Справа № 420/19738/25
20 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України від 30.05.2025 № 5/895-25 щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходи щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2025 на ім'я позивача було сформовано довідку № 608973 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій зазначено, що позивачем порушено послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». При цьому, освітній ступінь бакалавра присуджується лише у разі успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, за наслідком чого здобувачу такої освіти видається відповідний документ, який підтверджує здобуття саме цього рівня вищої освіти. При цьому, слід врахувати, що відповідно до частини 2 пункту 4 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Отже, із фактичних обставин справи випливає, що позивач, не здобувши освітній ступінь молодший спеціаліст (молодший бакалавр) за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник», 25.10.2017 був відрахований з Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» «за власним бажанням» (наказ № 28 «В-УДЗ» від 25.10.2017). Відтак зазначення у довідці від 24.02.2025 № 608973 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо позивача інформації про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідає дійсності та положенням чинного законодавства.
Ухвалою від 25.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача Міністерства освіти та науки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей,інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 ч, у період з 01.09.2015 по 25.10.2017 навчався за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК Національної рамки кваліфікацій (далі - НРК) за інтегрованою професією: «Слюсар з ремонту автомобілів»; «Машиніст бульдозера (будівельні роботи)»; «Машиніст екскаватора одноковшового» у Державному навчальному закладі «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» та був відрахований із закладу освіти «За власним бажанням» (наказ № 28 "В-УДЗ" від 25.10.2017). 01.09.2024 ОСОБА_1 був зарахований на навчання за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» за інтегрованою професією: «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 у період з 01.09.2015 по 25.10.2017 навчався за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК Національної рамки кваліфікацій за інтегрованою професією: «Слюсар з ремонту автомобілів»; «Машиніст бульдозера (будівельні роботи)»; «Машиніст екскаватора одноковшового» у Державному навчальному закладі «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» та був відрахований із закладу освіти «За власним бажанням» (наказ № 28 "В-УДЗ" від 25.10.2017).
01.09.2024 року ОСОБА_1 був зарахований на навчання за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» за інтегрованою професією: «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».
Згідно з довідкою № 608973 від 24.02.2025 року на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти вказано, що ОСОБА_1 порушує послідовність рівнів здобуття освіти відповідно до ст. 10 Закону України “Про освіту».
23 травня 2025 року ОСОБА_1 через адвоката звернувся Міністерства освіти і науки України з проханням внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 ЗУ "Про освіту", поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати «Так, не порушує».
30 травня 2025 року Міністерство освіти і науки України надало лист-відповідь № 5/895-25, в якому зазначено, що листом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти» здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО. За інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , у період з 01.09.2015 по 25.10.2017 навчався за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК Національної рамки кваліфікацій (далі - НРК) за інтегрованою професією: «Слюсар з ремонту автомобілів»; «Машиніст бульдозера (будівельні роботи)»; «Машиніст екскаватора одноковшового» у Державному навчальному закладі «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» та був відрахований із закладу освіти «За власним бажанням» (наказ № 28 "В-УДЗ" від 25.10.2017). 01.09.2024 ОСОБА_1 був зарахований на навчання за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» за інтегрованою професією: «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування»; «Електрогазозварник», що свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку для формування зазначеної довідки. Тому у довідці, сформованій на підставі даних, які містяться в ЄДЕБО про здобувача освіти у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує». Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Враховуючи вищевикладене, повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки.
Відповідно до п. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIIІ рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про освіту", інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Судом встановлено, що 01.09.2024 ОСОБА_1 був зарахований на навчання за первинною професійною підготовкою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» 4 рівень НРК до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» за інтегрованою професією: «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». До цього у 2015 році позивач був зарахований до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 2 м. Херсона» за робітничою професією кваліфікований робітник, проте був відрахований 25.10.2017 «за власним бажанням».
Тобто, оскільки позивач ОСОБА_1 був відрахований, відповідно, диплом молодшого спеціаліста не отримував, тобто не здобув освітнього ступеня молодшого спеціаліста (молодший бакалавр).
Згідно ч.5 ст.5 Закону України “Про вищу освіту», особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про вищу освіту» єдиним документом, що підтверджує той факт, що особа успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію є диплом про вищу освіту.
Отже, законодавство України про освіту, зокрема Закон України “Про освіту» чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. При цьому незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.
З урахуванням викладеного суд критично ставиться до посилання Міністерства освіти і науки України щодо того, що попереднє навчання позивача свідчить про порушення послідовності здобуття ним освіти.
При цьому посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року №1/9758-24, який надіслано керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс», суд вважає необґрунтованими, оскільки цей лист не є нормативно-правовим актом, має лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм.
За таких підстав, зазначення у довідці від 24.02.2025 №608973 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», є протиправним і, відповідно, дії Міністерства освіти і науки України в цій частині також є протиправними.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", «Про захист персональних даних", «Про авторське право і суміжні права " та «Про публічні електронні реєстри".
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства освіти та науки України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти та науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, ЄДРПОУ 38621185,) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України від 30.05.2025 № 5/895-25 щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходи щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Стягнути з Міністерства освіти та науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, ЄДРПОУ 38621185 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя: Самойлюк Г.П.