17 жовтня 2025 рокусправа № 380/12678/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місце знаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15, код ЄДРПОУ 41482988) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800020/2 від 06.05.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, у зв'язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Звертає увагу, з метою підтвердження числових значень складових митної вартості та з метою забезпечення всебічного підходу до правильності визначення митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, що було зумовлено наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву. На вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. З огляду на наведене вище, вважає оскаржені рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» зареєстроване, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу; 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами.
09.01.2019 між ТзОВ «СПАНРАЙЗ» (надалі-покупець) і «CNBМ INTERNATIONAL CORPORATION» (надалі - продавець) укладено контракт №SR-CNВМ-20190109 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується продати (передати право користуватися, володіти, розпоряджатися), а покупець прийняти та сплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови постачання обумовлюються інвойсом продавця.
Згідно з п. 2.1 контракту загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 1000000 USD.
Згідно з п. 2.2 контракту валюта платежу - долари США.
Згідно з п. 2.3 контракту розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється шляхом банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця.
Згідно з п. 2.4 контракту оплата за кожну поставку може здійснюватися кількома переказами коштів.
Оплата проводиться покупцем відповідно до цього контракту передоплатою або за фактом отримання товару (п. 2.5 контракту)
Згідно з 2.6 контракту умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію.
Відповідно до умов відвантаження і доставки контракту згідно з п. 3.1 контракту умови поставки кожної окремої партії товару вказуються в інвойсі на цю партію.
Згідно з додатковою угодою №5 до контракту № SR-CNВМ-20190109 від 09.01.2019 сторони контракту погодили п. 9 контракту - юридичні адреси та реквізити сторін.
На підставі Контракту та Інвойсу № SAAE4024096-8/25013 від 18.02.2025, коносамента № ZM25020304 від 22.02.2025 позивачем ввезено на митну територію України партію товарів:
- «Сітка затінююча/ Sunshade net - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. ЩІЛЬНІСТЬ: 30Г/M2, РОЗМІР: 6X50M-72рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 36Г/M2, РОЗМІР: 2X100M-400рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 36Г/M2, РОЗМІР: 3X100M-230рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 36Г/M2, РОЗМІР:4X50M-81рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 36Г/M2, РОЗМІР: 6X50M-300рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 50Г/M2, РОЗМІР:3X50M-127рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 50Г/M2, РОЗМІР: 4X50M-308рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 50Г/M2, РОЗМІР: 6X50M-50рул. ЩІЛЬНІСТЬ: 50Г/M2, РОЗМІР: 2X100M-150рул. Сфера застосування: для теплиць та відкр итого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів. Торговельна марка: AGREEN. Країна виробництва: CN. Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION. Товар 2. Кріпильні вироби з пластмаси, які використовуються для кріплення сітки для рослин. ПЛАСТМАСОВІ КЛІПСИ КОЛІР: ЧОРНИЙ, по 20 ШТУК В УПАКОВЦІ 30000 шт.(1500 упак.) Торговельна марка: AGREEN. Країна виробництва: CN. Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION.
05.05.2025 до митного оформлення вищезазначених товарів, декларантом було подано електронну митну декларацію (далі за текстом ЕМД) та товари які Львівською митницею були прийняті до митного оформлення і присвоєно номери ЕМД 25UA209160004996U3
У ЕМД 25UA209160004996U3 від 05.05.2025 та декларації митної вартості 25UA209160004996U3 від 05.05.2025 позивачем заявлено митну вартість:
Товар №1 - 1575061,08 грн. Розраховані митні платежі склали: - 466 218,08 грн., у тому числі: ввізне мито 8% - 126004,89 грн., податок на додану вартість 20% 340213,19 грн.;
Товар №2 - 59111,64 грн. Розраховані митні платежі склали: - 16 433,04 грн., у тому числі: ввізне мито 6,5% - 3842,26 грн., податок на додану вартість 20% - 12590,78 грн.
Разом із ЕМД 25UA209160004996U3 від 05.05.2025 для підтвердження митної вартості, декларант подав відповідачу наступні документи:
Контракт № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 з Додатком №5;
Інвойс № SAAE4024096-8/25013 від 18.02.2025;
CMR № 19075313 від 30.04.2025;
Прайс-лист від 18.07.2024; Прайс-лист від 18.02.2025;
Рахунок на оплату № 1649 від 14.04.2025;
Платіжна інструкція № 500 від 25.04.2025;
Рахунок на оплату № 1874 від 30.04.2025;
Платіжна інструкція № 538 від 01.05.2025;
Рахунок на оплату № 1891 від 01.05.2025;
Платіжна інструкція № 537 від 01.05.2025;
Довідка №3004/2 про транспортні витрати від 30.04.2025;
Договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 05/02 25 від 05.02.2025;
Договір на міжнародне автомобільне перевезення №28042025-CO від 28.04.2025;
Заявка №1 від 10.02.2025 до Договору № 05/02-25 від 05.02.2025;
Експортна декларація країни відправлення № 310120250519305298 від 19.02.2025.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; - рахунок-проформу; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (видаткові податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вртісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ».
На вимогу митного органу декларант листом №182 від 05.05.2025 повідомив відповідача що: «… всі документи, зазначені в графі 44 та які на даний час є в наявності для здійснення митного оформлення вантажу надано у повному обсязі згідно МК України… … ТОВ «СПАНРАЙЗ» вважає, що надало всі необхідні документи для митного оформлення, передбачені законодавством. У зв'язку з цим на підставі вже поданих документів просимо Вас здійснити митне оформлення згідно чинного законодавства…»
За результатами розгляду МД 25UA209160004996U3 від 05.05.2025 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800012/2 від17.03.2025.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800020/2 від 06.05.2025, в графі 33 зазначено: «Керуючись положеннями частини 5 статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості товару.
Частиною 1 статті 320 МКУ передбачено, що форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Форми та обсяги митного контролю, визначені автоматизованою системою управління ризиками, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах, відповідно до вимог статей 54, 337 та 363 Кодексу із застосуванням системи управління ризиками, не допускається.
За ЕМД від 05.05.2025 № 25UA209160004996U3 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано додаткові форми митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та виявлено наступне:
- умовами поставки оцінюваного товару згідно з інвойсу є FOB NINGBO. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
Для підтвердження додаткових складових (транспортних та експедиційних витрат) митної вартості оцінюваного товару надано рахунки ТОВ «УВК Інтернешнл» №1649, №1874, №1891 у яких відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, зберігання оцінюваних товарів в порту призначення, експедиційні послуги за межами митної території України, не зазначено відомості про особу, відповідальну за надану інформацію, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
У наданих рахунках виявлено розбіжності щодо складових витрат «Винагорода експедитора по території України» у рахунку № 1649 - 8035,33 грн, у рахунку № 1874 - 4191,10 грн, у рахунку № 1891 - 2089,46 грн. Що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів;
- згідно Договору про перевезення № 05/02-25, на який посилаються рахунки, обсяг, умови, вартість послуг та інше встановлюються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору. У Заявці № 1 сума фрахту не відповідає сумі у рахунку № 1649 (2300 дол.США х 41,3879 (курс на дату рахунку 14.04.2025) = 95192,17 грн, проти 85549,78 грн);
- аналогічно не піддаються обчисленню витрати на перевантаження, а саме у рахунку №1874 зазначено 39486,47 грн, а згідно Заявки 1071 дол. США = 44515,79 грн (на дату рахунку курс 41,5647);
-з огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo - Gdansk - Україна)при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД № 25UA209160004996U3, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.
Таким чином спостерігається заниження митної вартості в частині обрахунку та включення додаткових складових; - надані платіжні інструкції №№ 537, 538 не містять жодних відміток банку та відомостей про відповідальну особу; - у графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR № 19075313 зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником "PE CHYKOR ROMAN", однак замовлення (документу, який визначає умови кожного перевезення, в т.ч. вартість та строки оплати, узгоджені з ТОВ «УВК Інтернешнл») до договору про перевезення № 28042025-CO не надано;
- наданий прайс-лист не актуальний, термін його дії вичерпано до 18 липня 2014 року; - доповнення від 06.06.2022 № 5 до зовнішньоекономічного договору від 09.01.2019 № SR-CNBM-20190109 щодо зміни розділу 9 «Юридичні адреси та реквізити сторін» містить печатку та підпис Продавця які очевидно скопійовані/перенесені (імовірно з договору).
Разом з тим розділ 4 контракту «рахунок для перерахування платежів» залишено без змін, що викликає сумніви що печатка та підпис Продавця, а відповідно і додаток до контракту валідний; - у гр.44 ЕМД зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 19.01.2019 № SR-CNBM-20190109 заявлено під кодом 4104 як прямий (стороною якого є виробник товарів), однак декларантом не надано документів, що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN; - пунктом 7.1 Контракту передбачено, що даний Контракт вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. У той же час Контрактом ЗЕД не визначено поняття «повне виконання всіх зобов'язань», Однак, якщо взяти до уваги дату контракту 19.01.2019 існує імовірність, що зобов'язання продавця щодо поставки товару вже давно були виконані.
Норма ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, яка вказує, що строк дії договору обов'язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). Таким чином чинність поданого контракту на момент здійснення поставки є непідтвердженою;- в копії митної декларації країни відправлення № 310120250519305298 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження - NINGBO, у гр. “країна кінцевого призначення» митної декларації країни вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції; також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай).
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (страхування, розвантаження/навантаження) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ.Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 02.04.2025 № 25UA209230030612U8, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка затіняюча, країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,96 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000058.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 43, 45, 46, МД відповідно до рішення про коригування митної вартості UA209000/2025/800020/2 від 06.05.2025.
У зв'язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Львівською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: контракт № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 з додатком №5; інвойс №SAAE40240968/25013 від 18.02.2025; пакувальний лист від 18.02.2025; рахунок-фактура №SAAE40240968/25013 від 18.02.2025; автотранспортна накладна №19075313 від 18.02.2025; сертифікат про проходження товару серії ССРІТ0002500025373 №25 від 07.03.2025; рішення про визнання коду товарів згідно з УКТЗЕД №КТ- UA100000-0027-2021 від 06.04.2021; загальна декларація прибуття №25UA141000467776Z8; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1649 від 14.04.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1874 від 30.04.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1891 від 01.05.2025; банківські платіжні документи №500 від 25.04.2025,.№537 та №538 від 01.05.2025; транспортна довідка №3004/2 від 30.04.2025; прайс-лист від 18.07.2024 та 18.02.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 06.06.2022; договір про надання послуг митного брокера №АТSF-01-SРNR dsl 15/01/2025; договір № 05/02-25 перевезення вантажів автотранспортом 05.02.2025; договір №28042025-СО перевезення вантажів автотранспортом від 28.04.2025; етикетка від 05.05.2025; заявка №1 від 10.02.2025; копія митної декларації країни відправлення № 310120250519305298 від 19.02.2025.
Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ №80269839).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина 5 статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Щодо аргументів відповідача, що «Для підтвердження додаткових складових (транспортних та експедиційних витрат) митної вартості оцінюваного товару надано рахунки ТОВ «УВК Інтернешнл» №1649, №1874, №1891 у яких відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, зберігання оцінюваних товарів в порту призначення, експедиційні послуги за межами митної території України, не зазначено відомості про особу, відповідальну за надану інформацію, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». У наданих рахунках виявлено розбіжності щодо складових витрат «Винагорода експедитора по території України» у рахунку № 1649 - 8035,33 грн, у рахунку № 1874 - 4191,10 грн, у рахунку № 1891 - 2089,46 грн. Що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів», то суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено наступне: транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до Договору №05/02-25 перевезення вантажу автотранспортом (далі договір ТЕО) від 05.02.2025 ТОВ «УВК Інтернешнл», іменоване надалі «Експедитор», зобов'язався за рахунок ТОВ «СПАНРАЙЗ», іменоване надалі «Замовник», організувати транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) останнього за його рахунок.
Експедитор зобов'язується від свого імені за дорученням, за винагороду і за рахунок Замовника організувати перевезення у вантажних контейнерах морським та/або автомобільним транспортом та/або залізничним транспортом, перевалку у портах та транспортно-експедиційне обслуговування (надалі - «ТЕО») імпортних, експортних, транзитних вантажів (надалі -«Вантажів» Замовника, на підставі заявок Замовника.) (п1.1. Договору ТЕО).
У Заявці №1 від 10.02.2025 до Договору №05/02-25 від 05.02.2025, Експедитор зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Перевезення здійснюється на умовах міжнародних конвенцій CMR, TIR та погодження ECTP. Узгоджений об'єм послуг Фрахт, ПРР+перетарка+Т1, автодоставка. Адреса завантаження - Порт Нінгбо. Порт відправлення та порт призначення - Порт Ннгбо - порт Гданськ. Вартість послуг Фрахт -2300 дол.США, ПРР+перетарка+Т1 - 1071 дол.США, Авто 2135 дол.США. Умови оплати - Згідно договору.
Відповідно п. 4.1. Договору ТЕО Загальна сума Договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором на підставі всіх заявок, узгоджених Сторонами. Розрахунки з Експедитором за надані транспортно-експедиційні послуги Замовник здійснюються в національній валюті України та у безготівковій формі, при цьому всі банківські витрати та комісії у зв'язку з таким перерахуванням сплачуються Замовником. Вартість транспортно-експедиторських послуг та інших послуг вказується в Заявці до цього Договору. (п. 4.2. Договору ТЕО).
За змістом п. 4.3. Оплата послуг за здійснення морського фрахту повинна бути одразу (впродовж одного робочого дня) здійснена Замовником на підставі виставленого рахунку Експедитором. Оплата послуг здійснюється Замовником на умовах 100% вартості транспортно експедиційних послуг інших послуг протягом 5-ти банківських днів після доставлення вантажу в пункт призначення, якщо інше не обумовлене в Заявці (п. 4.4. Договору ТЕО).
На підставі Рахунків №1649 від 14.04.2025, №1874 від 30.04.2025, №1891 від 01.05.2025 позивачем було фактично сплачено понесені ним витрати за митною територією України (складові митно) у тому числі: Морський фрахт по маршруту Ningbo (Китай) - Гданськ (Польща), контейнер MRKU2003640: 85549,78 грн.; Навантажно-розвантажувальні роботи в порту Гданськ (Польща), контейнер MRKU2003640: 39 486,47; Вартість міжнародного перевезення автомобільним транспортом НОМЕР_1 / АС3055ХF, за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п Ягодин (Україна): 56267,96 грн., що підтверджується платіжними інстукціями № 500 від 25.04.2025, № 538 від 01.05.2025, № 537 від 01.05.2025.
У п. 5 Висновків Узагальнення, взятого до відома Пленумом ВАСУ від 13.03.2017 № 2, Верховний суд висловиd позицію: Якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За змістом п.1 ч. 4 ст. 54 МК України 4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Передбачені законодавством відомості про числові значення складових митної вартості, а також вартості товару - були розраховані, заявлені декларантом та підтверджені документально.
Відповідач як на підставу для коригування митної вартості зазначив, що у наданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, вивантаження, перевантаження та обробку оцінюваних товарів в порту призначення (портовий збір, вартість перевантаження контейнерів, документальний супровід, тощо).
Проаналізувавши додані до матеріалів справи документи, суд встановив, що позивач до митної вартості включив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Крім того, суд зазначає, що «Заявка» як документ що підтверджує вартість транспортно-експедиційних витрат не передбачена ч.2-4 ст. 53 МК України. Однак, довідка про транспортні витрати №3004/2 від 30.04.2025, а також зазначені вище Рахунки на оплату та платіжні інструкції містять відомості про понесені позивачем витрати за межами митної території України (складові митної вартості).
Щодо тверджень відповідача, що у графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR №19075313 зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником «PE CHYKOR ROMAN», однак замовлення (документу, який визначає умови кожного перевезення, в т.ч. вартість та строки оплати, узгоджені з ТОВ «УВК Інтернешнл») до договору про перевезення № 28042025-CO не надано», то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, суд зазначає, що CMR є транспортним документом який не містить відомості про вартість перевезення, а тому зміст такого документа не впливає на можливість відповідача перевірити вартість перевезення з інших документів, та не доводить що надані декларантом відомості про складові митної вартості неповні, або такі що потребують уточнення.
Зазначені обставини жодним чином не впливають на можливість митного органу перевірити фактично понесені позивачем витрати (складові митної вартості) які були надані останньому Експедитором
Щодо тверджень відповідача, що «надані платіжні інструкції №№ 537, 538 не містять жодних відміток банку та відомостей про відповідальну особу», то суд зазначає таке.
Відповідно до п.п.1 п.22.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.
Згідно із п.1.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Як визначає п.1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28.07.2008 №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником)
Водночасм, суд зазначає, що у зазначених платіжних інструкціях вказано, зокрема, що вони сформовані з використанням системи дистанційного обслуговування, що вказує на те, що платежі відповідно до них були проведено в електронному вигляді через систему інтернет-банкінгу.
Більше того, у згаданих платіжних інструкціях зазначені усі необхідні дані для ідентифікації документів, та, як наслідок, для підтвердження їх достовірності.
Щодо аргументів відповідача, що наданий прайс-лист не актуальний, термін його дії вичерпано до 18.07.2014, то суд зазначає таке.
Термін дії прайс-листа від 18.07.2024 дійсний не до 2014, а до 2024.
Водночас, чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України надання прайс-листа у відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача.
Крім того, суд зазначає, що Прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині 2 статті 53 МК України.
Відтак, підставою для прийняття оскаржуваних рішень не може бути те, що позивач надав відповідачу до митного оформлення спірних товарів той трайс-лист, який був у нього в наявності від продавця, а не той прайс-лист, який хотів отримати відповідач з урахуванням вимог, які не ставляться законодавцем до змісту такого документа, так як позивач у силу частини 3 статті 53 МК України зобов'язаний надати митному органу лише той прайс-лист, який є в нього в наявності.
Щодо тверджень відповідача, що «доповнення від 06.06.2022 №5 до зовнішньоекономічного договору від 09.01.2019 № SR-CNBM-20190109 щодо зміни розділу 9 «Юридичні адреси та реквізити сторін» містить печатку та підпис Продавця які очевидно скопійовані/перенесені (імовірно з договору). Разом з тим розділ 4 контракту «рахунок для перерахування платежів» залишено без змін, що викликає сумніви що печатка та підпис Продавця, а відповідно і додаток до контракту валідний», то суд зазначає таке.
Вказані зауваження відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження не чинності такого доповнення до Контракту.
Вказані твердження є лише припущенням відповідача, які не підтверджено жодними доказами, що суперечить п. 4 Висновків Узагальнення, взятого до відома Пленумом ВАСУ від 13.03.2017 № 2, з гідно з яким тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на Відповідачеві.
Слід зазначити що визнати доповнення до контракту нечинним можливо тільки за рішенням суду або за результатами експертизи що до автентичності наданого контракту до митного оформлення та його оригіналу.
Зазначена причина серед підстав для витребування додаткових документів відповідно до ч.З ст.53 МК України відсутня. В повідомленні митного органу відсутні відомості стосовно виявлених ознак підробки документу. Таким чином ця вимога є безпідставною та протиправною.
Щодо тверджень відповідача, що у гр.44 МД заявлено зовнішньоекономічний контракт під кодом 4104 - як прямий (стороною якого є виробник товарів), однак декларантом не надано документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, то суд зазначає таке.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митного кодексу України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.
Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією.
Щодо твердження, що в копії митної декларації країни відправлення код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження - NINGBO, у гр. «країна кінцевого призначення» митної декларації країни вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, то суд зазначає таке.
Із пояснень позивача вбачається, що у даному випадку, зі змісту графи 44 митної декларації під кодом 1503 зазначено рішення про визначення коду товару № КТ-UA100000-0027 2021 від 06.04.2021, відповідно до якого код, зазначений у копії митної декларації країни відправлення, був змінений на код заявлений до митного оформлення.Щодо зауважень до митної декларації країни-відправлення, то відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Суд враховує, що позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав цю декларацію митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Також суд звертає увагу, що усі зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.
Щодо не забезпечення перекладу митної декларації країни відправлення, то суд зазначає таке.
Статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відтак, вимога контролюючого органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
При цьому, відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладів, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у них та не повідомлено, яким чином ненадання перекладів вплинуло на визначення складових митної вартості товару.
Відтак, зазначений аргумент до уваги не береться.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Щодо твердження, що існує імовірність, що зобов'язання продавця щодо поставки товару вже давно були виконані, то суд зазначає таке.
На переконання суду, зазначене твердження є лише припущенням відповідача та не підтверджене жодними доказами, а тому не може бути покладене в основу даного судового рішення.
Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.
Суд зазначає, що позивач у спірних правовідносинах надав контролюючому органу усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого ним товару та відомості щодо ціни, що була фактично ним сплачена за цей товар.
Подані позивачем документи у своїй більшості не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості імпортованого ним товару, а окремі наявні розбіжності носять формальний характер та не могли стати на перешкоді відповідачу для перевірки заявленої позивачем митної вартості вказаного товару.
Натомість, відповідачем не у повній мірі було досліджено надані позивачем первинні документи, що стало наслідком прийняття оскаржуваних у даній справі рішен
Що стосується «географічних пунктів маршруту перевезення», то суд зазначає, що такі відомості не потребують підтвердження при заявлення митної вартості в розумінні ст. 49 МК України. Також за необхідності такі відомості можна встановити на підставі наданих до митного оформлення транспортних документів, а саме Коносамента та CMR №19075313 від 30.04.2025.
Крім того відповідачу було надано Довідку про транспортні витрати №3004/2 від 30.04.2025, яка є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно з п. 14 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 (надалі - Висновки Узагальнення, взятого до відома Пленумом ВАСУ від 13.03.2017 № 2), якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд критично оцінює твердження відповідача на те, що заявка містить розбіжності щодо суми витрат на морське перевезення вантажу, оскільки заявка до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє суб'єкт господарювання. Суд вважає за необхідне вказати, що така заявка не матиме жодного значення для числових визначень митної вартості. Також суд наголошує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи) .
Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.
Суд також встановив з оскаржуваного рішення, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 02.04.2025 № 25UA209230030612U8, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка затіняюча, країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,96 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 по справі №821/1617/17, від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.
Разом з тим, суд дійшов переконання в тому, що відповідач зобов'язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №803/3649/15.
Тобто, розбіжності щодо наведені митним органом в рішенні про коригування митної вартості, є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом одатковнх документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності здекларованої митної вартості.
Більше того, суд наголошує, що у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16 зроблено висновок про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відтак умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
У постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити щодо застосування відповідачем резервного методу.
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД № 25UA209230030612U8 від 02.04.2025.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/800020/2 від 06.05.2025 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно з ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав копію договору № 020-МВ про надання правничої допомоги від 05.06.2025, рахунку на оплату № 065 від 05.06.2025, платіжної інструкції №713 від 10.06.2025, акту (звіту) від 19.06.2025 прийому наданих послуг до договору №020-МВ про надання правової допомоги від 05.06.2025.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3500,00 гривень.
Отже, до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місце знаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15, код ЄДРПОУ 41482988) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800020/2 від 06.05.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місце знаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15, код ЄДРПОУ 41482988) судовий збір в сумі 3849 (три тисячі вісімсот сорок дев'ять)грн. 93коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місце знаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15, код ЄДРПОУ 41482988) витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот)грн00коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду ротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.10.2025.
Суддя Лунь З.І.