Справа№ 583/4219/25
2-а/583/68/25
23 жовтня 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючої судді Савєльєвої А.І., розглянувши в залі суду м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача Демура Іван Борисович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R58601 від 05.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Представник позивача Демура І.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 винесену ОСОБА_2 №R58601 від 05.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивує тим, що 15.09.2025 ОСОБА_1 оновивши дані додатку «Резерв +» побачив, що знаходиться у розшуку, нібито у зв'язку, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Згідно даних додатку «Резерв+» відносно позивача складено постанову №R58601 від 05.09.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанову виніс ОСОБА_2 . Текст Постанови №R58601 від 05.09.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП «Резерв+» побачити не дає змоги. Запропоновано здійснити оплату 8500 грн. до 25.09.2025. Позивачу невідомо коли та за якою адресою направлено повістку, невідомо за яким номером, від якої дати, з викликом на невідомий час, на невідому дату та для чого викликався. Вважає, що відповідач безпідставно виніс оскаржувану постанову та зазнає, що вона винесена без наявності будь-яких доказів з порушенням чинних приписів КУпАП. Не можливо зробити висновок, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачу було надіслано повістку рекомендованим поштовим повідомленням з описом вкладення та повідомлення про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання та загалом за якою адресою, оскільки жодних таких доказів, які б підтверджували вину позивача відповідачем не сформовано та позивачу не продемонструвано, не надано. Це підтверджується самим текстом оскаржуваної постанови, оскільки в ньому не зазначено про наявність хоча б яких доказів направлення повістки позивачу. З додатку «Резерв +» неможна зрозуміти, якою датою було направлено повістку про виклик позивача, на яку годину його викликалось та на яку адресу було направлено повітку. При формування оскаржуваної постанови відповідачем не надано позивачу конкретні докази, ідентифіковані номером, датою, часом, місцем тощо надіслання повістки рекомендованим поштовим відправленням, описом вкладення та повідомленням про вручення саме позивачу також не надано доказів його повернення та штрихкодового ідентифікатора його відслідкування. Окрім того, відповідач не повідомив позивача про його права та обов'язки, передбачені чинним законодавством України, не дав можливості прибуття правової допомоги. Важливим аспетом відсутності складу зазначеного адміністративного правопорушення є той факт, що позивач, на той час, мав контакти з ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує факи відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, а саме згідно даних офіційного додатку «Резерв+» позивач уточнив військово-облікові дані вчасно. Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними. За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки належних і допустимих доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення відповідач не надав. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою від 17.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
10.10.2025 представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а доводи, наведені в позовній заяві такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність винесеної ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови про накладення адміністративного стягнення. Мотивуючи тим, що ОСОБА_1 являється офіцером запасу Збройних Сил України, військову присягу на вірність Українському народові склада 07.12.2009, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач будучи офіцером запасу так і не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від позивача 04.09.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста «Резерв+» надійшла заява в якій позивач зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. На підставі поданої позивачем заяви про неоспорення правопорушення через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів згенеровано постанову № R58601 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.09.2025, яку того ж дня підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Таким чином враховуючи інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та подання заяви позивачем, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову з дотриманням норм чинного законодавства. Вся процедура накладення адміністративного стягнення автоматизована та здійснена з дотриманням норм КУпАП та чинного законодавства. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 при накладанні адміністративного стягнення діяли виключно згідно та в межах чинного законодавства.
14.10.2025 представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що відповідач безпідставно виніс оскаржувану постанову та що вона винесена без наявності будь-яких доказів, з порушенням чинних приписів КУпАП. Відповідно до даних додатку «Резерв +», позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, але більше доводів та доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не вказує. Не можливо зробити висновок, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачу було надіслано повістку та яким чином, чи рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, чи за адресою зареєстрованого місця проживання та загалом за якою адресою, оскільки жодних таких доказів, які б підтверджували вину позивача відповідачем не сформовано та позивачу не продемонстровано, не надано, що підтверджується текстом постанови R58601 від 05.09.2025, оскільки в ній не зазначено про наявність хоча б якихось доказів направлення повістки позивачу. При формуванні постанови відповідачем, не сформовано конкретні докази, ідентифіковані номером, датою, часом, місцем тощо надіслання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення, або іншим чином, саме позивачу, також не надано доказів його повернення та штрихкодового ідентифікатора його відслідкування. Окрім того, відповідач не повідомив позивача про його права та обов'язки передбачені чинним законодавством України, не дав можливості прибуття правової допомоги. Дне вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАп є день коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня, тобто 27.05.2024, а днем його виявлення є 28.05.2024, про що зазначає відповідач у відзиві. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена 05.09.2025, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. Жодним належним та допустимим доказом наявним у матеріалаї справи не підтверджується факту, що позивач не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Просить позов задовольнити.
20.10.2025 представник заявника Горблянський В.Я. надав заперечення на відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування постанови R58601 від 05.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560(далі -Порядок).
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до т. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно зі ст. 279 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) роз'яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов'язки, заслуховує її пояснення, за її участю досліджує докази та вирішує клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи вказані положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогамст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Положеннями ч. 3 ст. 210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до абз. 7 ч.3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці.
Додатком 2 до Порядку № 1487 затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 1 яких Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Відповідно до п.п. 7 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Відповідно до п.п. 8 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідно до п.п. 10 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
Позивач зазначив, що ним було здійснено усі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема оновлено дані у застосунку «Резерв+».
Відповідно до довідки про реєстрацію міся проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 18.01.2022 по теперішній час (а.с.8).
Відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов'язаним та уточнив дані 10.07.2024. Адреса зареєстрованого місця проживання позивача - АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_3 ) з 08.05.2023. Мається відмітка - дані уточнено вчасно.
Крім цього є відомості щодо постанови № R58601 від 05.09.2025, порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанову виніс ОСОБА_2 за не прибуття за повісткою до ТЦК та СП (а.с.4-5, 8-10).
05.09.2025 ОСОБА_2 винесено постанову № R58601 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень .
Відповідачем долучено доматеріалів справи розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_4 від 16.05.2024 № 1208, яке адресоване Директору Київського процесійного коледжу будівництва і комунального господарства про здійснення оповіщення військовозобов'язаного, який перебуває на обліку в Київському професійному коледжі будівництва і комунального господарства про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 та забезпечення його прибуття 27 травня 2024 року о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.).
Згідно листа Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства» 22.05.2024 № 64 повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , що згідно розпорядження № 1208 від 16.05.2024 надіслано лист-повідомлення здобувачу освіти ОСОБА_1 який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за даресою: АДРЕСА_2 про те, що 27.05.2024 о 09:00 год. від має з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Директор Київського процесійного коледжу будівництва і комунального господарства 21.05.2024 № 63 звернувся до ОСОБА_6 з тим, що він має прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 27.05.2025 о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 з метою уточнення облікових даних .
Як слідує із наданих позивачем документів, останній протягом всього часу добросовісно декларував фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 і цей факт підтверджується, відомостями електронного військово-облікового документу «Резерв+» при уточненні даних.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач станом на дату винесення постанови перебував на військовому обліку за місцем проживання. Доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові № R58601 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 05.09.2025 суду не надано.
На підставі наявних доказів суд встановив, що позивач не допускав умисного порушення правил військового обліку.
Можливість знаходження особи за межами адміністративної території місця проживання гарантована ч. 1ст. 2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно із якою громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Частиною 11 ст. 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в 7-денний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, згідно Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» основним завданням Реєстру «Оберіг» є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Положенням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні і службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних належать, зокрема: місце проживання та місце перебування.
Для формування бази даних Реєстру ЦВК, ДПС, ДМС подають шляхом електронної взаємодії держателю Реєстру відомості, передбаченістаттею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначеністаттею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно дозаконів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей Долгіх А.Л. в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Час вчинення правопорушення є однією із ознак його об'єктивної сторони.
Постанова №R58601 від 05.09.2025 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП). Днем виявлення правопорушення є 28.05.2024, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена 05.09.2025, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; в ході розгляду справи, за відсутності позиції відповідача (подання відзиву та надання доказів в обґрунтування своєї позиції) щодо суті спору, судом не встановлено порушень позивачем правил військового обліку.
Аналізуючи обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Отже, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі грн. ( 605,60 грн).
Керуючись ст. ст.8-9,72-77,241,242-246,250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Демура Іван Борисович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R58601 від 05.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 винесену ОСОБА_2 №R58601 від 05.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.І.Савєльєва