Справа № 120/11603/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
20 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не врахування при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи на посаді помічника судді Апеляційного суду Харківської області - 3 роки та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 18.06.2025 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА у Вінницькій області № 04-35/0498 від 16.07.2025, у розмірі 52% від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши їй стаж на посаді судді 21 рік 06 місяців 02 дні, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що указом Президента України від 13.05.2009 № 321/2009 позивача призначено на посаду судді Комінтернівського районного суду міста Харкова строком на п'ять років.
В подальшому указом Президента України від 28.09.2017 № 295/2017 призначена суддею цього суду безстроково. Рішенням Голови Верховного Суду від 27.04.2022 № 23/0/149/22 відряджена до Вінницького районного суду Вінницької області.
25.04.2025 набрав чинності Закон України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів», у зв'язку із чим найменування Комінтернівського районного суду міста Харкова змінено на Слобідський районний суд міста Харкова.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1287/0/15-25 від 17.06.2025, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Слобідського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Цим рішенням визначено, що станом на день вирішення питання про відставку загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, становить 21 рік 6 місяців 2 дні, який складається:
- зі строку роботи на посаді судді - 16 років 1 місяць 4 дні; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки;
- половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів.
28.07.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області про призначення та виплату довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на підставі довідки, виданої ТУ ДСА у Вінницькій області № 04-35/0498 від 16.07.2025.
30.07.2025 позивачем через вебпортал в особистому кабінеті Пенсійного фонду України встановлено відомості про призначення грошового утримання з 18.06.2025 по 27.07.2025, а також з 28.07.2025 - довічно, із розрахунку 50 % розміру суддівської винагороди судді відповідного суду.
Однак, для визначення розміру суддівської винагороди, пенсійним органом зараховано стаж роботи на посаді судді 16 років 01 місяць 04 дні. При цьому не враховано стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, а також половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, що в сукупності із зарахованим суддівським стажем складає 21 рік 06 місяців 02 дні.
Такий розрахунок стажу судді призвів до призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% від розміру суддівські винагороди судді відповідного суду, замість 52% (50% - 20 років + 2% - 1 рік) із розрахунку стажу 21 рік 06 місяців 02 дні у відповідності до вимог ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Вважаючи дії ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У свою чергу у відповідності до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.
Згідно матеріалів справи, відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.
Разом з тим, ОСОБА_1 з 01.09.1997 по 26.06.2002 навчалась за денною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, де отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується відомостями диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.2002 та записами у трудовій книжці № НОМЕР_2 від 02.09.2002.
Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 21 рік (тобто дотримується умова не менше 10 років), то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місці 28 днів.
Що стосується зарахування періоду роботи позивача на посаді помічника судді, то з записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 02.09.2002 по 09.06.2009 вона перебувала на посаді помічника судді Апеляційного суду Харківської області.
Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі 9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №9901/15/21.
Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19).
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.10.2019 у справі № 9901/2/19, від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.
Отже, при здійсненні обрахунку стажу обов'язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді статус суддів визначав Закон № 2862-XII, відповідно до частини першої статті 7 якого (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Враховуючи, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний, для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді помічника судді Апеляційного суду Харківської області з 02.09.2002 по 14.05.2009 (зарахуванню до стажу підлягає частина періоду визначена у три роки).
Таким чином період: - половина строку навчання в Національній академії України імені Ярослава Мудрого за денною формою з 01.09.1997 по 26.06.2002 (у розмірі половини строку навчання), робота на посаді помічника судді Апеляційного суду Харківської області (зарахуванню до стажу підлягає частина періоду з 02.09.2002 до 14.05.2009) повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді.
Однак, ГУ ПФУ у Вінницькій області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 18.06.2025 безпідставно не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач призначена (обрана) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно обчислив стаж роботи позивача на посаді судді, що призвело до невірного визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаних періодів роботи навчання та періоду роботи на посаді помічника судді, який дає право на відставку й призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно задоволенню підлягає похідна вимога про здійснення перерахунку та виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА у Вінницькій області № 04-35/0498 від 16.07.2025, у розмірі 52% від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши при цьому стаж на посаді судді 21 рік 06 місяців 02 дні, з урахуванням проведених виплат.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.