Номер провадження: 11-кп/813/477/25
Справа № 501/3453/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про повторне дослідження доказів в межах розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Іллічівського міського суду Одеської обл. від 26.12.2023 у к/п №12023162160000509 від 02.08.2023 та №12023162160000481 від 22.07.2023 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України
установив:
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту фактичного затримання, тобто з 02.08.2023, зарахувавши таким чином у строк покарання попереднє ув'язнення з моменту затримання до набрання вироком законної сили.
Вирішено цивільний позов, питання стосовно розподілу процесуальних витрат, скасування арешту майна та долі речових доказів.
На зазначений вирок суду обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_8 були подані апеляційні скарги, які є аналогічними за змістом та в яких, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, останні просять вирок суду за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_9 та за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10 скасувати та кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України; в решті вирок суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просив повторно дослідити докази у кримінальному провадженні, зокрема, письмові докази, а також показання обвинуваченого ОСОБА_7 , обґрунтовуючи подане клопотання тим, що обвинувальний вирок було ухвалено лише на підставі показань обвинуваченого, натомість, досліджені судом письмові докази не доводять поза розумним сумнівом причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом незаконного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 .
Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, при цьому потерпілий ОСОБА_11 подав клопотання, в якому просив апеляційний розгляд кримінального провадження проводити без його участі (т. 2, а.с. 175).
Потерпілий ОСОБА_9 про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, водночас потерпілий ОСОБА_10 , будучи належним чином та своєчасно сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, призначеного на 25.04.2024 та 17.07.2024 (т. 2, а.с. 157, 177), в судові засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив.
В подальшому, судом апеляційної інстанції здійснювались спроби сповіщення потерпілого ОСОБА_10 про дату, час та місце апеляційного розгляду як шляхом надіслання судової повістки за наявною в матеріалах кримінального провадження адресою його місця проживання, так і шляхом надіслання СМС-сповіщення, проте судові повістки повертались неврученими у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, а СМС-повідомлення не доставлялись у зв'язку із недоступністю абонента.
Враховуючи неявку потерпілих в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів провести без участі потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи поданого клопотання та просили його задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти повторного дослідження доказів, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положення ч. 3 ст. 404 КПК України визначають, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом 1-ої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом 1-ої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді 1-ої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС у складі ВС від 18.07.2022 по справі №698/937/13, відповідно до якої для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція суду касаційної інстанції, а саме колегії суддів у складі Третьої судової палати ККС у складі ВС у справі №712/2341/15-к, у відповідності до якої повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
На підставі аналізу вироку суду 1-ої інстанції, а також журналів судових засідань, у судовому засіданні від 31.10.2023 був визначений порядок дослідження доказів (т.1, а.с.118-120) та в подальшому судом 1-ої інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_7 , досліджено письмові докази у кримінальному провадженні та допитано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 (т. 2, а.с. 108-109, 122-123).
При цьому, суд 1-ої інстанції дослідив докази в присутності сторін, з наданням їм можливості поставити допитуваним особам відповідні запитання, врахував всі клопотання учасників судового розгляду стосовно доказів, надав їм відповідну правову оцінку в ухваленому за результатами судового розгляду рішенні та виклав мотиви такої оцінки.
Відповідно до мотивувальної частини вироку суду, зміст всіх досліджених судом доказів, зокрема, показання свідків, а також письмових доказів, детально відтворений судом 1-ої інстанції, із наданням таким доказам відповідної правової оцінки, повної та всебічної.
На переконання колегії суддів, в судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 не навів переконливих підстав для необхідності повторного дослідження всіх письмових доказів, наявних у кримінальному провадженні, натомість, повнота та вірність відтворення наданих обвинуваченим та свідками показань, а також змісту письмових доказів, в оскаржуваному вироку стороною захисту під сумнів поставлена не була.
В обґрунтування необхідності повторного дослідження письмових доказів захисник послався на те, що такі докази не доводять поза розумним сумнівом причетності обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, тобто фактично зауважив на невірній оцінці судом 1-ої інстанції наданих стороною обвинувачення доказів, при цьому, не зазначив, у чому саме, на думку захисника, полягають порушення судом порядку їх дослідження або неповнота такого дослідження.
Окрім того, в силу приписів ст.ст. 23, 95 КПК України у їх взаємозв'язку, показання учасників провадження, в тому числі обвинуваченого, суд 1-ої інстанції отримує усно та безпосередньо в судовому засіданні та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що під час його допиту на стадії судового розгляду кримінальних проваджень обвинувачений ОСОБА_7 , використовуючи своє право, передбачене ст. 63 Конституції України, відмовився від надання показань по суті висунутого йому обвинувачення.
Зазначені обставини послугували підставою для суду 1-ої інстанції ухвалити рішення на підставі інших, досліджених безпосередньо, доказів, як письмових, так і показань свідків, без врахування показань обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень у зв'язку із відмовою останнього від надання відповідних пояснень.
В даному випадку суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зміна обвинуваченим своєї позиції під час апеляційного розгляду та бажання надавати показання кримінальним процесуальним законом не визнається достатньою підставою для проведення його допиту на стадії апеляційного розгляду кримінального провадження.
Відтак, апеляційний суд зауважує, що захисником ОСОБА_8 не наведено жодних обґрунтувань неповноти дослідження судом 1-ої інстанції вищезгаданих доказів або допущення будь-яких порушень з боку суду під час їх дослідження, натомість, аргументи клопотання захисника про повторне дослідження доказів фактично зводяться до його незгоди із їх правовою оцінкою, наданою судом 1-ої інстанції в оскаржуваному вироку суду.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів не знаходить передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для проведення повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема, допиту обвинуваченого ОСОБА_7 та дослідження письмових доказів, у зв'язку з чим клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 24, 350, 370, 404, 405, 419, 532 КК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про повторне дослідження доказів під час апеляційного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Іллічівського міського суду Одеської обл. від 26.12.2023 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4