головуючий суддя у першій інстанції: Морська Г.М.
20 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24338/24 пров. № А/857/29640/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/24338/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
03.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою працездатності пов'язаної з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції, відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посадах рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ з 01.09.1997р. - 06.11.2015р., в поліції з 07.11.2015р. - 08.06.2021р., в Державному бюро розслідувань з 09.06.2021р. - 26.12.2022р.
Актом розслідування групового нещасного випадку (поранення), що стався (сталося) 30 квітня 2009 року в 02:00, який складений 11.05.2009р. Форми Н-5* комісією, призначеною розпорядженням №123р від 08.05.2009р. ГУМВС України у Львівській області (копія додається) та Актом №36 Форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення) відносно потерпілого капітана міліції ОСОБА_1 , який затверджений Начальником ГУМВС України у Львівській області генерал-лейтенантом міліції В.М. Пісним від 26 травня 2009 року встановлено:
«…Капітан міліції ОСОБА_1 в період часу з 27 - 30 квітня 2009 року задіяний до проведення спеціальних заходів в м. Соснівка Сокальського р-ну Львівської області згідно завдань ГУМВС від 14.04.2009р. № 063814т та №063815т на виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 10.04.2009р. № 428т по кримінальній справі № 60/4-08 за ст.390 ч.1 КК України, з метою затримання розшукуваного ОСОБА_2 , 1958 р.н., раніше неодноразово засудженого за скоєння тяжких злочинів, якого з 20.05.2008р. оголошено у міждержавний розшук за втечу з місць позбавлення волі у Рівненській області. …. Згідно плану оперативного забезпечення проведення оперативно-технічних заходів №1 та №5 (вх. УБОЗ ГУМВС №24/13-1331т (вн) від 22.04.2009р.) який затверджений керівником УБОЗ ГУМВС, для проведення спецзаходів задіяно о/у ВОТР РАЦ УБОЗ капітана міліції ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_2 здійснив постріли в ОСОБА_1 гумовими кулями, поранивши його в голову, від чого ОСОБА_1 короткочасно втратив свідомість. Після цього ОСОБА_2 взяв капітана міліції ОСОБА_1 у заручники, приставивши йому до шиї пістолет, та прикриваючись ним, вийшов з під'їзду. Надалі працівники групи затримання ВШР «Сокіл» прослідували в сторону ОСОБА_2 , поки не побачили капітана міліції ОСОБА_1 , якого поранено у голову та ногу. …
Висновок комісії: В ході проведеної перевірки установлено, що оперуповноважений відділу ОТР РАЦ УБОЗ ГУМВС України у Львівській області капітан міліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю …».
Довідкою від 15.03.2023р. №119 Головного управління МВС України у Львівській області встановлено: « ОСОБА_1 з 01 вересня 1997 року (наказ Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України від 20.08.1997р. №155 о/с) - 06 листопада 2015 року (наказ Головного управління МВС України у Львівській області від 06.11.2015р. №71 о/с дск) проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений за п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Причиною звільнення з органів внутрішніх справ не було «через хворобу»…» .
Із 07.11.2015п. ОСОБА_1 проходив службу в поліції.
Наказом від 31.05.2021п. №174 о/с, який виданий Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1 (0096100), начальника 7-го відділу (оперативно технічної розвідки) управління стратегічних розслідувань у Львівській області, звільнено з 08 червня 2021 року за п.7 (за власним бажанням ) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
09.06.2021р. ОСОБА_1 прийнято на службу до Державного бюро розслідувань на посаду начальницького складу на підставі Контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 08.06.2021р.
Свідоцтвом про хворобу №87 від 20 грудня 2022 року яке видане Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» встановлено:
«Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Львівській області за розпорядженням начальника Відділу кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснила медичний огляд оперуповноваженого оперативного відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, підполковника Державного бюро розслідувань Безкоровайника Р.Б.. Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): Наслідки ЗЧМТ (30.04.2009р.), струсу головного мозку, рвано-розмозженої рани голови, кульових поранень правої підколінної ділянки обох стегон у вигляді дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з ознаками внутрішньочерепної гіпертензії, зі стійким цефалгічним, вестибулоатактичним синдромами, лівобічним рефлекторним геміпарезом, церебрастенічним синдромом зі стійкою вегетосудинною нестійкістю, помірним порушеннями координації та рухів, правобічним гонартрозом ІІ ст. Ангіопатія сітківки обох очей.
Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Вертеброгенна цервікалгія з больовим та м'язево-тонічним синдромами, незначним порушенням функції хребта на грунті остеохондрозу шийного відділу хребта, ускладненого ретролістезом С3-С6. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: На основі статті 75б, 23в, 70в, 71в графи 1 Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції Наказ МВС України №285 від 03 квітня 2017 року. Непридатний до служби в поліції… ».
Наказом в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 26 грудня 2022 року №250 ос/ДСК, звільнено із служби в Державному бюро розслідувань у відставку, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 з посади Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 26 грудня 2022 року за станом здоров'я з достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 08 червня 2021 року.
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Форми №158/о серії 12ААА №012625, яка видана від 19.01.2023р. Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласним МСЕК №3 застрахованій особі ОСОБА_1 , встановлено:
«Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 45% (сорок п'ять) згідно Свідоцтва про хворобу №87 від 20.12.2022р., з них:- 40% - на травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків (30.04.2009р.), 02.12.2024р. ; - 5% - на захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції. Підстава: акт огляду МСЕК №143…».
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №740176 від 19.01.2023р., виданою Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласним МСЕК №3 інваліду ОСОБА_1 встановлено: «Група інвалідності: Третя, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Підстава: акт огляду МСЕК №143.».
24.01.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності, безпосередньо пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у відповідь на яку отримано відмову. Вказану відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивач оскаржив до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. у справі №380/5084/23 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №380/5084/23 вирішено апеляційну скаргу ТУ ДБР у м. Львові задовольнити, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 380/5084/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову із підстав звернення із позовом до неналежного відповідача.
10.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції, відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
У відповідь, отримано лист Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №53907-2024 від 17.10.2024р. (124778), яким встановлено наступне:
«…Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується відповідно до Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон). У ст.97 Закону надається вичерпний перелік випадків, у разі яких виплачується одноразова грошова допомога. Виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення визначено п.3, п.4 ст.97 Закону (у разі надання поліцейському інвалідності). Як видно зі змісту п.3, п.4 ч.1 ст.97 Закону, призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов'язкових умов, а саме: 1) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); 2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції; 3) звільнення поліцейського з поліції внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Згідно наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 31 травня 2021 року №174 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 08 червня 2021 року. Отже, підстава звільнення не відповідає умовам, визначеним у п.3, п.4 ч.1 ст.97 Закону. Крім того, третю групу інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, встановлено 19.01.2023р., відповідно до копії виписки з акта огляду медико-соціальної комісії №740176, що також є порушенням строків, указаних у п.3, п.4 ч.1 ст.97 Закону (визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції). З огляду на викладене правових підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги немає…».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.46 Конституції України видно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно п.п. «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: 3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
ч.4 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016р. №4 затверджено Порядок та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок).
В п.3 Розділу І Порядку встановлено, що поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України «Про міліцію».
пп.2 п. 4 Розділу І Порядку визначено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до пп.2 п. 1 Розділу ІІ Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
п.3 Розділу ІІІ Порядку видно, що заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади.
Системне тлумачення вищенаведених норм права дає суду підстави дійти висновку про те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов'язкових умов, а саме:
1) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції;
3) звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно положеннями п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII.
Відповідне зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.04.2020р. (справа №3-р(І)/2020).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що після нещасного випадку (поранення) ОСОБА_1 продовжив проходити службу у Департаменті стратегічних розслідувань НПУ, а у подальшому у ДБР, звідки звільнився у відставку за станом здоров'я.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначаються Законом України «Про державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі - Закон №794-VIII).
ст.1 Закону України «Про державне бюро розслідувань», передбачено, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про державне бюро розслідувань», до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
ч.1, ч.2 ст.19 Закону України «Про державне бюро розслідувань» встановлено, що Держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Аналогічне правило закріплене в п.25 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743 (далі - Положення №743).
Колегія суддів наголошує, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 визначено третю групу інвалідності у зв'язку із травмою, що пов'язана з виконанням службових обов'язків (що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експерною комісією серії 12ААВ №740176 від 19.01.2023р.); Визначення третьої групи інвалідності настала протягом шести місяців після звільнення з поліції (що підтверджується знову ж таки довідкою до акта огляду медико-соціальною експерною комісією серії 12ААВ №740176 від 19.01.2023р. та наказом в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 26 грудня 2022 року №250-ос/ДСК); Позивача звільнено зі служби за станом здоров'я (що підтверджується наказом в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 26 грудня 2022 року №250-ос/ДСК).
Факт продовження ОСОБА_1 служби в ДБР та подальше звільнення саме у зв'язку непридатністю для служби в поліції через наслідки ЗЧМТ (30.04.2009р.), струсу головного мозку, рвано-розмозженої рани голови, кульових поранень правої підколінної ділянки обох стегон, що встановлено Свідоцтвом про хворобу №87 від 20 грудня 2022 р., виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» свідчить про його право на отримання спірної допомоги.
ч.4 ст.78 КАС України чітко визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 23 травня 2024 року у справі №380/5084/23, що стосується встановлення права ОСОБА_1 на призначення і виплату одноразової грошової допомоги передбачено:
«…Колегія суддів констатує, що не є спірним у цій справі те, що позивачу визначено третю групу інвалідності у зв'язку із травмою, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується належними доказами, визначення третьої групи інвалідності настала протягом шести місяців після його звільнення з поліції, таке звільнення відбулося з підстав «за станом здоров'я».
Разом з цим, спірним у цій справі на переконання суду залишається питання визначення належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги позивачу.
ОСОБА_1 встановлена інвалідність внаслідок травми, отриманої 30.04.2009р. під час проходження служби в органах внутрішніх справ, після чого він до 08.06.2021р. проходив службу в поліції, а тому, не відповідач, а орган Національної поліції за останній місцем проходження служби позивача в поліції є компетентним органом, уповноваженим на призначення і виплату одноразової грошової допомоги .
Колегія суддів наголошує на тому, що втрата працездатності отримана позивачем саме під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень і завдань міліції чи поліції.
Безспірним є той факт, що втрата працездатності пов'язана із проходженням служби в поліції чи міліції, однак жодного причинно - наслідкового зв'язку із втратою працездатності та службою в Державному бюро розслідувань не має.
При цьому, сам факт проходження позивачем служби в Державному бюро розслідувань в даному випадку не має правового значення та не створює у відповідача обов'язку з призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові не є належним відповідачем у цій справі, при цьому суд не позбавляє права позивача на звернення з аналогічним позовом до належного відповідача.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що п.4 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським, з огляду на зміст та правове регулювання Законом № 580-VIII, таким місцем служби є саме останнє місце служби в органах поліції чи міліції, тобто коли позивач мав статус поліцейського…».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/24338/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель