Справа № 0417/13412/2012
Провадження № 4-с/202/15/2025
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Дребот І.Я.,
за участі секретаря судового засідання Ворон Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 на бездіяльність Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 02.04.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNT0AK00330153, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти. 07.11.2013 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/7704/2012 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № DNT0AK00330153 від 02.04.2007 року в розмірі 55794,82 грн. та судовий збір у розмірі 557,95 грн. На виконання рішення Індустріального районного м. Дніпропетровська від 07.11.2012 року було видано виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 55794,82 грн. та судового збору в розмірі 557,95 грн. 25.11.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" вперше пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012, внаслідок чого Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 45571243. В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, внаслідок якої було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 10.12.2015 року постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі того, що майно боржника не виявлене протягом року з дня оголошення розшуку. 17.03.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" вдруге пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 внаслідок чого АНД ВДВС у м. Дніпрі було відкрито виконавче провадження № 50546531. 05.05.2017 року постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна на яке можливо звернути стягнення. 27.09.2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" втретє пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 внаслідок чого АНД ВДВС у м. Дніпрі було відкрито виконавче провадження № 54791590. В рамках вказаного провадження державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника та внесено запис до Єдиного реєстру боржника щодо ОСОБА_1 26.12.2018 року Постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки відсутнє майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення. В подальшому виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 на виконання не пред'являвся. 14.04.2025 року представник скаржника звернувся до АНД ВДВС у м. Дніпрі із заявою про скасування арешту майна боржника та виключення з реєстру боржників за виконавчими провадженням № 45571243 та № 54791590. 29.04.2025 року представником скаржника було отримано відповідь від АНД ВДВС у м. Дніпрі, в якій зазначено про відсутність підстав скасування арешту майна та виключення щодо ОСОБА_1 відомостей з реєстру боржників.
Вважає, що наявність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо арешту майна та наявність щодо неї відомостей у Єдиному реєстрі боржників створює перешкоди у реалізації прав ОСОБА_1 .
Представник скаржника у судове засідання не з'явився, 07.10.2025 року через систему "Електронний суд" надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник АТ КБ "Приватбанк" в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, 16.06.2025 року через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що боржником та його представником не надано жодного підтвердження виконання виконавчого листа № 2/017/7704/2012 від 15.08.2013 року, у державного виконавця відсутні законні підстави для вилучення запису про обтяження з державного реєстру обтяжень нерухомого майна № 7840602 та виключення відомостей щодо боржника з Єдиного реєстру боржників. Також, зазначає, що законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та в такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано. У зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 2ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.
02.04.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNT0AK00330153, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти.
07.11.2013 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/7704/2012 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № DNT0AK00330153 від 02.04.2007 року в розмірі 55794,82 грн. та судовий збір у розмірі 557,95 грн.
На виконання рішення Індустріального районного м. Дніпропетровська від 07.11.2012 року було видано виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 55794,82 грн. та судового збору в розмірі 557,95 грн.
25.11.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" вперше пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012, внаслідок чого Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 45571243. В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, внаслідок якої було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1
10.12.2015 року постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі того, що майно боржника не виявлене протягом року з дня оголошення розшуку.
17.03.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" вдруге пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 внаслідок чого АНД ВДВС у м. Дніпрі було відкрито виконавче провадження № 50546531.
05.05.2017 року постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна на яке можливо звернути стягнення.
27.09.2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" втретє пред'явило до виконання виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 внаслідок чого АНД ВДВС у м. Дніпрі було відкрито виконавче провадження № 54791590. В рамках вказаного провадження державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника та внесено запис до Єдиного реєстру боржника щодо ОСОБА_1
26.12.2018 року Постановою АНД ВДВС у м. Дніпрі повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки відсутнє майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
В подальшому виконавчий лист № 2/0417/7704/2012 на виконання не пред'являвся.
14.04.2025 року представник скаржника звернувся до АНД ВДВС у м. Дніпрі із заявою про скасування арешту майна боржника та виключення з реєстру боржників за виконавчими провадженням № 45571243 та № 54791590.
29.04.2025 року представником скаржника було отримано відповідь від АНД ВДВС у м. Дніпрі, в якій зазначено про відсутність підстав скасування арешту майна та виключення щодо ОСОБА_1 відомостей з реєстру боржників.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтями1,2,3,18Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності;гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню в тому числі рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: п. 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 40 Закону передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа: у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.5 ст.47 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, якою встановлено строк для пред'явлення виконавчих документів для виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
У витязі з Автоматизованої системи виконавчого провадження зазначено граничний строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання - 26.12.2021 року.
Судом встановлено, що виконавчий документ щодо боржника був повернутий стягувачу, строк пред'явлення його до примусового виконання сплив, виконавче провадження на час звернення зі скаргою закінчене, проте залишився чинним арешт майна боржника.
У постанові ВП ВС від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавством не передбачено обов'язку виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та в такому випадку стягувач має право повторно звернутись із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна божника, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав. Отже, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 37 Закону).
Законодавством встановлені чіткі строки, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій. В даному випадку строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 26.12.2021 року.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу та неможливість поновлення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням строків пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а як наслідок і неможливість подальшого виконання судового рішення в примусовому порядку, існування арешту, накладеного на майно боржника, втрачає свій сенс, оскільки будь-якого правового механізму реалізації досягнення мети, з якою було накладено арешт немає.
Під час вирішення питання про скасування арешту, накладеного державним (приватним) виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, яке завершене у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, суд повинен враховувати конкретні обставини кожної справи та зважати на існування обставин, які виключають можливість поновлення примусового виконання судового рішення.
Водночас застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджує неодмінність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правовою метою накладення арешту на майно божника є забезпечення реального виконання судового рішення. Водночас, потрібно враховувати чи не змушений боржник нести надмірний індивідуальний тягар внаслідок такого обмеження. В ситуації, коли бракує будь-якої можливості відновити виконавче провадження, відпадає і сама правова мета збереження арешту - забезпечення виконання судового рішення в примусовому порядку. Збереження арешту майна за таких умов свідчить, що особа позбавляється можливості вільно розпоряджатися своїм майном без існування для цього правової мети, оскільки сам факт існування арешту не призведе до реального поновлення прав кредитора.
Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
При тому, що строк виконання судового рішення сплив і стягувач на день судового розгляду не звертався з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, за вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права боржника на мирне володіння своїм майном.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначений частиною 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 54791590 завершене на підставі п. 2 ч. 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови).
Разом з тим, у разі закінчення на підставі відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються, а тому у ВДВС дійсно не було правових підстав та механізму виключення відомостей про скаржника з Єдиного реєстру боржників.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2014 року за виконавчим провадженням № 45571243, номер запису про обтяження № 7840602.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя І.Я. Дребот