головуючий суддя у першій інстанції: Дору Ю.Ю.
20 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4063/25 пров. № А/857/29200/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 260/4063/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК-В» до Закарпатської митниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
23.05.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВК-В» (далі ТОВ «АВК-В») звернувся з позовом до Закарпатської митниці, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів №UА305000/2024/000102/1 від 18.12.2024р.
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2024/000222.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Закарпатська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АВК-В» з метою митного оформлення товару, подав до Закарпатської митниці митну декларацію №UА305000/2024/000102/1, разом із якою подано наступні документи, які підтверджують числові значення митної декларації: договір б/н від 30.06.2023 року; додаток №1 від 30.06.2023 року до цього договору; додаток №3 від 13.06.2024 року до цього договору; пакувальний лист №80003920 від 12.12.2024 року; рахунок-проформу №PROF000746 від 26.11.2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №90003306 від 12.12.2024 року; платіжну інструкцію №92 від 29.11.2024року; автотранспортну накладну №618232 від 12.12.2024 року; довідку перевізника ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №02-1612 від 16.12.2024 року; сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №А 1897668 Т від 13.12.2024 року; каталог виробника; копія митної декларації країни відправлення №24ES0017411AEKGRB7 від 13.12.2024 року; договір про надання послуг митного брокера (угода №1706 від 17.06.2022 року).
Крім того, на повідомлення митного органу про необхідність надання додаткових документів, зокрема, платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, ТОВ «АВК-В» надав наступні документи: - рахунок-проформу №PROF000699 від 04.11.2024 року; платіжну інструкцію №91 від 04.11.2024 року.
На підставі поданих позивачем документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА305000/2024/000102/1 від 18.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305130/2024/000222.
Із змісту графи 33 вищевказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що «В рамках реалізації положень ст.ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України від 13.03.2012р. №4495-VI видно, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана з наступних причин: подані декларантом до митного оформлення основні документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, зокрема ціни, що сплачена чи підлягала сплаті; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті; надані декларантом на запит митного органу додаткові документи не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості.
За результатами розгляду наданих до митного документів встановлено наступне.
В наданій декларантом до митного оформлення платіжній інструкції № 92 від 29.11.2024р. в графі про призначення платежу зазначено Рахунокпроформу №PROF000746 від 26.11.2024р. (далі - рахунок-проформа), який сплачено на суму 25396,03 євро. Водночас, в рахунку-проформі вартість одиниці товару складає 25396,03 євро та зазначено «умови оплати: 50% до замовлення 50% до завантаження», однак визначити, що саме за товар зазначений в проформі не є можливим, оскільки відсутній відсутній артикул, назва або характеристики які б дали змогу ідентифікувати товар. Тобто, умови оплати зазначені в рахунку проформі не дають змоги ідентифікувати яку частину або відсоток оплачено в платіжній інструкції №92 від 29.11.2024р. на суму 25396,03 євро.
В Договорі поставки бн від 30.06.2023р. у п.2.3.1 зазначено «Виробник повідомляє клієнта про наявність замовлення за сім (7) робочих днів до того, як воно буде готове до відправлення. Після повідомлення виробника про те, що замовлення виготовлено та готове до відправлення, клієнт повинен здійснити оплату протягом терміну та умов, установлених у цьому договорі». Також відповідно до п.5.2 зазначено "Сто відсотків 100%, до яких буде додано відповідний ПДВ, після прийняття замовлення," В той же час до митного оформлення не надавалися документи що підтверджують 100% оплату товару згідно рахунку фактури № 90003306 від 12.12.2024р. на загальну суму 41316,03 євро. До митного оформлення надано каталог компанії-виробника PadeiGaiis б/н від 04,09.2023р., в якому зазначені 5 варіантів пропозицій різних кортів за ціною від 18900 до 24200 євро. Водночас, заявлена фактурна вартість оцінюваного товару становить 17440,52 євро/шт., що суттєво нижче за найнижчу ціну пропозиції в каталозі виробника та унеможливлює ідентифікацію товару з каталогом.
У зв'язку з вищезазначеними невідповідностями в документах, заявлена митна вартість викликає сумнів у своїй достовірності та потребує більш поглибленої перевірки із застосуванням додаткових джерел інформації. За результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що рівень митної вартості оцінюваних товарів є суттєво нижчим за митну вартість аналогічних товарів. Зокрема, за результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень подібних товарів за кодом згідно з УКТЗЕД 9506999000 (країна виробництва Іспанія) з рівнем митної вартості від 4,00 до 5.26 доларів США/кг. Таким чином, заявлений рівень митної вартості оцінюваних товарів за рівнем 2,44 євро/кг (2,56 доларів США/кг) є суттєво (мінімум 1,5-2 рази) нижчим за митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, що в свою чергу викликає додаткові сумніви у дійсності заявленої вартості товару.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VЬ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) "Оцінка товару для митних цілей" та Угода про застосування статті VII ГАТТ. В п. 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до п.2(b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Таким чином, надані до митного оформлення документи та відомості не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена за товар чи підлягала сплаті.
Вказане унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв'язку з чим відповідно до ст.53 МК України митний орган здійснив запит додаткових документів (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
Також, згідно ч.5 ст.55 МК України декларанту запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На запит митого органу декларант надав наступні документи: Рахунок-проформа №PROF000699 від 04.11,2024р. (однак визначити, що саме за товар зазначений в проформі не є можливим, оскільки відсутній артикул, назва або характеристики які б дали змогу ідентифікувати товар), а також Платіжна інструкція №91 від 04.11,2024р. з покликанням на цей же Рахунок-проформу №PROF000699 від 04.11.2024р.
Отже, за результатами опрацювання додатково наданих декларантом документів встановлено, що в своїй сукупності вони не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості. Право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митний орган прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень ч.2 ст.58 МК України, оскільки відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 26 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог ст.ст.59, 60 та 61 МК України. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.
ст.64 МК України, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації.
При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів (корти для падел тенісу в комплекті з аксесуарами, в розібраному стані, код товару 9506999000 згідно з УКТ ЗЕД, країна походження - Євросоюз, країна відправлення - Іспанія) за наступними митними деклараціями: №UA100430/2024/288186 від 03.12.2024р. (4$/кг, резервний метод, умови поставки EXW Beniarbeig Іспанія, вага- 15733 кг, торговельна марка JUBO PADEL); №UA100430/2024/288256 від 09.12,2024р. (4,0003 $/кг, резервний метод, умови поставки EXW Beniarbeig Іспанія, вага 17685 кг, торговельна марка JUBO PADEL); №UA209190/2024/028414 від 06.11.2024 (4,82 євро/кг, перший метод, умови поставки EXW Вагвеїопа Іспанія, вага 12648 кг, торговельна марка AFP COURTS).
З урахуванням найближчого еквіваленту, час імпорту якого наближений до часу імпорту оцінюваного товару, а також співставних обсягів, для розрахунку митної вартості товару митний орган взяв за основу митну вартість товарів за МД №UA100430/2024/288256 від 09.12,2024р. Коригування на комерційні умови не здійснювалось за відсутності необхідності, оскільки кількісні характеристики співставні, а митна вартість товару за обраною МД визначена за резервним методом (тобто, це митна вартість на момент перетину кордону).
Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, складає: 4.0003$/ кг * 15400 кг = 61604,62 $, що у валюті контракта складає 58828.00 EUR.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції ТОВ «АВК-В» з метою митного оформлення товару, подав до відділу митного оформлення Закарпатської митниці митну декларацію та документи передбачені ч.2 ст.53 МК України, а саме: договір б/н від 30.06.2023 року; додаток №1 від 30.06.2023 року до цього договору; додаток №3 від 13.06.2024 року до цього договору; пакувальний лист №80003920 від 12.12.2024 року; рахунок-проформу №PROF000746 від 26.11.2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №90003306 від 12.12.2024 року; платіжну інструкцію №92 від 29.11.2024року; автотранспортну накладну №618232 від 12.12.2024 року; довідку перевізника ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №02-1612 від 16.12.2024 року; сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №А 1897668 Т від 13.12.2024 року; каталог виробника; копія митної декларації країни відправлення №24ES0017411AEKGRB7 від 13.12.2024 року; договір про надання послуг митного брокера (угода №1706 від 17.06.2022 року).
Крім того, на повідомлення митного органу про необхідність надання додаткових документів, зокрема, платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, ТОВ «АВК-В» надав наступні документи: - рахунок-проформу №PROF000699 від 04.11.2024 року; платіжну інструкцію №91 від 04.11.2024 року.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що на час ввезення товару ТОВ «АВК-В» забезпечено стовідсоткову оплату його вартості, як того вимагають п.2.3.1 та п.5.2 Договору б/н від 30.06.2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями №91 від 05.11.2024 року на суму 15 920,00 євро та №92 від 29.11.2024 року на суму 25 396,03 євро, всього на загальну суму 41 316,03 євро, яка відповідає як загальній вартості імпортованого товару зазначеного у рахунку-фактурі (інвойсі) № 90003306 від 12.12.2024 року, так і сукупному розміру попередніх оплат, визначених у рахунках проформах №PROF000699 від 04.11.2024 року та №PROF000746 від 26.11.2024 року.
Також до митного оформлення позивач надав копію митної декларації країни відправлення № 24ES0017411AEKGRB7 від 13.12.2024р., яка також відображає ідентичну за числовим значенням ціну за якою товар вивезено з країни відправника у загальному розмірі 41 316,03 Євро.
Стосовно доводів апелянта про неможливості ідентифікувати за який саме товар проведено оплату згідно платіжних інструкцій №91 від 05.11.2024 року та 92 від 29.11.2024, оскільки у призначені платежу здійснено лише покликання на рахунки проформи, котрі не містять в собі артикул, назву або характеристики, які б дали змогу ідентифікувати товар, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до наданих до митного оформлення рахунках-проформах №PROF000699 від 04.11.2024 року та №PROF000746 від 26.11.2024 року, як і у рахунку-фактурі (інвойсі) №90003306 від 12.12.2024 року та пакувальному листі №80003920 від 12.12.2024 року, міститься один і той самий контрольний (ідентифікаційний) номер «UKR 2 M90 STDRD», який використовується як унікальний ідентифікатор певного товар. Використання сторонами зовнішньоекономічного договору «контрольного (референтного) номеру» виключає необхідність нагромаджувати зміст рахунківпроформ артикулами, назвами або характеристиками товарів, оскільки ідентифікація товарів у такому випадку здійснюється по відповідному номеру. Сам факт наявності у рахунках-провармах, у рахунку-фактурі (інвойсі) та у пакувальному листі одного й того ж самого контрольного (ідентифікаційного) номеру «UKR 2 M90 STDRD», у сукупності із фактом відображенні у графі «призначення платежу» платіжних інструкцій зокрема реквізитів конкретних рахунків-проформи, дозволяє безперешкодно ідентифікувати товар стосовно вартості якого було проведено оплати.
Щодо доводів апелянта про те, що «до митного оформлення надано каталог компанії-виробника PadelGalis від 04.09.2023р., в якому зазначені 5 варіантів пропозицій різних кортів за ціною від 18 900 до 24 200 євро. Водночас, заявлена фактурна вартість оцінюваного товару становить 17440,52 євро/шт., що суттєво нижче за найнижчу ціну пропозиції в каталозі виробника та унеможливлює ідентифікацію товару з каталогом, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Зазначені в каталозі ціни є орієнтовними та не враховують реальних домовленостей та умов поставки, зокрема таких як надання персональних знижок (до прикладу, додатком №3 від 13.06.2024 року до договору б/н від 30.06.2023 року, передбачено надання знижки у розмірі 20% від загальної вартості), особи, яка здійснює встановлення обладнання (до прикладу, згідно п.3 договору б/н від 30.06.2023 року, позивач самостійно здійснює монтаж придбаного обладнання), хто несе транспорті витрати на перевезення обладнання (до прикладу, згідно п. 2.3.2 договору б/н від 30.06.2023 року, умовами поставки були «франко завод (EXW)», тобто транспортні витрати покладено на позивача), тощо.
Отже, каталоги виробників містять рекомендовані та/або базові ціни, які можуть відрізнятися залежно від ринку збуту, обсягу замовлення, умов контракту та рівня комерційної співпраці між сторонами.
З огляду на ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Однак, позивач надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують ціну імпортованого товару, яка підлягала оплаті та була оплачена,
Також із наявних в матеріалах справи письмових доказів чітко видно, що скориговану митну вартість митним органом визначено за останнім, шостим (резервним) методом визначення митної вартості зокрема, основного - за ціною договору. Проте, в оскаржуваному рішенні митний органо, стосовно цього приводу, тільки перерахував методи визначення вартості товару та зазначив факт про застосування резервного методу.
В п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч.2 -ч.3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Другорядними методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.
ч.2 ст.58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У наведеній матеріальній нормі наведено вичерпний перелік підстав за яких не підлягає застосуванню основний метод визначення митної вартості - за ціною договору/вартості операції. Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА305000/2024/000102/1 від 18.12.2024р. контролюючий орган на певні факти, які б свідчили про існування будь-якої з наведених підстав не покликається. Однак, вказує на неможливість застосування основного (першого) методу для визначення митної вартості товару «Майданчика для занять падл-тенісом».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган тільки в загальному зазначає, що «відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар». Проте, яка саме складова митної вартості товару відсутня не називає та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника не мотивує.
ч.1, ч.2 ст.60 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (частина 2 статті 60). Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Разом з тим, законодавець в ст.61 МК України наводить застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
ч.1, ч.2 ст.61 МК України визначено, що - товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
З урахуванням наведеного, висновки у оспорюваному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
При цьому, митний орган не зазначив виробника товару та умови поставки такого товару та чи відповідає товар для порівняння вимогам ст.60, ст.61 МК України.
Декларанту не відомо чи відбувалась процедура оскарження визначення митної вартості товарів за митною декларацією яку наводить відповідач як джерело інформації для визначення митної вартості до подібних товарів.
Дані (інформація) з іншої митної декларації, взяті митним органом за основу при обрахунку митної вартості товару, повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін, може змінюватися в залежності від умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку, валютних коливань, воєнних дій тощо.
Отже, сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.
Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.
Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.
Апеляційний суд наголошує, що Закарпатська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Закарпатської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмова в прийнятті митної декларації є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Отже, надані ТОВ «АВК-В» для митного оформлення товару документи містять достовірні та об'єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за піною договору, а тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості спірної партії товару за ціною договору.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці - залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 260/4063/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель