про повернення позовної заяви в частині вимог
20 жовтня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1971/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2025 року надійшов позов адвоката Кім Валерії Валеріївни (далі - представник позивач) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в сумі 71460,86 грн та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2023 роки в сумі 34433,04 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в сумі 71460,86 грн та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2023 роки в сумі 34433,04 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік із зазначенням підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 13 жовтня 2025 року від представника позивача 16 жовтня 2025 року надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що кінцевим терміном обов'язку відповідача здійснити виплату грошового забезпечення, що належить поліцейському і своєчасно йому не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі є дата звільнення позивача.
Представник позивача зазначає, що з наказу ГУНП в Луганській області від 06.06.2025 № 151 о/с вбачається, що відповідач в порушення вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), зазначеного перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу не здійснив.
Представник позивача зазначає, що за дійсного правового регулювання, у випадках звільнення поліцейського та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати повідомлення про виплачені суми.
У таких спорах достатньо довести лише наявність порушеного права. Тому за такого правового регулювання, строки, запровадженні частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) не поширюються на період, що передував даті звільнення.
Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі.
Представник відповідача вважає, що в органах та підрозділах Національної поліції України, підтвердженням, всіх складових грошового забезпечення та сум, що виплачені при звільненні є довідка про доходи, яка отримана позивачем 28 липня 2025 року за вих. № 14696/111/19/01-2025.
З огляду на викладене, просила поновити строк звернення до суду.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
В ухвалі від 13 жовтня 2025 року суд дійшов висновку, що позивач звернувся з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, суддя зауважує, що відповідно до приписів Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі рапорту поліцейського, тобто позивач звертаючись чи не звертаючись з відповідним рапортом про виплату цієї допомоги за 2023 рік міг знати про порушення своїх прав.
Крім того, суд зауважує, що згідно з інформацією, зазначеною в наказах від 06 листопада 2015 року № 399 о/с, від 06 червня 2025 року № 151 о/с позивач проходив службу у відповідача по 08 червня 2025 року, після чого позивач продовжив проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Вказані обставини свідчать, що відповідач не здійснював звільнення позивача зі служби та не проводив з ним остаточний розрахунок при звільненні зі служби. Тому твердження представника позивача про обов'язок відповідача вручити позивачу повідомлення про нараховані та виплачені йому при звільненні зі служби є безпідставними.
Щодо посилання представника позивача на пункт 11 розділу І Порядку № 260, суд зазначає, що ця норма закону стосується строку давності на отримання виплати грошового забезпечення, який має матеріально-правову природу, та не є процесуальним строком звернення до суду.
Твердження, що лише після отримання довідки про доходи позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, судом також відхиляються як безпідставні, оскільки отримання цієї інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування грошового забезпечення. Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.
За наведених обставин, суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду в частині вимог щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік неповажними.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не надано.
Відтак, заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області в частині вимог щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Повернути позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в сумі 29058,04 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в сумі 29058,04 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова