Справа № 420/12507/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Дубровної В.А.,
при секретарі: Дитюку П.В.
за участю представника позивача - Шишлюк В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач ), у якому, просить зобов'язати Приморський відділ ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-16/303 від 24.10.2006 (реєстраційний номер обтяження № 4004336, зареєстроване 04.11.2006 року Шостою Одеською державною нотаріальною конторою і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
ІI. Позиція позивача, заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на належну ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 04.11.2006 року накладено арешт на підставі постанови Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси В-16/303 від 24.10.2006. Оскільки позивачка не отримувала від органу ДВС будь-яких постанов, вона 04.11.2024 р. звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з належної їй на праві власності нерухомого майна. Однак, орган ДВС листом від 25.11.2024 № 188688 зазначив, що інформація про арешт майна була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна у 2005 році. Оскільки на той час автоматизована система виконавчого провадження ще не була запроваджена, і документи велися на паперових носіях, неможливо встановити, за яким виконавчим провадженням було винесено постанову про арешт. Тобто, відповідачем даним листом підтверджено, що наразі відкритих виконавчих проваджень відносно позивача на виконанні у державній виконавчий службі не існує. Відповідно на даний час відсутні будь-які підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-16/303 від 24.10.2006. В той же час, запис про обтяження зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості отримати рішення державного реєстратора про припинення такого обтяження. Оскілки у відповідача, через відсутність на виконанні відповідного виконавчого документа, відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404- VШвід 02.06.2016 року, і зняття арешту з майна боржника за правилами частини першої статті 40 цього Закону, відповідно існування незнятого арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує права позивача.
08.10.2025 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що у зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та встановити правомірність дій державного виконавця. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна, проте жодна з підстав не може бути застосована у випадку позивачки, оскільки частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Так, відповідно до висновків визначених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року по справі 2/1522/11652/11, пунктами 68-72 наголошено, що законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом. Окремо зауважує, що органом ДВС в особі керівника відділу Гусєва О.О. не було відмовлено в вирішенні порушеного в зверненні ОСОБА_2 питання, а лише роз'яснено норми законодавства та рекомендовано подальші кроки та дії щодо припинення чинності арешту.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.07.2025 прийнято справу до розгляду, залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу строк для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з обов'язковим зазначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій, або докази дотримання строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 01.09.2025 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 05.09.2025 року включно шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України, призначено судове засідання на 07.10.2025 року о 15:00 год.
Ухвалою суду від 06.10.2025 р. забезпечена участь представника ОСОБА_1 в особі адвоката Шишлюк Вікторії Володимирівни у судовому засіданні, призначеному на 07.10.2025 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції.
Судове засідання призначене на вказану дату, не відбулося у зв'язку із неявкою сторін, про що складено довідку, про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При цьому, 07.10.2025 р. судом зареєстровано від адвоката Шишлюк В.В. клопотання про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 14.10.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 411752988.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 411752988 від 06.02.2025 року, у реєстрі міститься реєстраційний запис за № 4004336 від 04.11.2006 року про обтяження Шостою Одеською державною нотаріальною конторою у вигляді арешту нерухомого майна (все майно) на підставі постанови Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси від 24.10.2006 за № В-16/303.
У листопаді 2024 р. позивач звернулася до Приморського відділу державної виконавчої служби (ВДВС) у м. Одесі із заявою про зняття арешту з його майна.
25.11.2024 Приморський ВДВС у м. Одесі листом за № 188688 повідомив Крепак .В. про те, що здійснивши моніторинг інформації, яка міститься автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що в Електронній системі «Спецрозділ», за запитуваний період, відомості щодо виконавчих проваджень, при виконанні яких державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а в подальшому про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 , та внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, Електронна система не обліковує, так як в період 2005 року не була запроваджена, та процесуальні документи складались державними виконавцями на паперових носіях. Отже, неможливо ідентифікувати при виконанні якого саме виконавчого документу було винесено постанову про арешт майна боржника, та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Крім того, у зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та встановити правомірність дій державного виконавця. З огляду на вищевикладене, орган ДВС не відмовляє в вирішенні порушеного в зверненні питанні, та в той же час прийняти рішення про припинення чинності арешту на підставі наявної інформації, не є можливим.
В свою чергу, бажаючи зняти арешт з нерухомого майна, позивач звернувся до суду.
V. Норми права, які застосував суд.
Приписами ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII в редакції станом на 24.02.2023 (дата прийняття постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди), яким передбачено, зокрема
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону № 1404-VIII);
- арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. ( частина 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII),
- арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. ( частина 2 ст. 57 Закону № 1404-VIII)
- підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». ( частина ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII);
- у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. ( частина ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII);
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" за № 606-ХІV від 21.04.1999 р. ( надалі - Закон № 606-ХІV ), який втратив чинність у зв'язку з набранням чинності 05.10.2016 р. Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
VI. Оцінка суду.
За змістом наведених положень обох Законів України «Про виконавче провадження» передбачені випадки зняття арешту з майна боржника та виключення, коли арешт на майно боржника держаним виконавцем не знімається.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, який накладено на підставі постанови Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-16/303 від 24.10.2006.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Так, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 411752988 від 06.02.2025 року, вбачається, що підставою для внесення реєстраційного запису за № 4004336 від 04.11.2006 року про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (все майно) позивачки є договір іпотеки від 18.08.2005 р.
Як вбачається із зібраних позивачем доказів, АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» листом від 21 квітня 2009 року, адресованого приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу, підтвердив повне виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором №990/1-05 від 18.08.2005 року. Банком підтверджено, що заборгованість за кредитом та відсотками відсутня, у зв'язку з чим просив зняти заборону на відчуження нерухомого майна та виключити відповідний запис із Державного реєстру іпотек.
При цьому, Приморський ВДВС у м. Одесі листом від 25.11.2024 за № 188688 повідомив позивачку про неможливість ідентифікувати при виконанні якого саме виконавчого документу було винесено постанову про арешт майна боржника, та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, оскільки в період 2005 року не була запроваджена Електронна система «Спецрозділ», у т.ч. щодо відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та процесуальні документи складались державними виконавцями на паперових носіях.
Між тим, суд зазначає, що саме суб'єкт владних повноважень має обов'язок повідомити суду достовірні підстави накладення арешту на майно позивача, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження.
Зокрема, суд приймає до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року по справі № 2/1522/11652/11, на які покликається відповідач, в частині того, що нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Отже, в межах даної справи отримавши заяву позивачки про зняття арешту, накладеного у межах знищеного виконавчого провадження, відповідач не був позбавлений права вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивачки.
З огляду на вказане, наявність підстав для збереження спірного арешту майна має бути доведена безпосередньо суб'єктом владних повноважень, а не спростована позивачем.
В свою чергу, відповідачем не надано до суду жодного доказу, з якого можливо встановити наявність будь-якої непогашеної заборгованості у позивача, яка може бути стягнута у примусовому порядку, як і доказів, з яких можливо встановити самі підстави для накладення арешту на майно позивача у 2006 році.
Отже, з'ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню
VIII. Розподіл судових витрат.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним документом від 31.03.2025 р.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір у 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Пастера, буд. 58, м. Одеса, 65023, ЄДРПОУ 14104999) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-16/303 від 24.10.2006 (реєстраційний номер обтяження № 4004336, зареєстроване 04.11.2006 року Шостою Одеською державною нотаріальною конторою).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,00 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 копійки) .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя В.А. Дубровна