Єдиний унікальний № 946/1284/25
Провадження № 1-в/946/152/25
Іменем України
23 жовтня 2025 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженої ОСОБА_4 ,
розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання засудженої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150000016, про звільнення від покарання у зв'язку з декриміналізацією
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, неодруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженої вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2025 за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до позбавлення волі на строк один рік,
I. Суть клопотання.
Засуджена ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про звільнення від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності за діяння, за яке вона була засуджена судом, оскільки 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відповідно до яких викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Клопотання мотивоване тим, що за двома епізодами правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України, за яке її було засуджено, грошові кошти не надходили одним платежем, і їх суми не перевищували розміру соціальної пільги, а отже наявні підстави для звільнення її від кримінальної відповідальності.
II. Позиції учасників справи.
В судовому засіданні засуджена ОСОБА_4 клопотання підтримала, та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Представник Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (далі - ДУ «ІСІ») в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
З урахуванням положень абз. 2 ч. 5 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у даному випадку суд не визнає участь представника ДУ «ІСІ» обов'язковою, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про проведення розгляду клопотання без його участі.
III. Встановлені судом обставини.
ОСОБА_4 засуджена вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2025 за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Як вбачається з вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2025, сума майнової шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_5 внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, становить 4079,89 грн.
IV. Мотиви суду.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що у клопотанні засудженої слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати питання про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 74 КК України.
За змістом ч. 2, 3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі - Закон України від 18.07.2024), яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до яких викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21 дійшла висновку, що для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала двох НМДГ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України. Суд також наголосив, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМДГ, має здійснюватися виходячи з розміру НМДГ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Так, згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України(далі ПК України), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IVцього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 ПК України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028 грн.
Враховуючи вказані положення ПК України та відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, у контексті викрадення чужого майна 2 НМДГ станом на 2024 рік складає 3028 грн.
Судом встановлено, що діяння, винною у вчиненні яких визнано ОСОБА_4 за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2025, вчинені нею з єдиним умислом, шляхом вчинення діянь впродовж певного періоду часу та відносно однієї і тієї ж потерпілої, тобто є продовжуваним кримінальним правопорушенням.
При цьому, загальна сума майнової шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_5 внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, становить 4079,89 грн, тобто вартість майна та грошових коштів, якими засуджена заволоділа шляхом шахрайства, на час вчинення діяння перевищувала 2 НМДГ.
З урахуванням вказаного вище, клопотання засудженої ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 537, 539, 370-372 КПК України, суд, -
1. У клопотанні засудженої ОСОБА_4 про звільнення від покарання у зв'язку з декриміналізацією, відмовити.
2. Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженою ОСОБА_4 , що перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_1