Справа № 583/3942/25
2/583/1465/25
23 жовтня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором позики,
02.09.2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 3443371 в розмірі 13540,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9540,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 02.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 3443371, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 4000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. 21.06.2021 р. між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2106, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р. 03.04.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається в порядку заочного провадження.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 02.11.2020 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 3443371. Згідно з умовами даного договору відповідач отримав позику в сумі 4000,00 грн., зобов'язавшись повернути її та сплатити проценти за користування позикою. Строк договору 30 днів, процентна ставка 1,99 % в день. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора Q8ir2OeSqj (а.с. 10 зворот).
02.11.2020 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано свої зобов'язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником, кредитні кошти в сумі 4000,00 грн., що підтверджується довідкою № КД-000025018/ТНПП ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперт» від 02.05.2025 р., копією платіжної інструкції (а.с. 22).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 02.11.2020 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 4000,00 грн. (а.с. 69-70).
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору позики та отримання ОСОБА_1 позики у сумі 4000,00 грн.
21.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» був укладений договір факторингу № 2106, на підставі якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права грошової вимоги, зокрема, за договором позики № 3443371, укладеним 02.11.2020 р. з ОСОБА_1 (а.с. 23 зворот-30).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.06.2021 р. клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 2106 згідно з наступним реєстром: 5585. ОСОБА_1 договір № 3443371 від 02.11.2020 р., сума заборгованості 13552,00 грн. (а.с. 30 зворот-32).
03.04.2023 р. між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Клієнт) був укладений договір факторингу № 030423-ФК, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги, зокрема, за договором позики № 3443371, укладеним 02.11.2020 р. з ОСОБА_1 (а.с. 33 зворот-41).
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 03.04.2023 р. клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 2106 згідно з наступним реєстром: 16834. ОСОБА_1 договір № 3443371 від 02.11.2020 р., сума заборгованості 13552,00 грн. (а.с. 42-43).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір позики між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).
Таким чином, договір позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми договору позики, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань за договорами позики не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 05.06.2025 р. ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р. в розмірі 13540,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом - 4000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 9540,00 грн. (а.с. 56-58).
Правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3443371 від 02.11.2020 р. відповідачем не спростована.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р. в сумі 13540,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги від 01.11.2024 р. №01-11/24 про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; витяг з акту №14-П приймання-передачі надання правничої допомоги від 19.05.2025 р. за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 р.; платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 19.05.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024 р., ордер від 01.11.2024 р. (а.с. 43 зворот-50).
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката Ткаченко Ю.О., суд виходить з наступного.
У витязі з акту №14-П приймання-передачі надання правничої допомоги від 19.05.2025 р. за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 р. зазначено, що адвокатом Ткаченко Ю.О. по боржнику ОСОБА_1 здійснено таку роботу: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі - 3000,00 грн., всього на суму 3500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 3500,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с. 5).
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4422,40 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, м. Ірпінь Київської області, 08205, код ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП Банк») заборгованість за договором позики № 3443371 від 02.11.2020 р. в сумі 13540,00 грн. та судові витрати в розмірі 4422,40 грн., а всього стягнути 17962,40 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова