Справа № 743/1222/25
Провадження №3/743/599/25
23 жовтня 2025 року селище Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Макаревич Я.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вчинене:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 ,
кваліфіковане за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03.09.2025 о 20 годині 45 хвилин по вулиці Шевченка, біля будинку 2, в селищі Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, без посвідчення водія, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху (затвердженіпостановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001 № 1306, далі - ПДР).
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 суддя враховує, що останній обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, який буде розглядатися Ріпкинським районним судом Чернігівської області, однак до суду не прибув.
Зважаючи на викладене суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суддя встановив таке.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Суддею досліджено всі обставини справи у їх сукупності, які підтверджуються зібраними доказами, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 442739 від 03.09.2025, копії рапорту від 04.09.2025, копії пояснення ОСОБА_2 від 03.09.2025.
Зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав пояснення: "їхав додому".
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність в діях
ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, а його вина повністю підтверджується зібраними доказами.
З матеріалів справи неможливо встановити чи отримував ОСОБА_1 посвідчення водія.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Суддею не встановлено обставин, що обтяжують відповідальність особи, яка вчинила правопорушення, а в матеріалах справи відсутні дані про заподіяну в результаті такого правопорушення майнову шкоду.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 дійшла висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з того, що підпунктом 4 пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 встановлено, що не можна накладати адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , належить ОСОБА_3 . У зв'язку з цим суддя вважає за неможливе накладення на винну особу додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Враховуючи особу правопорушника, обставини скоєного правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, суддя вважає правильним накласти адміністративне стягнення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 36, 401, 126, 221, 245-249, 251, 252, 276-279, 280, 283-285 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень статті 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого на оскарження.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ