справа №176/1666/25
провадження №3/176/490/25
22 жовтня 2025 року суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Гусейнов К.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця (військовий квиток НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В травні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області надійшов протокол серії ЕПР1 №313871 від 28.04.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 28.04.2025 року о 09 год. 20 хв. в Донецькій області, Волноваський район, с.Андріївка-Клевцове, вул.Центральна, 29, керував автомобілем марки Ford Ranger, н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер 6810 відмовився. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі також відмовився, що зафіксовано на бодікамеру. Від керування водій відсторонений. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Від захисника ОСОБА_1 адвоката Чичикало О.О. на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В клопотанні захисник звертає увагу, що до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому взагалі не зазначено особу водія щодо якого нібито здійснювався огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також не зазначено дату його складання, свідки відсутні і у Акті не вказані, тому вказаний Акт, на думку захисника, доказового значення для вирішення справи по суті не має, оскільки неможливо встановити особу щодо якої він складався, а навіть якщо Акт складався щодо ОСОБА_1 , то неможливо встановити чи доданий до матеріалів справи Акт складався саме 28.04.2025 року чи в інший день, час та за інших обставин.
Також, в матеріалах справи знаходиться направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі. У вказаному направленні вказано, що «Особу на огляд у заклад охорони здоров'я доставив: Інспектор СРПП (написано нечітким почерком, складним для розуміння, імовірно містить виправлення) Волноваського РВГ ГУНП в Донецькій обл., ст-нт ОСОБА_2 ». Однак, захисни стверджує, що це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу ніхто не направляв, не доставляв, дане направлення у присутності ОСОБА_1 не складалося, свідки, які б могли підтвердити факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, у направленні не зазначені, а отже відсутні.
Згідно абз.9 ст.266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Доказом того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ є його військовий квиток НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, що свідчить про те, що працівнику поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Захисник вважає, що з моменту встановлення факту того, що водій є військовослужбовцем, вимога працівника поліції стосовно здійснення ним огляду військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, але без залучення посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, є незаконною.
Захисник також звертає увагу суду, що в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в порушення вимог законодавства, відсутній відеозапис на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. До матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, долучені фрагменти відеозапису, які не містять доказової бази по справі, а саме з жодного із трьох фрагментів відеозапису не вбачається, що особа, щодо якої працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, здійснював керування транспортним засобом.
На думку захисника, з доданих до матеріалів справи фрагментів відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу у розумінні загальних положень Правил дорожнього руху, оскільки він не керував транспортним засобом і не мав при собі посвідчення водія.
Захисник вважає, що підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров'я були відсутні, і його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за даних конкретних обставин не містить у собі об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, захисник звертає увагу суду, що у протоколі про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис порушення. У даному випадку у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №313871 від 28.04.2025 року зазначено у графі «10. Технічний засіб відеозапису» - «Бодікамера 11», однак не зазначено точну марку, модель, а також серійний номер пристрою (пристроїв), на який здійснювався відеозапис, що дозволило б однозначно ідентифікувати вказаний пристрій, відсутній витяг з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, а також наказ про закріплення відповідальних працівників за збереження на приладах, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки (нагрудних цифрових камер), а також за збереження у справному стані.
Таким чином, захисник вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення у розумінні вимог закону не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, а тому вони не можуть вважатися належними доказами. Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вони не містять переконливих доказів винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 313871 від 28.04.2025 року.
Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно з протоколом, перебував за кермом транспортного засобу Ford Ranger, н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння і тому за приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
Суд констатує, що працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано.
При цьому суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його проходження значення не має, оскільки норма ст.266-1КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис, зроблений поліцейським. Однак, під час перегляду відеозапису встановлено, що представником поліції не було роз'яснено порядок проходження огляду на стан сп'яніння та наслідки відмови від проходження.
Що стосується відеодоказу, то у п.п.1 п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року №28/32999 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п.5 розділу II Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом III цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене викладене також в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі №216/5226/16-а.
Тобто, відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис, зроблений поліцейським на нагрудну боді-камеру, який не є повним та безперервним. Під час перегляду відеозапису не встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем.
Також, відсутність повного та безперервного відеозапису є порушенням п.4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 за №1026.
Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що належних і допустимих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження по справі слід закрити.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ст.247, ст.ст.251, 252, 266, 283, 284, ч.1 ст.130 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ