що припиняються за поданням голови відповідної комісії з реорганізації.
Комісія з реорганізації, зокрема, забезпечує організацію заходів, пов'язаних із звільненням та переведенням працівників райдержадміністрацій, що припиняються.
Відповідно до ст.87 Закону України “Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, реорганізація державного органу. Суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі настання зазначених обставин у письмовій формі не пізніше за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі. При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" від 16 грудня 2020 року №1635-р, а також розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 31 грудня 2020 року №138-к "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату обласної державної адміністрації, її структурних підрозділів та районних державних адміністрацій" наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 06 січня 2021 року №2-к "Про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської районної державної адміністрації" позивача попереджено про наступне вивільнення з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Крім того, наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 25 січня 2021 року №8 "Про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської районної державної адміністрації" ОСОБА_1 повторно попереджено про наступне вивільнення з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Як зазначено вище, ч.3 ст.87 Закону України “Про державну службу» (у редакції, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23 лютого 2021 року № 1285-IX) передбачала, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), при цьому вжите у ч.3 ст.87 Закону України “Про державну службу» слово "може" означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання щодо пропозиції державному службовцю вакантної посади законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, керівник мав лише право, а не обов'язок, пропонувати за наявності посаду в тому самому органі, що свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що його звільнення проведено без доведення до відома нового штатного розпису райдержадміністрації.
При цьому, матеріалами справи стверджується, що 03 лютого 2021 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізацій районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняється, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1321, розпоряджень голови Рівненської районної державної адміністрації від 06 січня 2021 року №5-к "Про впорядкування структури та затвердження граничної чисельності працівників Рівненської районної державної адміністрації", від 06 січня 2021 року №6-к "Про впорядкування структури апарату Рівненської районної державної адміністрації" та з метою працевлаштування ОСОБА_1 пропонувалась посада головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та доступу до публічної інформації Рівненської районної державної адміністрації.
Разом з тим, ОСОБА_1 із вищевказаним повідомленням не ознайомився, у зв'язку із чим був складений акт про відмову отримати повідомлення керівника апарату Рівненської районної державної адміністрації від 03 лютого 2021 року №496/06/01-57/21.
Однак 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про попередження щодо вивільнення через реорганізацію Костопільської РДА шляхом приєднання до Рівненської РДА та попросив звільнити його з посади з 26 лютого 2021 року, скоротивши термін попередження (том 1, а.с.233).
Таким чином, відповідачами було здійснено всі дії для належного попередження про звільнення та пропозицію вакантних посад державної служби, з метою доведення до відома позивача та з дотриманням всіх строків відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу».
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи враховуючи відсутність згоди позивача на переведення на запропоновані посади та спливу строку попередження, відповідачем прийнято наказ від 25 лютого 2021 року №17-к.
Щодо доводів апелянта про те, що звільнення проведено органом, який не мав таких повноважень внаслідок реорганізації, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" суб'єкт призначення - це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Керівник державної служби - це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
За змістом ст.17 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністрацій здійснюють: керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах; керівник структурного підрозділу зі статутом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі; керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм, можна дійти висновку про те, що уповноваженою на попередження державного службовця про наступне звільнення та прийняття рішення про таке звільнення є керівник державної служби або суб'єкт призначення.
При цьому, Закон України "Про місцеві державні адміністрації" не містить спеціального положення, яке уповноважує інших посадових осіб здійснювати попередження державних службовців райдержадміністрації, що припиняються про наступне вивільнення та приймати рішення про їх звільнення, а тому про наступне вивільнення державних службовців апарату райдержадміністрації попереджає керівник апарату цієї адміністрації, а державних службовців структурного підрозділу районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права - керівник цього структурного підрозділу.
Матеріалами справи стверджується, що наказом керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 06 січня 2021 року №2-к "Про попередження про наступне вивільнення державних службовців апарату та структурних підрозділів Костопільської районної державної адміністрації" ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з посади начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 87 Закону Україну "Про державну службу", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у відповідності та з дотриманням норм Закону України «Про державну службу» (які були чинні на час виникнення спірних правовідносин), правомірно здійснив процедуру звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №460/2519/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.