Справа № 420/23027/25
20 жовтня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
представника позивача адвоката Чорного О.В. (згідно ордеру),
представника відповідача Кобилянської Д.М. (згідно витягу з ЄДРПОУ),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненого позову, позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) від 12 червня 2025 року № 2944915320709 на суму 233 921,30 грн. (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять одна грн. 30 коп.);
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) від 12 червня 2025 року № 2945015320709 на суму 8 316 714,00 грн. (всім мільйонів триста шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн. 00 коп).
В обґрунтування адміністративного позову сторона позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ “Перлина Агро». За результатами перевірки складено акт № 25125/15-32-07-09-20від 22.05.2025 року. Актом перевірки встановлено порушення ТОВ “Перлина Агро» ПКУ, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, завищено від?ємне значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, а також, встановлено відсутність факту реєстрації податкових накладних та порушення терміну реєстрації податкових накладних. На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від № 2944915320709 та № 2945015320709 від 12.06.2025 року. ТОВ “Перлина Агро» не погоджується з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що їх прийнято з порушеннями норм законодавства. Представник позивача зазначає, що що податкові зобов'язання не нараховувалися, податкові накладні не складалися та не реєструвалися, рядки 4.1 та 4.2. колонки Б податкових декларацій не заповнювався і податкові зобов'язання не декларувалися з огляду на те, шо весь обсяг придбаних паливно-мастильних матеріалів використовувався виключно у господарській діяльності Товариства. При цьому, до перевірки було надано первинні документи щодо використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності ТОВ «Перлина Агро».
Ухвалою суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2025 року.
06.08.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає та не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначає, що до перевірки не було надано всіх необхідних первинних документів. Представник відповідача зазначає, що ТОВ “ Перлина Агро » в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання за рахунок не здійснення нарахування ПДВ по операціям, щодо списання ПММ, використаного не в господарської діяльності платника податку. Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області вставнолено відсутність та/або невідповідність інформації в оформлених документах придбання та зберігання з придбання хімічних препаратів, протруйників, гербіцидів, добрив (розалік, Сібус Бор, Ярило Цинк, максима xl 035fs, даліла 600тс, кінто плюс, інсектицид Твікс, форвард м.к.е., гербіцід раундап макс, євро- лайтінг та інші), насіння у великій кількості (кукурудза, пшениця), масло та мастило мобільне, отриманих ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО» від контрагентів - постачальників, у тому числі: ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" ТОВ "УКРАГРОПРОТЕКТ", ТОВ «Фірма ЕРІДОН», ТОВ «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС», ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ", ТОВ "Агро КРЕДО", СТОВА "ОЛЬГОПІЛЬ", МПП Фірма "Ерідон", ТОВ"СОЛАГРІ".
Ухвалою суду від 10.09.2025 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025 року.
Під час судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав зазначених у відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях.
Під час судового розгляду справи судом допитано у якості свідка посадову особу ГУ ДПС в Одеській області, яка проводила перевірку, ОСОБА_1 , яка підтвердила встановлені в акті порушення вимог податкового законодавства, а саме неправомірне списання дизельного палива та використання хімічних препаратів та мінеральних добрив не за адресами господарської діяльності товариства позивача. Як зазначила свідок в подорожніх листах та ТТН не було зазначено відстань, на яку пересувалася техніка, міста до яких прибувала техніка, відсутні показники спідометрів.
До свідка ОСОБА_2 , яка була приведена до присяги свідка, питання у сторін були відсутні.
Суд, вислухав представника позивача та представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 02.05.2025 № 4708-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЛИНА АГРО», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами перевірки було складено від 22.05.2025 року №25125/15- 32-07-09-20, згідно з висновками якого встановлено порушення:
п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами), п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 864 962 грн.;
п. 198.5 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму операції (без ПДВ) 36152431,16 грн, в тому числі: -за основною ставкою всього на суму 24857694,62 грн -за ставкою 7 відсотків всього на суму 11294736,54 грн.;
п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО» здійснило реєстрацію податкових накладних із порушенням терміну реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у березні 2024 та жовтні 2024.;
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою встановлено неправомірність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО» на покупця суб'єкта господарювання - ТОВ «МАКСИ-КАРГО» (код за ЄДРПОУ 42587161) на загальну суму ПДВ 1196532,09 гривні;
п.п. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п.п. 49.18.2, ст. 49, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 розділ IІ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-ІV (зі змінами) та Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4“ Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», подання звітності за формою 1-ДФ та 4-ДФ з недостовірними відомостями та не у повному обсязі.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення - рішення від 12.06.2025 року №2944915320709 про застосування до підприємства позивача штрафних санкцій у розмірі 233921,30 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних по актах списання використаного пального, яке використовується в операціях, що не є господарською діяльністю та №2945015320709 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8 316 714,00 грн.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість; заниження податку на додану вартість; відсутності реєстрації податкових накладних ґрунтуються на наступних доводах щодо безпідставного списання за перевіряємий період ТОВ «Перлина Агро» паливно-мастильних матеріалів та щодо неможливості підтвердження первинними документами господарських операцій з придбання, зберігання та транспортування хімічних препаратів, протруйників, гербіцидів, добрив (розалік, Сібус Бор, Ярило Цинк, максима xl 035fs, даліла 600тс, кінто плюс, інсектицид Твікс, форвард м.к.е., гербіцід раундап макс, євро-лайтінг та інші), насіння у великій кількості (кукурудза, пшениця), масло та мастило мобільне, отриманих ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО» від контрагентів - постачальників, у тому числі: ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ", ТОВ "УКРАГРОПРОТЕКТ", ТОВ «Фірма ЕРІДОН», ТОВ «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС», ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ", ТОВ "Агро КРЕДО", СТОВА "ОЛЬГОПІЛЬ", МПП Фірма "Ерідон", ТОВ"СОЛАГРІ".
Перевіряючи правильність висновків контролюючого органу, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ТОВ «Перлина Агро» є сільськогосподарським товаровиробником з основним і фактичним видом діяльності - вирощування зернових культур
Також, суд встановив, що до перевірки на підтвердження факту використання у власній господарській діяльності пально-мастильних матеріалів ТОВ «Перлина Агро» надало щомісячні акти списання використаних ПММ, заправочні відомості, звіти про рух ПММ, облікові лити тракториста-машиніста та подорожні листи на кожну одиницю транспортних засобів.
Разом з тим, на думку відповідача відсутність у наданих документах розрахунків нормування витрат палива, відсутність контролю за його витратами свідчить про недоведеність факту використання зазначених ПММ у власній господарській діяльності.
Суд наголошує, що Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», яким затверджено документи, які є підставою для обліку транспортної роботи підприємства та списання витраченого пального на загальний пробіг втратив свою чинність, а Методичні рекомендації з нормування витрат палива, електричної енергії, мастильних, інших експлуатаційних матеріалів автомобілями та технікою, розроблені ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» в редакції 1 від 17.11.2023р. розроблено (як зазначено в тексті самих Рекомендацій) на підставі нечинного наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» та вони не є нормативно-правовим актом, а носять рекомендаційний характер.
Суд зазначає, що норми чинного законодавства не місять вимог щодо фіксування в подорожніх листах зазначеної відповідачем в акті перевірки інформації , а наявність зазначення в подорожніх листах щоденного пробігу (для легкових авто) та щоденної відстані (для вантажних авто) ідентичне зазначенню в подорожніх листах показань спідометрів (одометрів); зазначення для кожної одиниці сільгосптехніки кількості оброблених га дозволяє розрахувати та підтвердити витрати палива саме в межах господарської діяльності позивача, наприклад, на 1 га ділянки є належним та достатніми доказами використання ПММ у господарській діяльності позивача.
Таким чином, висновки відповідача щодо безпідставного списання ТОВ «Перлина Агро» ПММ, які використовувались у спірному періоді в господарській діяльності підприємства є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В частині не підтвердження первинними документами господарських операцій позивача з контрагентами щодо придбання , зберігання та транспортування хімічних препаратів, протруйників, гербіцидів, добрив (розалік, Сібус Бор, Ярило Цинк, максима xl 035fs, даліла 600тс, кінто плюс, інсектицид Твікс, форвард м.к.е., гербіцід раундап макс, євро-лайтінг та інші), насіння у великій кількості (кукурудза, пшениця), масло та мастило мобільне висновки акту перевірки ґрунтуються на наступних твердженнях:
- за результатами співставлення інформації про місцезнаходження складів Позивача з місцем розвантаження отриманих в 2019-2022 роках від 9 контрагентів товарів (добрива, інсектициди, насіння, масло та мастила), виявлено, що адреси не співпадають. Зокрема, згідно договірної документації складські приміщення Позивача знаходяться за адресами: Одеська область, Березівський район, село Валентинівка, Комплекс будівель та споруд № 6 (за межами населеного пункту), вул. Шевченка б/н, а також Одеська область, Березівський район смт. Ширяєве, вул. Грушевського, буд 175, у той же час доставка, розвантаження та зберігання отриманих від зазначених постачальників товарів здійснювались Позивачем за адресами: Одеська область, Березівський район смт. Ширяєве, вул. Леніна, буд. 175 та Одеська область, Березівський район смт. Ширяєве, вул. Калініна, буд. 113 (за якими немає складських приміщень);
- встановлено відсутність працевлаштованих водіїв, у деяких з них - перевізників;
- ТТН не засвідчені перевізником, а в деяких з них взагалі відсутня інформація про код за ЄДРПОУ перевізника.
Суд встановив, що 29.08.2019 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ "УКРАГРОПРОТЕКТ" (постачальник) укладено договір поставки №29081303/4, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар.
01.04.2019 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" (продавець) укладено договір поставки №99, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього.
Також, 29.12.2020 року та 26.12.2019 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" (постачальник) укладено договори поставки № 203 та 256 відповідно, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
20.07.2021 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ "АГРО КРЕДО" (постачльник) укладено договір поставки №122, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння, добрива, з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин або іншу хімічну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору.
07.08.2020 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та СТОВА "ОЛЬГОПІЛЬ" (постачальник) укладено договір поставки № 07/08/2020/1, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується сплатити за цей товар грошову суму на умовах цього договору.
28.01.2021 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС» (постачальник) укладено договір поставки № 180-ТР-21, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у зумовлений строк покупцеві засоби захисту рослин, мікродобрива, насіння сільськогосподарських культур та або іншу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму.
30.07.2018 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та МПП Фірма "Ерідон" укладено договір поставки № 1575/19/10, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
12.08.2022 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ «СОЛАГРІ» укладено договір поставки № ПА1, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.
03.08.2015 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ"(продавець) укладено договір № 159, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити технічні мастила і змазки закордонних фірм або їх аналоги вітчизняних виробників, а також, супутні матеріали.
08.06.2021 року між ТОВ «Перлина Агро» (покупець) та ТОВ «Фірма ЕРІДОН» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № RVF3DAP-21/3 684, предметом якого є поставка товару продавцем, що є безпосереднім виробником даного товару, з послідуючою оплатою за товар покупцем.
Факт поставки товарів за вказаними договорами поставки та використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ «Перлина Агро» підтверджується, зокрема: видатковими накладними; податковими накладними; платіжними інструкціями, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, актами списання товарів, актами витрат насіння і садивного матеріалу,акти звірки, подорожні листи, акти взаєморозрахунків.
Щодо невідповідності адрес зберігання, отриманих від постачальників товарів, суд враховує пояснення позивача з приводу того, що відповідачем не враховано перейменування вулиці Леніна на вулицю Грушевського за місцем розташування складських приміщень позивача, що свідчить про необ'єктивність проведення перевірки та безпідставність наведених тверджень відповідача.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність оформлених працівників у контрагентів, оскільки дотримання/недотримання контрагентами ТОВ «Перлина Агро» норм трудового законодавства жодним чином не впливає на реальність господарських операцій позивача з такими контрагентами.
Також, наявність недоліків в оформленні ТТН не є автоматичною підставою для відмови у визнанні господарської операції, з урахуванням того, що інші первинні документи в сукупності підтверджують факт реального руху товарів у позивача.
Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) визнав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження, для чого слід встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин перевіряються обставини дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні позивачем податкових зобов'язань та від'ємного значення з ПДВ.
При цьому, з урахуванням наявності первинних документів, що підтверджують передачу, транспортування та використання товару в господарській діяльності платника податків, отриманого від іншого платника податків, реального сектору економіки, суд робить висновок про реальність господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність списання ПММ.
При цьому, можливі порушення позивачем встановлених вимог для транспортування, зберігання та використання небезпечних речовин, мають перевірятися спеціально уповноваженими на здійснення функцій державного контролю органами державної влади.
Суд вважає, що виявлені податковим органом порушення не спростовують достовірності задокументованого руху активів позивача, а також достовірності задекларованих позивачем показників з ПДВ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО».
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 33788,82 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 8101 від 07.07.2025 року та № 8102 від 07.07.2025 року.
Згідно з ч. ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником надано до суду договір від 04.07.2025 року № 0407/25-01 про надання правничої допомоги, який підтверджує фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 50000,00 грн.
Водночас, суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, обґрунтованості та пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, зокрема, як складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд робить висновок, що вартість послуг правового характеру у розмірі 50000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 6000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ПЕРЛИНА АГРО».
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12 червня 2025 року № 2944915320709 на суму 233 921,30 грн. (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять одна грн. 30 коп.).
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 12 червня 2025 року № 2945015320709 на суму 8 316 714,00 грн. (всім мільйонів триста шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн. 00 коп).
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Агро» (ЄДРПОУ 38477119) судовий збір у сумі 39788,82 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Агро» (66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Калініна (Соборна), буд. 113 ЄДРПОУ 38477119).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 20 жовтня 2025 року.
Суддя Н.В. Бжассо