Справа № 420/3749/25
20 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.01.2025 № 951360138262 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України "Про державну службу";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби 26 років 03 місяці 28 днів з 14.01.2025 року у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідках № 191 від 28.10.2024 та № 192 від 28.10.2024 , з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн. судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком. 14.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951360138262 від 20.01.2025 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державку службу" від 10.12.2015 № 889 позивачу було відмовлено з підстав недостатності стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача у митних органах з 28.02.2001 по 25.04.2005; з 26,04.2005 по 14.03.2007; з 15.03.2007 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 19.12.2011 з посиланням на те, що займані позивачем посади не передбачені Законом України "Про державну службу". Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.
11.02.2025 судом відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вважає, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" №899 та на підставі норм чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалося спеціальне звання. Позивачу було присвоєно персональне звання радника митної служби 2 рангу з 01.04.1997 присвоєно спеціальне звання радника митної служби першого рангу - з 30.11.1998 , тому період роботи у митниці з 28.02.2001 по 25.04.2005; з 26.04.2005 по 14.03.2007; з 15.03.2007 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 19.12.2011 не може бути зараховано до стажу державної служби.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону 3723 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Зважаючи на те, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, відсутні законні підстави для переведення його на пенсію за нормами Закону 889.
Позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління здійснити перехід на пенсію за віком по державній службі з урахуванням довідок, також не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства. Ст. 58 Закону 1058 передбачено, що Пенсійний фонд є органом який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Ухвалою суду від 27.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення 3-ої особою без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи , дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.01.2025 звернувся до Головного управління із заявою щодо переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон 1058) на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 899-VШ (далі - Закон 899).
На підставі заяви та доданих документів Головним управлінням ПФУ в Одеській області винесено рішення № 951360138262 від 20.01.2025 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державку службу" з підстав недостатності стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, стаж державної служби позивача складає 9 років 07 місяців 5 днів. В рішенні вказано, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.04.1976 збережено персональне звання радника митної служби 2 рангу з 01.04.1997, присвоєно персональне звання радника митної служби 1 рангу з 30.11.1998. В стаж державної служби не зараховано періоди з 28.02.2001 по 25.04.2005; з 26,04.2005 по 14.03.2007; з 15.03.2007 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 19,12.2011, оскільки дані посади не передбачені Законом України ''Про державну службу ".
Посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посаді, віднесеній до категорій посад державного службовця, а також у нього відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, тому норми п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII "Про державну службу" не дотримано.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засуди і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи Застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.
Відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, відповідно до ст.90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у переведення на пенсію відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993. "Про державну службу" згідно оскаржуваного рішення слугувала відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, у зв'язку з тим, що посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Враховуючи, що у періодах служби з 28.02.2001 по 25.04.2005; з 26,04.2005 по 14.03.2007; з 15.03.2007 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 19.12.2011 позивачу були присвоєні звання, їх, на думку відповідача, не можна зарахувати до державної служби.
Таким чином, спірним в розглядуваній справі є питанням зарахування до стажу державної служби періоду перебування особи державній службі в митних органах.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу». Відповідно до ст.1 цього Закону державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Відповідно до ст.408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Згідно з ч.1 ст.413 МК України особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Статтею 430 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Окрім цього, ч.17 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України № 501 від 17.06.2020).
Згідно п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами п. 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
А згідно норм Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), який до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889 визначав порядок обчислення державної служби, регламентовано, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів, на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання (п.2).
Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 25.03.2016 №229 затверджений Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229), пунктом 4 якого передбачено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема серед іншого, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу».
Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що вказаний стаж роботи позивача в митних органах у зв'язку із присвоєнням позивачу спеціального звання не може бути зарахований як стаж державного службовця, за наявності якого надається право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Отже, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Таким чином, рішення ГУ ПФ України в Одеській області від 20.01.2025 № 951360138262, яким позивачу відмовлено у переході на пенсії державного службовця, не ґрунтується на вимогах закону.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх доказів для зарахування до страхового стажу державної служби позивача періоду його роботи з з 28.02.2001 по 25.04.2005; з 26,04.2005 по 14.03.2007; з 15.03.2007 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 19.12.2011 , враховуючи подання позивачем заяви від 14.01.2025 до Головного управління ПФУ в Одеській області, належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області зарахувати зазначений період роботи до страхового стажу державної служби позивача з повторним розглядом його заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Варто зазначити, що зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити повторний розгляд пояснюється тим, що спірний період роботи ще не зарахований до трудового (страхового) стажу державної служби позивача, при тому, що Пенсійний фонд є єдиним органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто вирішення питання призначення та виплату пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимог про необхідність задіяння довідок про заробітну плату, які були додані до заяви від 14.01.2025, при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", то ці вимоги як і вимога в частині зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком згідно Закону "Про державну службу" є передчасними, тому задоволенню не підлягають, оскільки судовому захисту підлягають саме порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн.20 коп.,тому відшкодуванню підлягає сума 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.01.2025 року №951360138262 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), необхідного для призначення пенсії державного службовця, період його роботи в органах митного контролю з 28.02.2001 по 25.04.2005, з 26.04.2005 по 14.03.2007, з 15.03.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 19.12.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) від 14.01.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 605 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА