15 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3842/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Світанок" (27552, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 1а, кв. 54, код ЄДРПОУ 38475588)
представник: адвокат Кириленко Ю.Г.
відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
представник: Панасенко І.Б.
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Світанок" (надалі - ТОВ "ТД "Світанок") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДПС у Кіровоградській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00075140707 від 23.05.2024 року, №00075170707 від 23.05.2024 року, №00075220707 від 23.05.2024 року.
Позов ТОВ "ТД "Світанок" мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 року, якою встановлено заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки в частині визнання безтоварними господарських операцій за 2017 - 2023 роки з контрагентами ПП "Нафтадорбуд", ТОВ "Миколаївбудцентр", ТОВ "М Буд Груп", ПП "Полтавабудцентр", ПП "Росомаха-Н", ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Спецзбуд-контакт", ПП "Пандазвук" та щодо порушень по взаємовідносинах з ТОВ "Центрекобуд". Позивач стверджує, що господарські операції щодо придбання та реалізації товарів/послуг підтверджені належними первинними документами та даними бухгалтерського і податкового обліку, а за рахунок товарів, придбаних у ТОВ "Центрекобуд", він здійснив поліпшення орендованого майна. Доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.
Ухвалою судді від 25.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Світанок" установлено, що підприємство неправомірно внесло до фінансової звітності та до податкової звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість недостовірні відомості щодо відображення обсягів придбання по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ПП "Нафтадорбуд", ТОВ "Миколаївбудцентр", ТОВ "М Буд Груп", ПП "Полтавабудцентр" та з контрагентами-постачальниками ПП "Нафтадорбуд", ПП "Росомаха-Н", ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Спецзбуд-контакт", по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Ці контрагенти не мали можливості виконати умови договорів поставки нафтопродуктів, оскільки у них відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання/реалізація товару не підтверджується по ланцюгу постачання. Відомості Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про кримінальні провадження, фігурантами яких є посадові особи вказаних підприємства. Ці обставини стали підставою для висновків про те, що задекларовані господарські операції з придбання та реалізації позивачем товарів не відбувалися у дійсності. Також позивач неправомірно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Центрекобуд, ПП "Росомаха-Н" та завищив у фінансовій звітності показники інших операційних витрат. Доводячи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 11.09.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини.
ТОВ "ТД "Світанок" з 03.04.2013 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області. Основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Посадові особи ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказів №124-п від 22.02.2024 року, №246-п від 29.03.2024 року з 19.03.2024 року по 08.04.2024 року провели у ТОВ "ТД "Світанок" документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року.
За результатами перевірки складено акт №4346/11-28-07-07/38475588 від 15.04.2024 року, згідно з яким встановлено зокрема такі порушення:
- вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, п.5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 838 446 грн., у тому числі: за 2017 рік - 76 193 грн.; за 2018 рік - 475 782 грн.; за 2019 рік - 972 950 грн. (за півріччя 2019 року - 164 645 грн., за 3 квартали 2019 року - 742 017 грн., за 2019 рік - 972 950 грн.); за 2020 рік - 1 722 127 грн. (за 1 квартал 2020 року - 35 543 грн., за півріччя 2020 року - 70 921 грн., за 3 квартали 2020 року - 100 729 грн., за 2020 рік - 1 722 127 грн.); за 2021 рік - 497 948 грн.; за 2022 рік - 5 298 грн.; за 2023 рік - 88148 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 167 609 грн., у т.ч.: березень 2017 року - 28 065 грн., квітень 2017 року - 6476 грн., червень 2017 року - 36008 грн., березень 2020 року - 21969 грн., квітень 2020 року - 10941 грн., грудень 2020 року - 56046 грн., квітень 2021 року - 2217 грн., липень 2022 року - 5887 грн.
Позивач не подавав заперечення на акт перевірки.
На підставі цього акту ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло щодо ТОВ "ТД "Світанок" такі податкові повідомлення-рішення:
- форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4 243 039 грн., з яких: 3 838 446 грн. - податкове зобов'язання, 404 593 грн. - штраф;
- форми "Р" №00075170707 від 23.05.2024 року, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 208 040 грн., з яких: 167 609 грн. - податкове зобов'язання, 40 431 грн. - штраф.
- форми "ПС" № 00075220707 від 23.05.2024 року, яким на підставі п.54.3 ст.54, абз.1 п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1020 грн. за ненадання документів.
Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Як вбачається з акту перевірки від 15.04.2024 року та наданого відповідачем розрахунку, податкове повідомлення-рішення форми "Р"№00075140707 від 23.05.2024 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 838 446 грн. прийняте у зв'язку з виявленим під час перевірки заниженням об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2017 - 2023 роках на загальну суму 21 324 703 грн.
Так, у ході перевірки контролюючий орган установив, що позивач у періоді, що перевірявся, занизив фінансовий результат до оподаткування (прибуток) на 21 324 703 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік - 423 296 грн., 2018 рік - 2 643 235 грн., 2019 рік - 5 405 278 грн., 2020 рік - 9 567 371 грн., 2021 рік - 2 766 377 грн., 2022 рік - 29 435 грн., 2023 рік - 489 711 грн., внаслідок таких порушень:
1) порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, 7, 21 П(С)БО 15 "Дохід", п.5 П(С)БО 11 "Зобов'язання" - ТОВ "ТД "Світанок" у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності занизило показники по рядку 2240 "Інші доходи" звітів про фінансові результати на загальну суму 20 514 242 грн., у тому числі по періодах: 2017 рік - 423 296 грн., 2018 рік - 2 643 235 грн., 2019 рік - 5 405 278 грн., 2020 рік - 9 276 056 грн., 2021 рік - 2 766 377 грн., а саме:
- до складу інших доходів позивач не включив дохід від отримання коштів, не пов'язаних з постачанням товарів, на загальну суму 19 195 241 грн., у т.ч. по періодах: 2018 рік - 2 643 235 грн., 2019 рік - 5 405 278 грн., 2020 рік - 8 840 186 грн., 2021 рік - 2 306 582 грн., по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ПП "Нафтадорбут" (9 444 939 грн.), ПП "Полтавабудцентр" (1 272 300 грн.), ТОВ "МБудГруп" (5 126 114 грн.), ТОВ "Миколаївбудцентр" (3 351 929 грн.);
- до складу інших доходів позивач не включив вартість безоплатно одержаних активів невідомого походження на загальну суму 1 319 001 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік - 423 296 грн., 2020 рік - 435 870 грн., 2021 рік - 459 795 грн., по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Солара-Трейд" (423 296 грн.), ПП "Нафтадорбуд" (197 460 грн.), ПП "Пандазвук" (238 410 грн.), ПП "Спецзбуд-контакт" (459 795 грн.);
2) порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО 16 "Витрати" - ТОВ "ТД "Світанок" в бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності завищило показники по рядку 2180 "Інші операційні витрати" звітів про фінансові результати на загальну суму 810 461 грн., у тому числі по періодах: 2020 рік - 291 315 грн., 2022 рік - 29 435 грн., 2023 рік - 489 711 грн., а саме:
- до складу інших операційних витрат за 4 квартал 2020 року позивач відніс витрати на придбання товарів у ТОВ "Центрекобуд" в сумі 291 315 грн., використання яких у господарській діяльності не підтверджуються первинними документами,
- до складу інших операційних витрат за 3 квартал 2022 року позивач відніс витрати на придбання транспортних послуг у ТОВ "Росомаха-Н" в сумі 29 435 грн., використання яких у господарській діяльності не підтверджуються первинними документами,
- у звіті про фінансові результати за 2023 рік позивач завищив показник по рядку 2180 "Інші операційні витрати" на 489 711 грн.
Податковим повідомленням-рішення форми "Р"№00075170707 від 23.05.2024 року позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167 609 грн. у з зв'язку з такими порушеннями:
1) порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України - ТОВ "ТД "Світанок" завищило податковий кредит на 109 346 грн., а саме внаслідок оформлення нереальних операцій з придбання товарів у контрагентів-постачальників ТОВ "Солара-Трейд" (70549 грн. - березень 2017 року), ПП "Нафтадорбут" (32 910 грн. - березень 2020 року) та через непідтвердження первинними документами сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Росомаха-Н" (5887 грн. - липень 2022 року);
2) порушення вимог п.198.5, ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України - ТОВ "ТД "Світанок" занизило податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2020 року на суму 58 263 грн., оскільки не застосувало правила "умовного продажу" і не склало компенсуючу податкову накладну на товари, придбані у ТОВ "Центрекобуд".
Податковий кодекс України містить такі норми:
Розділ III. Податок на прибуток підприємств.
Стаття 134. Об'єкт оподаткування
134.1. Об'єктом оподаткування є:
134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Стаття 135. База оподаткування
135.1. Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Розділ V. Податок на додану вартість.
Стаття 185. Визначення об'єкта оподаткування
185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов'язань
187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг
188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках
189.1. У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Стаття 198. Податковий кредит
198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Стаття 201. Податкова накладна
201.1. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Статтею 44 ПК України передбачені такі вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи:
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який містить такі норми:
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
- фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;
- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);
- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності
1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 4. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;
нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
Стаття 9. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку
1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
2. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності
1. Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
3. Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов'язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, затверджене Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88), яке містить такі норми:
1.1. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
1.2. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:
первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції;
регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо.
1.3. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
2.1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
2.2. Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
2.3. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
2.4. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
2.5. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.
Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.
Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.
2.6. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
2.7. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами.
2.13. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
2.14. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
2.15. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", яке містить такі норми:
I. Загальні положення
1. Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
3. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:
активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів;
витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);
доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);
звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід;
зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
II. Склад та елементи фінансової звітності
1. Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.
2. Для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами). Зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у цьому Національному положенні (стандарті).
8. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
III. Якісні характеристики фінансової звітності та принципи її складання
3. Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", яке містить такі норми:
I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.
2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (далі - підприємства), зокрема:
1) для складання Фінансової звітності малого підприємства:
малими підприємствами - юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (крім тих, яким відповідно до податкового законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів та витрат).
II. Фінансова звітність малого підприємства
3. У звіті про фінансові результати наводиться інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
4. Показники про податок на прибуток, витрати і збитки наводяться в дужках.
5. Зміст статей звіту про фінансові результати
5.1. У статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу.
5.2. У статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття тощо. Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.
5.3. У статті "Інші доходи" відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
5.4. У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами).
5.5. У статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.
Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та витрати від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.
5.6. У статті "Інші витрати" відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
5.7. У статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між доходами та витратами підприємства.
5.8. У статті "Податок на прибуток" відображається сума податку на прибуток, яка визначається в розмірі податку на прибуток за звітний період.
5.9. У статті "Чистий прибуток (збиток)" відображається чистий прибуток або чистий збиток - різниця між сумою фінансового результату до оподаткування і сумою витрат з податку на прибуток.
Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке містить такі норми:
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
інші операційні доходи;
фінансові доходи;
інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
9. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
21. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке містить такі норми:
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
10. Собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
11. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Суд зазначає, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Фінансова та податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих показників у податковій звітності.
Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для заниження об'єкта оподаткування.
Суд установив, що позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з постачання товарів таким контрагентам-покупцям:
ПП "Нафтадорбуд" - за договорами про поставку нафтопродуктів №27 від 16.11.2018 року, №9 від 26.04.2019 року, №12 від 08.05.2020 року, №8 від 19.07.2021 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у листопаді 2018 року, квітні-серпні, жовтні - листопаді 2019 року, травні 2020 року, липні - серпні, жовтні - грудні 2021 року товарів (бітум нафтовий дорожній в'язкий, бітум дорожній) на загальну суму 9 444 938 грн., у т.ч. ПДВ - 1 574 156 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ПП "Нафтадорбуд" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 9 444 938 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ПП "Нафтадорбуд" кошти (без ПДВ) в сумі 7 870 782 грн. відображені як дохід від реалізації товарів.
ПП "Полтавабудцентр" - за договорами поставки нафтопродуктів №18 від 26.07.2019 року, №16 від 27.08.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у липні 2019 року та у вересні 2020 року товарів (бітум дорожній, мазут паливний) на загальну суму 1 272 300 грн., в т.ч. ПДВ - 212 050 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ПП "Полтавабудцентр" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 1 272 300 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "Полтавабудцентр" кошти (без ПДВ) в сумі 1 060 250 грн. відображені як дохід від реалізації товарів.
ТОВ "М Буд Груп" - за договором поставки нафтопродуктів №17 від 27.08.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у серпні - грудні 2020 років товарів (мазут паливний, паливо котельне) на загальну суму 5 078 520 34 грн., в т.ч. ПДВ - 846 420 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ТОВ "М Буд Груп" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 5 126 114 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "М Буд Груп" кошти (без ПДВ) в сумі 4 271 762 грн. відображені як дохід від реалізації товарів.
ТОВ "Миколаївбудцентр" - за договором поставки нафтопродуктів №22 від 05.10.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у жовтні - листопаді 2020 років товарів (бітум дорожній, мазут паливний) на загальну суму 3 351 928 грн., в т.ч. ПДВ - 558 655 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування ТОВ "Миколаївбудцентр" на банківський рахунок позивача коштів в сумі 3 351 929 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку позивача отримані від ТОВ "Миколаївбудцентр" кошти (без ПДВ) в сумі 2 793 273 грн. відображені як дохід від реалізації товарів.
Відповідач у ході документальної перевірки дійшов до висновку, що ці господарські операції є нереальними/безтоварними, а фактично позивач не поставляв товар вказаним контрагентам. Визнав, що кошти, які позивач отримав на свій банківський рахунок від ПП "Нафтадорбут" (9 444 939 грн.), ПП "Полтавабудцентр" (1 272 300 грн.), ТОВ "МБудГруп" (5 126 114 грн.), ТОВ "Миколаївбудцентр" (3 351 929 грн.), є доходом від отримання коштів, не пов'язаних з постачанням товарів; такий дохід повинен відображатися у складі інших доходів, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, і в зв'язку з цим донарахував позивачу такий дохід.
Також суд установив, що позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання товарів у таких контрагентів-постачальників:
ТОВ "Солара-трейд" (з 19.10.2021 року змінило найменування на ТОВ "Сенсей Комерц") - за договором поставки нафтопродуктів №СТ-150/17 від 07.03.2017 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу березні 2017 року товару (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 423 296 грн., в т.ч. ПДВ - 70549 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; банківські виписки про перерахування позивачем на банківський рахунок ТОВ "Солара-трейд" коштів у сумі 423 296 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, які придбані у ТОВ "Солара-трейд", оприбутковані на загальну суму 352 747 грн. (вартість товарів без ПДВ). Суми ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року - 70549 грн.
ПП "Нафтадорбуд" - за договором поставки нафтопродуктів №63 від 02.03.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткову накладну про передачу березні 2020 року товару (бітум дорожній) на загальну суму 197460 грн., в т.ч. ПДВ - 32910 грн.; податкову накладну; рахунок на оплату; банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ПП "Нафтадорбуд" коштів у сумі 197460 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ПП "Нафтадорбуд", оприбутковані на загальну суму 164 550 грн. (вартість без ПДВ). Суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року - 32910 грн.
ПП "Пандазвук" (з 09.09.2021 року змінило найменування на ПП "Райвер") - за договором поставки №21/10/20 від 21.10.2020 року. Позивач має такі первинні документи: видаткові накладні про передачу у жовтні 2020 року товару (бітум дорожній) на загальну суму 238410 грн., в т.ч. ПДВ - 39735 грн.; податкову накладну; рахунок на оплату; банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ПП "Пандазвук" коштів у сумі 238410 грн., товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ПП "Пандазвук", оприбутковані на загальну суму 198675 грн. (вартість без ПДВ). Позивач не включав суму ПДВ до складу податкового кредиту через нереєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
ТОВ "Спецзбут-Контакт" з договором купівлі-продажу ПММ №31/03-1 від 31.03.2021 року; видаткові накладні про передачу в квітні 2021 року товару (залишок важкий від переробки газового конденсату) на загальну суму 459 795 грн., в т.ч. ПДВ - 76 633 грн.; податкові накладні; рахунок на оплату, банківську виписку про перерахування позивачем на банківський рахунок ТОВ "Спецзбут-Контакт" коштів у сумі 459 795 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару. У бухгалтерському обліку товари, придбані у ТОВ "Спецзбут-Контакт", оприбутковані на загальну суму 383163 грн. (вартість без ПДВ). Позивач не включав суму ПДВ до складу податкового кредиту через зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Відповідач у ході документальної перевірки дійшов до висновку, що ці господарські операції є нереальними, а фактично вказані контрагенти не поставляли товар позивачу. Не заперечуючи надходження товарів до позивача, відповідач вважає, що ці товари отримані не від постачальників, які вказані у первинних документах, а від невідомих осіб, і ці товари слід відображати в бухгалтерському та податковому обліку як дохід від безоплатно одержаних активів невідомого походження у складі інших доходів. Тож донараховав дохід у розмірі коштів, перерахованих позивачем на рахунки ТОВ "Солара-Трейд" (423 296 грн.), ПП "Нафтадорбуд" (197 460 грн.), ПП "Пандазвук" (238 410 грн.), ПП "Спецзбуд-контакт" (459 795 грн.), а також виключив податковий кредит по ТОВ "Солара-Трейд" (70549 грн.), ПП "Нафтадорбут" (32910 грн.).
Суд не погоджується з такими висновками та розрахунками контролюючого органу, наведеними ним в акті перевірки, вважає їх недоведеними та необґрунтованими.
У статті 83 ПК України передбачений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб'єкту господарювання у десятиденний строк.
Як вбачається з акту перевірки від 15.04.2024 року, у ході документальної планової виїзної перевірки позивача зустрічні звірки з його контрагентами (покупцями та постачальниками) з питань підтвердження отриманих від ТОВ "ТД "Світанок" відомостей щодо господарських відносин між ними контролюючі органи не проводили.
Натомість відповідач використав податкову інформацію з баз даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність/недостатність у підприємств-контрагентів необхідних умов та ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, про їхню ризиковість та непідтвердження придбання та реалізації товарів по ланцюгам постачання.
Суд зазначає, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів і не породжує правових наслідків для позивача.
Висновки про заниження позивачем доходів та завищення податкового кредиту за спірними операціями з постачання та придбання товарів, обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між наступними покупцями та попередніми постачальниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками наступних/попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Отже правовідносини контрагентів позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його покупцями/постачальниками.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товару, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товару, призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
У ході судового розгляду справи відповідач не надав достатніх та достовірних доказів, які б доводили безтоварність/нереальність виконання операцій з поставки/придбання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків. Відповідач не довів, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу чи їх отримання від позивача, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів.
Посилання відповідача в акті перевірки на внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали судів у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, 191, 212, 234 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача, суд відхиляє, оскільки відповідач не довів, що у цих кримінальних провадженнях ухвалено обвинувальні вироки щодо осіб, причетних до діяльності цих суб'єктів, та з висновками щодо спірних господарських операцій чи щодо пов'язаності цих суб'єктів з позивачем, або щодо причетності або обізнаності позивача з приводу незаконної діяльності цих суб'єктів. Наведені відповідачем судові рішення не містять жодних висновків, які б стосувалися безпосередньо діяльності ТОВ "ТД "Світанок", тож відповідно до частин 6, 7 статті 78 КАС України вони не є обов'язковими для суду.
Суд визнає безпідставними посилання відповідача на включення контрагентів позивача в перелік платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та анулювання реєстрації їх як платників ПДВ, оскільки такі рішення прийняті після періоду, в якому задекларовані спірні господарські операції. Недоречними з цих же підстав є і доводи відповідача про прийняття щодо ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" (рішення РНБО від 15.04.2021 року, введене в дію Указом Президента України від 21.04.2021 року №169/2021).
Первинні документи, які наявні у позивача та надавалися контролюючому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення №88. У ході розгляду справи достовірність цих документів відповідач не спростував та не довів, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.
Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що до перевірки не надані документи, що засвідчують відповідність продукції (паспорти якості/сертифікати відповідності), а також висував зауваження до змісту товарно-транспортних накладних, які складалися при перевезенні товарів автомобільним транспортом, та вказав на такі недоліки: відсутня повна інформація про транспортні засоби (марка, модель, тип), про перевізників (коди ЄДРПОУ, ІПН), про пункти навантаження/розвантаження, про дату і час виїзду від вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача, про номери резервуарів, відсутні підписи водіїв.
У зв'язку з цим суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Сертифікаційні документи на товар не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, тому відсутність у платника сертифікатів відповідності (якості) на товар не є доказом безтоварності операцій і не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.
Транспортні документи на перевезення товарів не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. У правовідносинах щодо поставки товарів товарно-транспортні накладні не є документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та реалізації товарів, а окремі недоліки в їх оформленні не свідчать про відсутність господарських операцій.
Суд установив, що перевезення товарів у спірних господарських операціях здійснювалося залученими автомобільними перевізниками або силами контрагентів, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), складеними за формою №1-ТТН (нафтопродукт), передбаченою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496.
Інформація про вантаж, вказана у ТТН, відповідає інформації, вказаній у видаткових накладних про передачу товару, і такі ТТН є додатковим підтвердженням факту придбання товару, наявності і руху активів.
Відповідач під час документальної планової перевірки не перевіряв інформацію про транспортні засоби, реєстраційні номери яких вказані у цих ТТН, не з'ясовував, чи призначені ці транспортні засоби для перевезення спеціалізованих вантажів (нафтопродуктів), чи залучалися у дійсності перевізники, які вказані у цих ТТН, до транспортування товарів за спірними господарськими операціями.
Суд у ході судового розгляду витребував інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про ці транспортні засоби (вантажні автомобілі, причепи, автоцистерни) та їхніх власників.
Відповідач не довів, що вказані транспортні засоби у дійсності не залучалися до перевезення вантажів, які були предметами спірних господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів.
У ході судового розгляду справи позивач доводив те, що дані його податкового обліку, у яких відображені його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання та реалізації товарів, які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами та правильно відображені в облікових регістрах.
Суд дослідив обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, установив, що позивач, діючи у взаємовідносинах з ПП "Нафтадорбут", ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" як постачальник товарів, оформив належні первинні документи про постачання товарів. Отримані від ПП "Нафтадорбут", ПП "Полтавабудцентр", ТОВ "МБудГруп", ТОВ "Миколаївбудцентр" кошти за поставлені товари позивач відобразив у бухгалтерському обліку у складі доходу (виручки) від реалізації товарів. Підстави для подвійного відображення цих коштів ще і в складі інших доходів, на чому наполягає відповідач, відсутні. Позивач не допускав викривлень у фінансовій звітності, на підставі якої він обрахував об'єкт оподаткування з податку на прибуток.
Також позивач придбавав у постачальників ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Нафтадорбуд", ПП "Пандазвук", ПП "Спецзбуд-контакт" товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці товари тоді ж були реалізовані позивачем іншим покупцям, з якими укладено відповідні договори на поставку нафтопродуктів. Доходи та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджені відповідними первинними документами. Договори, укладені між позивачем та цими постачальниками, є оплатними, а придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, що наведене у пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України. Витрати на придбання товарів включені до собівартості реалізованих товарів при визначенні фінансового результату до оподаткування. Фактів завищення витрат за цими операціями для цілей як бухгалтерського, так і податкового обліку, контролюючий орган у ході перевірки не встановив. Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв'язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого, на чому наполягає відповідач, не відповідає методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України. Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними ТОВ "Солара-Трейд", ПП "Нафтадорбут", які зареєстровані в ЄРПН, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.
Відповідач не надав належних доказів того, що господарські відносини позивача з цими контрагентами щодо постачання/придбання товарів є фіктивними/недійсними/безтоварними/нереальними, а вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, не відповідають дійсності.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів склад податкового правопорушення щодо порушення позивачем порядку декларування доходів у фінансовій звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату, які б призвели до заниження об'єкта чи бази оподаткування податком на прибуток підприємств.
Суд вважає, що контролюючий орган безпідставно донарахував позивачу дохід та скоригував податковий кредит по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і неправомірно збільшив йому грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.
Щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин позивача з ТОВ "Центрекобуд", то суд установив такі обставини.
Позивач у грудні 2020 року за договором поставки №20/18-12 від 18.12.2020 року придбав у ТОВ "Центрекобуд" товар (будівельні матеріали) на суму 349 577 грн., у т.ч. ПДВ - 58 263 грн. та оплатив їх 13.01.2021 року. Витрати на придбання товарів в сумі 291 315 грн. включив до складу інших операційних витрат за 4 квартал 2020 року (бухгалтерський запис Дт 94 Кт 631). Суму ПДВ на підставі податкової накладної №35 від 23.12.2020 року, виписаної ТОВ "Центрекобуд", позивач відніс до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ грудень 2020 року - 58 263 грн.
У ході документальної виїзної перевірки позивач не надав первинні документи на списання чи передачу у використання цих товарів у 2020 році і не довів факт їх використання у господарській діяльності.
Тож за висновками контролюючого органу позивач у Звіті про фінансові результати (форма №2-м) за 2020 рік завищив показники рядка 2180 "інші операційні витрати" на 291315 грн., що привело до заниження фінансового результату до оподаткування. Також позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на 58 263 грн., оскільки не застосував правила "умовного продажу" і згідно з пп.198.5 ст.198 ПК України не нарахував податкові зобов'язання на вартість цих товарів, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Заперечуючи такі висновки, позивач у ході судового розгляду справи повідомив, що він 01.10.2023 року уклав із ТОВ "Сат і К" договір оренди №01/10-23 від 01.10.2023 року, за яким отримав від ТОВ "Сат і К" у користування ємності (резервуари) для зберігання нафтопродуктів. Тоді ж він за актом-приймання-передачі матеріалів від 01.10.2023 року передав орендодавцю ТОВ "Сат і К" будівельні матеріали вартістю 291 314 грн., які він у грудні 2020 року придбав у ТОВ "Центрекобуд". ТОВ "Сат і К" у жовтні 2023 року використало ці товари при виконанні робіт з реконструкції ємностей, про що складено дефектний акт від 01.10.2023 року. За умовами договору оренди компенсація за проведені орендодавцем роботи із поліпшення об'єкту оренди враховується при формування рахунку за оренду майна. Вартість виконаних ТОВ "Сат і К" робіт в сумі 73980 грн. врахована як орендна плата і оплачена позивачем. Позивач за актом списання №СпТ-000020 від 31.10.2023 року списав вартість будівельних матеріалів з балансу рахунку 153 як витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів.
За правилами П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються за наявності факту використання активу для отримання доходу або у процесі виробництва. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.111999 року №291, Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо. Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", на цьому рахунку також відображають собівартість реалізованих оборотних активів (окрім готової продукції і фінансових інвестицій).
За дебетом рахунку 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт. послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат.
На рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут". За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".
За правилами підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються у випадку, якщо придбані товари/послуги/необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН компенсуючу податкову накладну. У разі якщо такі товари/послуги/необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі відповідного розрахунку коригування.
За визначенням, наведеним у пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що придбання товарів у ТОВ "Центрекобуд" відбулося не в межах господарської діяльності платника і не пов'язане з отриманням доходу. Позивач всупереч вимогам П(С)БО 16 "Витрати" безпідставно визнав придбані товари, які як він стверджує, він використав у жовтні 2023 року, витратами у 4 кварталі 2020 року. Не нарахувавши у грудні 2020 року компенсуючі податкові зобов'язання по таких товарах, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, позивач порушив вимоги п.198.5 ст.198 ПК України.
Посилання позивача на надані ним документи про використання цих товарів /необоротних актів у жовтні 2023 року при поліпшенні об'єкта оренди суд відхиляє, оскільки вони не спростовують допущені порушення норм бухгалтерського і податкового обліку, які вимагають визнання витрат і податкового кредиту саме в періоді їх фактичного використання. Під час перевірки позивач не надав первинних документів, які б підтвердили факт використання придбаних товарів у 2020 році у господарській діяльності платника податків, як того вимагає стаття 44 Податкового кодексу України та П(С)БО 16. "Витрати".
Такі порушення за розрахунками контролюючого органу призвели до заниження податку на прибуток підприємств за ІУ квартал 2020 року в сумі 52436 грн. (291 315 грн. х 18%) та до заниження податку на додану вартість в сумі 58 263 грн. (грудень 2020 року - 56046 грн., квітень 2021 року - 2217 грн.).
Суд визнає правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у цій частині.
Щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин позивача з ПП "Росомаха-Н", то суд установив такі обставини.
Позивач у липні 2022 року уклав із ПП "Росомаха-Н" договір про надання транспортних послуг №22/07/22-2 від 22.07.2022 року, за умовами якого ПП "Росомаха-Н" (виконавець) взяло на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому ТОВ "ТД "Світанок" (замовником) вантаж. Згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №23/07/2022-2 від 22.07.2022 року за замовленням ПП "Росомаха-Н" автопідприємство ТОВ "Транс Біт Груп" здійснило переведення вантажу від вантажовідправника ТОВ "ТД "Світанок" до вантажоодержувача ТОВ "Спірітус Вищняки" за маршрутом: с. Шостаківка, Кіровоградська область - с. Вишняки, Хорольський район, Полтавська область). За фактом надання послуг між позивачем та ПП "Росомаха-Н" складено акт №23 від 25.07.2022 року про надання транспортних послуг на загальну суму 35321,90 грн., в т.ч. ПДВ - 5886, 98 грн. Позивач перерахував 25.07.2022 року на рахунок ПП "Росомаха-Н" кошти в сумі 35321,90 грн. Витрати на придбання послуг в сумі 29 435 грн. позивач включив до складу інших операційних витрат за 3 квартал 2022 року. Суму ПДВ на підставі податкової накладної №23 від 25.07.2022 року, виписаної ПП "Росомаха-Н", позивач відніс до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року - 5887 грн.
За висновками контролюючого органу позивач у Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) за 2022 рік завищив показники рядка 2180 "інші операційні витрати" на 29 435 грн., а у податковій декларації з ПДВ за липень 2022 року завищив податковий кредит з ПДВ на 5887 грн., оскільки не надав до перевірки первинні документи (акти про надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні) та не підтвердив реальність цієї господарської операції.
Суд визнає такі доводи відповідача безпідставними та зазначає, що позивач має первинні документи, які підтверджують його витрати за господарською операцією з придбання послуг у ПП "Росомаха-Н". Сума ПДВ за цією господарською операцією підтверджується податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН. Представник позивача надав суду матеріали листування з ПП "Росомаха-Н", яке на запит позивача пояснило обставини виконання господарської операції з надання транспортних послуг та залучення до перевезення вантажу автотранспортного підприємства, а також надало копії наявних у нього первинних документів.
Доводи відповідача про ненадання позивачем первинних документів під час перевірки суд відхиляє та зазначає, що платник вправі надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час судового оскарження.
Висновки акту перевірки про порушення П(С)БО 16 "Витрати", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України і завищення позивачем витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання послуг у ПП "Росомаха-Н", є безпідставними, тому збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість є неправомірним.
Крім того, контролюючий орган у ході перевірки правильності декларування податку на прибуток підприємства установив факт викривлення у фінансовій звітності позивача показників, які вплинули на визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.
Так, позивач у Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) за 2023 рік відобразив по рядку 2180 "Інші операційні витрати" показник в сумі 2 484 900 грн. Натомість за наданими у ході перевірки первинними документами, даними бухгалтерського обліку та реєстру кореспонденції рахунків загальна сума інших операційних витрат за 2023 рік становила 1 995 189, 19 грн. (576 057, 30 грн. - адміністративні витрати, 1 299 165, 05 грн. - витрати на збут, 119 966, 84 грн. - інші операційні витрати). Позивач у ході документальної виїзної перевірки на запит контролюючого органу від 27.03.2024 року та від 01.04.2024 року не пояснив причини цих розбіжностей у даних його бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності на суму 489 710, 81 грн. та не підтвердив витрати у задекларованій ним сумі. Спотворення цієї статті у фінансовій звітності призвело до завищення витрат, та як наслідок - до заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) за 2023 рік на 489 711 грн. Це порушення за розрахунками контролюючого органу призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2023 рік на 88 148 грн. (489 711 грн. х 18%).
Позивач у ході судового розгляду не заперечував це порушення і не надав документи, які б підтвердили достовірність показників, відображених ним у звіті про фінансові результати за 2023 рік, та спростовували б висновки контролюючого органу про завищення показника по рядку 2180 "Інші операційні витрати" на 489 711 грн. та заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток.
Суд визнає правомірними висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, П(С)БО 16 "Витрати" та про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у цій частині.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, … якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань …, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 123.2 статті 123 ПК України передбачено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За правилами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: … порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Отже, такий мораторій на застосування штрафних санкцій поширюється на порушення щодо нарахування, декларування та сплати податку на прибуток підприємств, які вчинені у період з 01.03.2020 року по 27.05.2022 року. Такий мораторій не поширюється на порушення щодо нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість.
З набранням чинності 27.05.2022 року Законом України від 12.05.2022 року № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" припинили застосування положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Відтоді встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від фінансової відповідальності стало узалежнено від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податкових обов'язків.
Відповідно до статей 109, 112 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за пунктами 123.2 - 123.5 статті 123 ПК України є встановлення контролюючими органами вини платника податків. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті перевірки від 15.04.2024 року відповідач навів обставини, які свідчать про умисність діянь ТОВ "ТД "Світанок" при вчиненні порушень податкового законодавства, які призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, які підтверджені у цій справі (щодо відображення взаємовідносин з ТОВ "Центрекобуд" у грудні 2020 року, щодо викривлень у звіті про фінансові результати за 2023 рік).
Суд вважає, що за заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2020 рік на 52436 грн. штраф за правилами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не застосовується.
За заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2023 рік на 88148 грн. позивач підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України - у вигляді накладення штрафу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, що складає 22037 грн. (88148 грн. х 20 %).
За заниження податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2020 року та квітень 2021 року позивач підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України - у вигляді накладення штрафу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, що складає 14 566 грн. (58263 грн. х 25 %).
Решта сум штрафів накладені безпідставно.
У цій справі суд визнає правомірним податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині збільшення податкового зобов'язання за цим платежем в сумі 140 584 грн. (52436 грн. + 88148 грн.) та накладення штрафу в сумі 22037 грн.
У решті це податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 697 862 грн. (3 838 446 грн. - 140 584 грн.) та накладення штрафу в сумі 382 556 грн. (404 593 грн. - 22037 грн.), усього на суму 4 080 418 грн.
Суд визнає правомірним податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00075170707 від 23.05.2024 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині збільшення податкового зобов'язання за цим платежем в сумі 58263 грн. та накладення штрафу в сумі 14 566 грн.
У решті це податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 109 346 грн. (167 609 грн. - 58 263 грн.) та накладення штрафу в сумі 25 865 грн. (40 431 грн. - 14 566 грн.), усього на суму 135 211 грн.
Перевіряючи законність податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №00075220707 від 23.05.2024 року, яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України накладено штраф у розмірі 1020 грн., суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний:
16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право:
20.1.2. для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
20.1.6. запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пунктів 85.4, 85.6 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
У ході документальної планової виїзної перевірки позивач на запити контролюючого органу від 19.03.2024 року, від 27.03.2024 року, від 27.03.2024 року від 01.04.2024 року не надав усі витребувані документи, про що складено акт від 27.03.2024 року.
Тому суд визнає правомірним накладення на ТОВ "ТД "Світанок" штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України, за ненадання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 00075220707 від 23.05.2024 року.
Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач об'єднав у своєму позові вимоги про визнання протиправними та скасування 3 податкових повідомлень-рішень на загальну суму 4 452 099 грн. та сплатив судовий збір за ці майнові вимоги у максимальному розмірі 30280 грн.
Суд задовольнив позовні вимоги частково на суму 4 215 629 грн. Тому в порядку розподілу судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 28 671, 70 грн.
Також позивач поніс витрати на правову допомогу у сумі 15000 грн., на підтвердження розміру яких надав суду відповідні докази.
Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Суд вважає, що з огляду на часткове задоволення позову, виходячи із критерію розумної необхідності судових витрат та їх співмірності із задоволеними вимогами, позивачу слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Світанок" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00075140707 від 23.05.2024 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4 080 418 грн., з яких: 3 697 862 грн. - податкове зобов'язання, 382 556 грн. - штраф.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00075170707 від 23.05.2024 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 135 211 грн., з яких: 109 346 грн. - податкове зобов'язання, 25 865 грн. - штраф.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Світанок" судові витрати на сплату судового збору у розмірі 28 671, 70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ