20 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4476/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді Рапорту від 23.05.2024 ОСОБА_1 про направлення на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути Рапорт від 23.05.2024 ОСОБА_1 про направлення на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у на посаді стрільця військової частини НОМЕР_1 .
Вказує, що під час проходження військової служби стан його здоров'я погіршився. Крім цього, має ряд хронічних захворювань, що підтверджується медичними документами. З цього приводу неодноразово звертався до свого безпосереднього командира за наданням йому належної медичної допомоги, але всі такі звернення були проігноровані. Без направлення військової частини позбавлений можливості здійснювати повноцінне лікування у закладі охорони здоров'я. У свою чергу, наявність хронічних хвороб унеможливлює виконання ним військових обов'язків, та ставить під сумнів придатність до військової служби.
Зауважує, що ще 23.05.2024 направив рапорт про направлення його на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 за допомогою системи СЕДО, що підтверджується відповідною відміткою про вихідну кореспонденцію на рапорті, однак до цього часу рапорт не розглянуто та відповідь за результатами розгляду відповідачем не надана.
З цих підстав вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 з 27.01.2024 значиться як особа, яка самовільно залишила військову частину, у зв'язку з чим до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтава було направлено повідомлення від 12.02.2024 №446 про вчинення ним кримінального правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачено частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.03.2025 за №62025170020004571 за обставинами викладеними в вищезазначеному повідомленні внесено відомості до реєстру за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення згідно частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Враховуючи вказане, 29.03.2025 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.05.2025 №143, ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини, тобто військова служба у нього призупинена.
Таким чином, у зв'язку з виключенням позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 , прийняти рішення про направлення його на лікування неможливо.
Вказує, що рапорти з 27.01.2024 по 05.02.2025 про направлення солдата ОСОБА_1 на лікування до військової частини НОМЕР_1 не надходили та не обліковуються.
Про зазначені обставини призупинення військової служби було повідомлено представника позивача - адвоката Бондаренка Володимира Анатолійовича, листом від 05.02.2025 №413 у відповідь на його запит від 30.08.2024 №30/08-01.
Звертає увагу, що у наданому позивачем рапорті від 23.05.2024 значиться текст «надіслано по СЕДО (2019) вих. №2009/530 від 23.05.2024, 18:13 год.», який створений від руки на папері ручкою, олівцем або іншим пишучим інструментом, і не є офіційним відтиском печатки військової частини, яка може свідчити про надходження вказаного рапорту. Окрім того, незрозуміло якою військовою частиною (особою, організацією і т.д.), в який період часу та з якої електронно-обчислювальної машини було направлено по СЕДО вказаний рапорт.
З цих підстав вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.
02.07.2025 представник військової частини НОМЕР_1 направив суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
14.07.2025 до суду представником позивача подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
21.07.2025 представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
08.08.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.07.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою суду від 04.07.2025 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 5 днів з дня вручення даної ухвали.
24.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Згідно відомостей з військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 09.05.2023 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 14-16).
Відповідно до виписки №53 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ХКЛ зт №2 філія «ЦОЗ» АТ «УЗ» ОСОБА_1 у період з 04.01.2024 по 26.01.2024 проходив стаціонарне лікування з діагнозом: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-венознб дистензією, вараженим ветибуло-атактичним синдромом. Церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. ризик помірник. Астено-невротичний синдром (а.с. 27зв.-28).
У період з 01.02.2024 по 19.03.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні №8 КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», що підтверджується довідкою від 49.03.2024 №1808/24 та випискою із медичної карти №917/24 від 19.03.1984 (а.с. 28зв.-29, 32).
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ПП ПВФ «Ацинус» ОСОБА_1 у період з 25.03.2024 по 02.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у ПП ПВФ « Ацинус» (а.с. 32зв.-33).
29.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлено позивачу направлення на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби за вих. №10/7956 (а.с. 34).
Відповідно до постанови ВЛК, оформленою довідкою від 20.05.2024 №2064, військовою частиною НОМЕР_2 20.05.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: емоційно лабільний розлад органічного гінезу (гіпертонічного дисциркулятарного) з інсомнією. (F06). Потребує лікування у КНП «ОКПЛ КОР» (а.с. 36).
У матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у якому просить на підставі довідки військово-лікарської комісії від 20.05.2024 №2064 оформити йому направлення на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 . Знизу на копії аркушу наявний рукописний запис «надіслано по СЕДО (2019) вих. №2009/530 від 23.05.2024 18:13 год.» (а.с. 17зв.)
У період з 19.06.2024 по 08.07.2024 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка», що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №4050 від 08.07.2024 (а.с. 36зв.-37).
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» у період з 06.11.2024 по 20.11.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні вказаного медичного закладу. Зазначено, що оскільки пацієнт на момент стаціонарного лікування знаходився поза штатом військової частини після виписки направляється до командира військової частини для вирішення питання подальшого проходження служби (а.с. 40).
Листом від 05.02.2025 №413 військова частина НОМЕР_1 повідомила представнику позивача - адвокату Бондаренку В.А., на його запит від 30.08.2024 №30/08-01 щодо надання інформації про розгляд рапорту від 23.05.2024 солдата ОСОБА_1 про направлення його на лікування про те, що з 27.01.2024 по теперішній час останній до військової частини не з'являвся та значиться як особа, яка самовільно залишила частину, про що листом від 12.02.2024 №446 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтава направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачено частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Також вказала, що рапорти з 27.01.2024 по теперішній час про направлення солдата ОСОБА_1 на лікування до частини не надходили та в частині не обліковуються (а.с. 84).
Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170020004571 від 20.05.2025 Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві на підставі повідомлення від 29.03.2025 були внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Зазначено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за відсутності законних підстав та поважних причин, з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану 12.02.2024 не повернувся з лікування до тимчасового місця розташування військової частини у АДРЕСА_2 (а.с. 83).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.05.2025 солдату ОСОБА_1 , колишньому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 12.02.2024, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 23.05.2025 №123-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Наказано виключити зі списків особового складу частини та не враховувати до чисельності Збройних Сил України з 29.03.2025 (а.с. 87).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначається Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (надалі - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту внутрішньої служби).
Згідно статті 254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Як зазначено у статті 260 Статуту внутрішньої служби на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що на стаціонарне лікування у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, який проводить оцінку стану здоров'я військовослужбовця у спосіб здійснення безпосереднього медичного огляду військовослужбовця.
Згідно з статтею 261 Статуту внутрішньої служби про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 262 Статуту внутрішньої служби начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Отже, після виписки із закладу охорони здоров'я військовослужбовець самостійно має повернутися до військової частини, в якій проходить військову службу, і здати до медичного пункту військової частини відповідні медичні документи.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 09.05.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 04.01.2024 по 26.01.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у ХКЛ зт №2 філія «ЦОЗ» АТ «УЗ», з 01.02.2024 по 19.03.2024 - у відділенні №8 КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», а з 25.03.2024 по 02.04.2024 - у ПП ПВФ «Ацинус».
Відповідно до постанови ВЛК, оформленою довідкою від 20.05.2024 №2064 позивач потребував лікування у КНП «ОКПЛ КОР».
У період з 19.06.2024 по 08.07.2024 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка», а з 06.11.2024 по 20.11.2024 у пульмонологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
При цьому, у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» зазначено, що оскільки пацієнт на момент стаціонарного лікування знаходився поза штатом військової частини після виписки направляється до командира військової частини для вирішення питання подальшого проходження служби.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач самостійно без направлення своїх командирів, а також без їх повідомлення звернувся до закладів охорони здоров'я - КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» та ПП ПВФ «Ацинус», КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» та КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», де проходив обстеження, лікування зі встановленням відповідних діагнозів.
Водночас, аналіз наведених вище норм правового регулювання спірних правовідносин свідчить про те, що перебувати на стаціонарному лікуванні позивач має право лише за направленням командира військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу.
Однак, направленням на стаціонарне лікування у наведених вище лікувальних закладах позивач не отримав, доказів про наявність поважних причин неповернення на військову службу після проходження лікування та ненадання медичних документів лікарю військової частини позивач суду не надав.
У свою чергу, неприбуття позивача до Військової частини після виписки із закладу охорони здоров'я без поважних причин обумовлює відсутність повноважень у командира Військової частини НОМЕР_1 на видачу позивачу направлення на стаціонарне лікування поза розташування військової частини.
Частиною другою статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Також, пунктами 144-1 та 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170020004571 від 20.05.2025 Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві на підставі повідомлення від 29.03.2025 були внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України за фактом неповернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з лікування до тимчасового місця розташування військової частини у АДРЕСА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.05.2025 призупинено позивачу строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Виключено позивача зі списків особового складу частини з 29.03.2025.
Доказів оскарження вказаного наказу позивачем суду не надано.
Тобто, з 29.03.2025 позивач вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань та на нього не поширюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Суд наголошує на тому, що гарантії, які стосуються збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців, так само як і обов'язки командирів щодо створення здорових умов служби і побуту, направлення на стаціонарне лікування або проходження медичних оглядів, виникають (застосовуються) виключно у тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби (проходять службу в Збройних Силах України).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що самовільне залишення частини та звернення до закладу охорони здоров'я без направлення не створюють для відповідача обов'язку негайно забезпечити лікування поза межами військової частини.
Щодо бездіяльності відповідача з розгляду рапорту позивача від 23.05.2024 про направлення на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 21 пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 (надалі - Інструкція №40) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців врегульовано Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735. Цю Інструкцію розроблено зокрема відповідно до Конституції України, Законів України "Про звернення громадян" (далі - Інструкція №735).
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Розділу І Інструкції №735 у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Згідно із пунктом 2 Розділу II Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати (п. 4 Розділу II Інструкції №735).
Відповідно до п. п. 3-8 Розділу III Інструкції №735 після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління, командирами військових частин працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії):
уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;
здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;
забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.
Звернення громадян, одержані органом військового управління, військовою частиною для виконання, в обов'язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
У реєстраційно-контрольній картці фіксується, що про наслідки перевірки заявника повідомлено під час особистої бесіди.
Отже, у разі надходження до військової частини належно оформленого письмового звернення військовослужбовця, воно в обов'язковому порядку та строки встановлені Інструкцією №735 належить прийняттю та розгляду. В свою чергу, за наслідками розгляду, заявника має бути повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Судом встановлено, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач знаходився поза межами військової частини НОМЕР_1 .
У позовній заяві представник ОСОБА_1 вказує, що позивач надіслав засобами СЕДО на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт від 23.05.2024 про направлення його на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я у військовій частині НОМЕР_2 , однак жодної відповіді про результати розгляду такого не отримав.
На підтвердження вказаних обставин надав копію рапорту від 23.05.2024, на якому на нижньому правому кутку аркуша наявний рукописний запис «надіслано по СЕДО (2019) вих. №2009/530 від 23.05.2024 18:13 год.»
В свою чергу, відповідач вказує, що рапорт від позивача на адресу військової частини не надходив, про що також повідомляв представника позивача листом від 05.02.2025 №413.
У пункті 1.3. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 № 40 (далі - Інструкція №40) зазначено, що система електронного документообігу (СЕДО) - сукупність програмно-технічних засобів, призначених для автоматизації організації роботи з електронними документами; користувач СЕДО - особа, яка виконує свої функціональні обов'язки з використанням клієнтського програмного забезпечення СЕДО; автоматизоване робоче місце СЕДО - програмно-апаратний комплекс, що складається з персональної електронної обчислювальної машини, інших пристроїв, прикладного програмного забезпечення загального призначення і спеціального програмного забезпечення, призначений для автоматизації управлінської діяльності та підключений до автоматизованої системи управління Збройних Сил України “Дніпро».
Служба діловодства відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію та веде облік документів із використанням СЕДО, машинних носіїв інформації, печаток і штампів (п. 1.13.3. Інструкції №40).
З наданої суду копії рапорту позивача від 23.05.2024 неможливо встановити яким саме користувачем СЕДО даний рапорт надсилався та чи надсилався взагалі відповідачу.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 23.05.2024. Наявна лише відповідь військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №413 на запит представника позивача - адвоката Бондаренку В.А., від 30.08.2024 №30/08-01, у якій зазначено, що рапорти з 27.01.2024 по теперішній час про направлення солдата ОСОБА_1 на лікування до частини не надходили та в частині не обліковуються.
У позовній заяві позивач зазначає, що неодноразово звертався до свого безпосереднього командира а за наданням йому належної медичної допомоги, поряд з цим будь-яких доказів на підтвердження таких обставин суду також не надав.
Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач не довів отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту про направлення його на стаціонарне лікування, а відтак у відповідача не виникло обов'язку його розглянути та на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у ньому питань.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправної бездіяльності, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 )
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК