22 жовтня 2025 р. Справа № 597/1075/25
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тренич А.Г.
за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1731 від 18 червня 2025 року та закриття провадження у справі. В позові вказав, що постановою № 1731 від 18 червня 2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно оскарженої постанови № 1731, 16.06.2025 року о 12 годині 30 хвилин офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме:
20.05.2025 року за допомогою ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за № 3509804, яка того ж дня була підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про виклик на 14 год. 30.05.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв'язку (НОПС «Укрпошта») на задекларовану/зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 рекомендованим відправленням з повідомлення про вручення.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 повітску не отримав та не прибув у строк у ній визначений та не повідомив у найкоротший строк про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на 16.06.2025 року ОСОБА_1 перебуває в розшуку через вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210, 210-1 КУпАП.
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні Правил військогового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень
ОСОБА_1 вважає постанову № 1731 від 18.06.2025 неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржена постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зазначив, що він є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.06.2024.
05 червня 2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується військово-обліковим документом №2-3/011020219309658900014 та електронним військово-обліковим документом сформованим у додатку Резерв+ 02.08.2025 року.
Також зазначає, що підлягає повторному медичному огляду лише 05.06.2029 року.
ОСОБА_1 , являється особою з інвалідністю 3-ї групи з дитинства довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №246905 від 15.06.2023 року та 01.06.2023 року та йому довічно призначено державну соціальну допомогу, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 28.03.2017 року УСЗН Заліщицької РДА.
Враховуючи те, що інвалідність ОСОБА_1 призначено довічно, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 28.06.2024 року за вих.№13224 на строк проведення мобілізації надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.І ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
05 червня 2024 року ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані, що підтверджується витягом з додатку Резерв+, сформованим 02.08.2025 року, який являється електронним військово-обліковим документом та в період 30.05.2025 року (день визначеної повісткою явки в 4-відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у нього були належним чином поновлені військово-облікові дані та діяла надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Також зазначає, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про час і місце розгляду справи він не повідомлявся. Оскаржена постанова, винесена 18.06.2025 у його відсутності, в той час як кутовий штамп на ній датовано 16.06.2025 року.
Позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1731 від 18 червня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 провадження у даній справі закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов у встановлений судом строк не подав. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказамив справі про адміністративне правопорушення,є будь-якіфактичні дані,на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно з ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП, посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд встановив, що постановою № 1731 від 18 червня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Згідно постанови № 1731 від 18.06.2025 року, 16.06.2025 року о 12 годині 30 хвилин офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим летенантом ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме:
20.05.2025 року за допомогою ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за № 3509804, яка того ж дня була підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про виклик на 14 годину 30.05.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв'язку (НОПС «Укрпошта») на задекларовану/зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 рекомендованим відправленням з повідомлення про вручення.
Станом на 16.06.2025 ОСОБА_1 перебуває в розшуку в зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З досліджених судом письмових доказів вбачається наступне.
Відповідно до військово-облікового документа № 2-3/011020219309658900014, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 05.06.2024.
Відповідно до довідки №13924 від 28.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк проведення мобілізації встановлений Указом Президента України.
ОСОБА_1 вчасно уточнено свої військово-облікові дані, що підтверджується Військово-обліковим документом № 2-3/011020219309658900014 та відміткою про вчасне уточнення даних у витязі з додатку Резерв+, сформованим 02.08.2025, який являється електронним військово-обліковим документом.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 АГ № 246905 від 15.06.2023 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності довічно.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи довічно.
Отже, на підставі досліджених письмових доказів, суд робить висновок, що в період 16 червня 2025 року (день виявлення порушення) та 18 червня 2025 року (дата винесення оскарженої постанови) у ОСОБА_1 були належним чином поновлені військово-облікові дані.
На сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК, а також джерело інформації про те, які даніє у реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів Оберіг.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.5 ст.5, ст. ст. 8, 9 цього Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «;Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Таким чином, відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у вчасному оновленні військово-облікових даних ОСОБА_1 05 червня 2024 року.
Суд вважає, що факт неявки позивача безпосередньо до 4-відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не утворює склад адміністративного проступку, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП, оскільки порушень нормативно-правових актів, які поставлені йому у провину, ним не допущено, а саме: 1) частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - згідно якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний; 2) частини 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом; 3) пункту 3 Правил обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які встановлені в Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідно до якого призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягаються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, оскільки військово-облікові дані він оновив вчасно, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, оскільки позивач не заявляє вимогу про стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №1731 від 18.06.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП провадженням закрити.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А.Г. ТРЕНИЧ