КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
20 жовтня 2025 року Справа № 320/59772/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 25 листопада 2024 року, № 696 в частині, що стосується Інспектора взводу № 1 роти № 3 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак - 1»), ОСОБА_1 ;
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 26 листопада 2024 року № 2673 о/с «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
3. Поновити ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції України на посаді Інспектора взводу № 1 роти № 3 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак - 1»), з 27 листопада 2024 року;
4. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного за період з 27 листопада 2024 року (наступний за датою звільнення робочий день) по день постановлення судового рішення в справі;
5. Допустити рішення суду до негайного виконання, в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції України на посаді Інспектора взводу № 1 роти № 3 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак - 1»).
Позиції сторін
Позивач вважає звільнення незаконним, не погоджується із оскаржуваними наказами та вважає, що відповідачем під час проведення службового розслідування допущено істотні порушення вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України. ОСОБА_1 зазначає, що з висновком службового розслідування належним чином не ознайомили. Вважає, що службовим розслідуванням не встановлено та не підтверджено належними доказами вчинення ним дисциплінарного проступку.
Позивач зазначив про те, що судячи з матеріалів службового розслідування не вбачається що предметом розслідування було повідомлення керівництва про події 17.11.2024, пояснень з даного приводу у позивача та інших учасників події не були відібрані. Позивач також зазначив, що він обізнаний про те, що під час несення служби не має перебувати у стані алкогольного сп'яніння, поліцейським заборонено перебувати в стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, відмітив, що такі настанови мають бути отримані при проведенні інструктажу. Будь - якого окремого наказу, який би повністю забороняв вживання алкоголю під час перебування у відрядженні до позивача не доводилось, а в ході інструктажу наголошувалось на забороні перебувати у стані сп'яніння під час несення служби, чого позивачем не допускалось та таких доказів матеріали службового розслідування не містять. 17.11.2024 позивач не перебував на службі, не виконував свої посадові обов'язки. Події того дня, вживання ним алкоголю не відбувалось під час виконання ним обов'язків у межах службового часу. Жодним нормативно-правовим актом не заборонено в поза службовий час вживання поліцейським алкогольних напоїв. Також зазначив, що вживання алкоголю не мало негативного впливу на його дії та ним не було вчинено жодних дій, які могли б зашкодити авторитету поліції або викликати сумніви у його професійній придатності. Відмітив, що він намагався уникнути конфліктної ситуації, ініціаторами якої не був ані він, ані решти з групи поліцейських, що у сукупності вважає виключає склад дисциплінарного проступку. Додав, що в ході службового розслідування не було вчинено жодних дій по встановленню осіб, які саме були причиною виникнення конфлікту, пояснення яких би повністю спростувало висновки відповідача. Щодо носіння позивачем зброї 17.11.2024 зауважив про специфіку несення служби поліцейським, обставина ввіреної йому зброї не є порушенням норм діючого законодавства та сам висновок службового розслідування не розкриває що саме порушено позивачем в ході носіння ним зброї 17.11.2024.
Зауважив, що при застосуванні виду дисциплінарного стягнення відповідач мав врахувати відсутність діючих дисциплінарних стягнень та враховуючи норму ст. 29 Статуту застосування стягнення має бути від менш суворого, яким є зауваження. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби вважає непропорційним та не обґрунтованим. Додає, що відтворення у висновку фабули певного правопорушення, посилання на норми законодавства, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення.
Наполягає на протиправності спірних наказів, наявності підстав для їх скасування та поновлення на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, спірні накази законними та зазначає, що по обставинам подій 17.11.2024 ні позивач, ні його колеги, не інформували безпосереднє керівництво про конфліктну ситуацію. Безпосереднє керівництво прибуло на місце конфліктної ситуації саме для перевірки інформації, що надійшла на службу « 102» заявником ОСОБА_2 (ЄО № 73028 від 17.11.2024). Відмічено відповідачем, що факт повідомлення про подію не потребує підтвердження чи спростування поясненнями позивача. Крім того, позивач не був позбавлений права надати свої пояснення щодо всіх обставин події в тому числі щодо можливого інформування ним безпосереднього керівництва про обставини події. Також зазначив, що позивач хоча формально і перебував «поза службою», про те в силу того, що при ньому була саме службова табельна вогнепальна зброя, - пістолет «Форт-17» та 28 набоїв калібру 9/18 мм, які були видані позивачу саме як службовій особі (поліцейському), останній фактично не може вважатись таким, що перебував поза службою. Зброя та боєприпаси до неї є джерелом підвищеної небезпеки та окремими об'єктами цивільного та господарського обороту, до яких встановлено обмеження відповідно до статті 178 ЦК України. Позивач визнав, шо при ньому був пістолет «Форт-17» та 28 набоїв калібру 9/18 мм, які були видані йому відповідачем, та при цьому вживав спиртні напої, що ним не заперечувалось, як і не заперечувався конфлікт та бійка за його участю. Позивач вказав, що він добровільно пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат був позитивним 1 проміле. Зауважив, що Інструкція № 1452 визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду. Позивач не був водієм транспортного засобу. Вимоги Інструкції № 1452 не поширюються на правовідносини, що склались внаслідок даної події. Позивач добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння. Проходження огляду зафіксовано на відеозапис DSJ_0000003_00000020241118015928_0062. Повноваження керівника щодо обрання одного із виду дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту НПУ. Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Саме по собі перебування поліцейського у стані сп'яніння в поза службовий час, без вчинення будь-яких протиправних чи неетичних дій, не становить складу дисциплінарного проступку. Разом з тим, якщо поліцейський безпосередньо не виконуючи службові обов'язки має при собі службову вогнепальну зброю та набої до неї, це покладає на нього додаткові обов'язки щодо відповідального, виваженого та безпечного поводження з таким джерелом підвищеної небезпеки, при цьому поліцейський не може вважатись таким, що перебуває поза службою. Додатково зазначив, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Вогнепальна зброя і стан алкогольного сп'яніння є непоєднуваним між собою поняттями. Грубе порушення службової дисципліни позивачем могло призвести до тяжких наслідків у вигляді поранення/вбивства як самого поліцейського так і третіх осіб. Поліцейський не може належним чином контролювати ввірену йому відповідачем, вогнепальну зброю та набої до неї, перебуваючи при цьому в стані сп'яніння. Обставини події додатково обтяжені конфліктною ситуацією та бійкою з третіми особами. Позивач розважаючись протягом більш як 5 годин часу, вживаючи алкоголь, відвідуючи різні розважальні заклади, мав розуміти що в нього при собі є службова вогнепальна зброя та 28 набоїв до неї і що це могло б призвести до тяжких наслідків. Позивач також мав розуміти з якою легітимною метою він був відряджений до м. Суми та яким чином його дії співвідносяться з цією легітимною метою. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який приймає рішення з урахуванням тяжкості проступку, обставини за яких скоєно проступок, поведінку особи, її ставлення до події та вчинку тощо.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2025 об 11:30 год.
15.01.2025 представник відповідача подав до суду відзиви на позовну заяву.
У підготовчому судовому засіданні 27.01.2025, за участю представника відповідача Любачевського В.В. та відсутності у останнього заперечень, судом задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 19.02.2025 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
12.02.2025 представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову.
12.02.2025 представник відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні призначеному на 19.02.2025, за участю представника позивача Каракай О.В., представника відповідача Любачевського В.В., у зв'язку із надходженням заяви позивача про зміну підстав позову, за відсутності заперечень учасників по справі, судом на місці ухвалено про перерву для надання часу представнику відповідача ознайомитись з поданою представником позивача заявою про зміну підстав позову.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 12.03.2025 об 11:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
12.03.2025 представник відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову.
12.03.2025 представники сторін подали до суду клопотання про закриття підготовчого провадження в порядку письмового провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01 квітня 2025 року о 10:30 год.
01.04.2025 у судове засідання прибув представник відповідача Ряднін А.А. Представник позивача до суду не прибув, подав клопотання про відкладення судового засідання. За відсутності заперечень учасника по справі, судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача та оголосити перерву.
Судове засідання призначено на 29.04.2025 о10:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.
Судове засідання призначене на 29.04.2025 о 10:00 год. знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Войтовича І.І. у відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 16.06.2025 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 16.06.2025, за участі представника позивача Каракай О.В., представник відповідача Любачевського В.В., за відсутності заперечень учасників, судом ухвалено на місці оголосити перерву для надання представником позивача інформації про наявність/відсутність кримінального провадження за встановленими обставинами у справі.
Наступне судове засідання призначено на 09.07.2025 об 11:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
07.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача подав до суду додаткові письмові докази.
Судове засідання призначене на 09.07.2025 об 11:30 год. знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Войтовича І.І.
Наступне судове засідання призначено на 08.09.2025 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
В судове засідання 08.09.2025 прибули представник позивача Каракай О.В., представник відповідача Любачевський В.В.
Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечували, в задоволенні позову просили суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
Наказом від 18.11.2024 № 2577 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції Борисенком Володимиром Володимировичем, інспектором взводу № 2 роти № 2 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») (далі - ПП «Хижак-1»), старшим лейтенантом поліції Міхальським Максимом Владиславовичем, інспектором взводу № 1 роти № 3 ПП «Хижак-1», лейтенантом поліції Моньком Андрієм Миколайовичем, інспектором взводу № 1 роти № 2 ПП «Хижак-1», старшим лейтенантом поліції Яременком Вадимом Владиславовичем, інспектором взводу № 1 роти № 2 ПП «Хижак-1».
Службовим розслідуванням встановлено, що 17.11.2024 о 23 годині 03 хвилини до чергової частини Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення про заволодіння в м. Суми табельною вогнепальною зброєю старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0010214), інспектора взводу № 2 роти № 2 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») Департаменту патрульної поліції (далі-ПП «Хижак - 1» ДПП), 28.10.1994 р.н. (ЄО від 17.11.2024 № 73028).
Виїздом на місце події встановлено, що 17.11.2024 ОСОБА_4 спільно з старшим лейтенантом поліції Міхальським Максимом Владиславовичем (0181364), інспектором взводу № 1 роти № З ПП «Хижак - 1» ДПП, 12.05.1992 р.н., лейтенантом поліції ОСОБА_5 (0176973), інспектором взводу № 1 роти № 2 ПП «Хижак - 1» ДПП, 15.01.1992 р.н. та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 (0132076), інспектором взводу № 1 роти № 2 ПП «Хижак - 1» ДПП, 19.04.1996 р.н., перебуваючи поза службою, в цивільному одязі, до 22 години 00 хвилин вживали спиртні напої в ресторані «Козацька броварня», після чого пересувалися центром міста у напрямку місця мешкання. Надалі, на вулиці Соборній в районі кафе «Білий налив» о 23 годині 03 хвилин між поліцейськими та цивільними особами виникла конфліктна ситуація, яка переросла в штовханину під час якої, останні відносно поліцейських застосували сльозогінний газ та заволоділи у ОСОБА_7 табельною вогнепальною зброєю, пістолетом «ФОРТ-17» № НОМЕР_2 , та магазином до нього, спорядженим 14 набоями і зникли у невідомому напрямку.
Проведено огляд вказаних працівників поліції на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», результат позитивний: ОСОБА_4 - 1,42 проміле; ОСОБА_8 - 0,62 проміле, ОСОБА_9 - 1,00 проміле, ОСОБА_10 - 1,55 проміле.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , 17 листопада 2024 близько 06.00 він разом з колегами зі свого полку прибули в місто Суми з Одеської області після бойового злагодження, для несення служби та виконання бойових завдань. На місці дислокації керівництвом полку було проведено інструктаж на якому було наголошено на дотриманні службової дисципліни, щодо заборони вживання спиртних напоїв, дотриманні вимог «Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю», а саме недопущенні втрати закріпленої вогнепальної зброї та інших нормативних документів які регламентують роботу поліції.
У зв'язку із виконанням бойових завдань за полком закріплена відповідно до наказу керівництва вогнепальна зброя, так особисто за Позивачем закріплений на постійне носіння пістолет «Форт-17», № НОМЕР_3 , два магазина, та 28 набоїв калібром 9/18 мм. Крім того, за ним закріплена автоматична зброя АК- 74, № НОМЕР_4 , 4 магазини, без набоїв до нього. Цього ж дня він разом із товаришами, а саме старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 , лейтенантом поліції ОСОБА_12 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_13 вирішили зустрітись у зв'язку із вихідним днем та погуляти по місту Суми. На момент зустрічі з товаришами, він мав при собі табельну вогнепальну зброю «Форт-17» з набоями в кількості 28 шт., яка перебувала у спеціальній кишені сумки, яка розміщувалася на поясі. Так як, він на даний час проживає у мотелі то зброю взяв з собою, з метою її збереження, оскільки місця для її зберігання там не має. Про те, що у нього була з собою зброя він нікому з товаришів не повідомляв, та чи була зброя з них йому також не відомо.
З товаришами вони зустрілись близько 18.15 з метою прогулянки по місту Суми, всі були одягнуті в цивільний одяг, та вирішили попрямувати до кафе під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » де почали вживати алкогольні напої, а саме пиво, він випив 3 бокала пива. В даному закладі вони відпочивали до 21.00, після чого покинули даний заклад оскільки останній зачинився.
Вийшовши із броварні вони вийшли в 4-х та попрямували в сторону вулиці Соборної в м. Суми, так пройшовши по даній вулиці, ні з ким конфліктів не маючи, ми вирішили зупинитись біля кафе під назвою «Білий Налив», що знаходиться на вулиці Соборна, він перебував поряд з даним приміщення, колеги винесли йому настоянку яку він скуштував, вона йому не сподобалася і більше він її не вживав. В цей час біля даного кафе знаходились інші особи. Даних осіб він не знає, конфліктів з ним не мав. Вони стояли па вулиці біля закладу та спілкувалися між собою.
Близько 22.30 ОСОБА_14 стало зле та він вирішив піти до місця свого мешкання. Після чого, він почув голоси поряд з ОСОБА_15 та вирішив повернути його, підійшовши до нього він зрозумів, ще невідомі особи провокують конфлікт та спілкуються криком, потім почув як ОСОБА_15 говорив їм «Що навіщо це потрібно» і після цього почалася бійка, на нього накинулося двоє осіб. Останні наносили йому удари як руками так і ногами. Причина конфлікту між невідомими особами йому не відома.
У подальшому невідомі особи покинули місце конфлікту, як йому потім стало відомо до них підійшли працівники з стрілецького полку ГУНП в Сумській області, які почали допомагати та дізнаватися про дану подію, що відбулася. Тоді він і дізнався, що у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 невідома особа заволоділа його пістолетом «Форт-17». Хто саме викликав працівників поліції йому не відомо. Під час конфлікту він отримав незначні тілесні ушкодження, до медичного закладу за допомогою не звертався.
В подальшому на місце події прибула слідчо-оперативна група Сумського РУП ГУНП в Сумській області, працівники управління головної Інспекції РУП ГУНП в Сумській області, керівництво полку поліції особливого призначення ПП «Хижак-1». Він повідомив керівнику, що у нього з собою є зброя «Форт-17» з набоями до нього, після чого зброю у нього останній вилучив. Також, він пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-6820», результат був позитивним 1 проміле. Після чого, він та колеги прослідували до Сумського РУП ГУНП в Сумській області для надання пояснень.
У поясненнях свою провину визнає та щиросердечно розкаюється, зобов'язується у майбутньому не допускати аналогічних порушень службової дисципліни.
В ході службового розслідування комісією переглянуто відеозапис відзнятий на портативний відеореєстратор DSJ_0000003-00000020242118015928_0062 на якому в часовій шкалі 02:12:00 ОСОБА_9 проходить освідування на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» результат тесту позитивний - 1,00 проміле.
Враховуючи встановлені обставини, пояснення інших учасників події 17.11.2024 поліцейськими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , встановлено зокрема втрату ОСОБА_11 вогнепальної зброї пістолет ФОРТ-17» та магазин до нього, споряджений набоями, що були видані йому для постійного зберігання та носіння.
У висновку зазначено про те, що 18.11.2024 0 17.14 із заявою про добровільну здачу зброї звернувся ОСОБА_16 , 1993 р.н., зовні схожого на пістолет «Форт-17» з написом на рамці та на стволі пістолета № НОМЕР_2 з набоями у кількості 14 штук в одному магазині. Вказаний пістолет був ним виявлений 17.11.2024 в нічний час по АДРЕСА_2 .
Комісією зроблено висновок про те, що ОСОБА_9 , в порушення Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, не дотримався законів України, інших нормативно-правових актів, шо регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не поінформував свого безпосереднього керівника про обставини події що трапилась. Разом з тим, перебуваючи поза службою, будучи обізнаним з інструктажем керівництва полку, зокрема щодо заборони вживання спиртних напоїв, перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому мав при собі табельну вогнепальну зброю «Форт-17» з набоями в кількості 28 шт. та став учасником конфліктної ситуації, під час якої ОСОБА_4 втратив табельну вогнепальну зброю, пістолет «ФОРТ-17» та магазин до нього, споряджений набоями, що були видані йому для постійного зберігання та носіння. Таке діяння відбулося внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування поліцейськими вимог чинного законодавства. Відтак причинами та умовами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку старшим лейтенантом поліції ОСОБА_17 , є недотримання ним вимог чинного законодавства України та нехтування особистою відповідальністю.
Відповідно, ОСОБА_9 , перебуваючи у відрядженні в м. Суми, маючи при собі вогнепальну зброю, перебуваючи поза службою та в стані алкогольного сп'яніння, став учасником конфлікту з іншим громадянами 17.11.2024 під час якої ОСОБА_18 втрачено вогнепальну зброю, а саме пістолет та магазин до нього. Окрім інших, ОСОБА_17 не виконано наказ керівництва про дотримання службової дисципліни, заборону вживання алкогольних напоїв, дотримання вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01.02.2016 №70 та інших нормативно -правових актів які регламентують роботу поліції, які доведено під час інструктажу 17.11.2024, не повідомив про подію безпосереднього керівника, що сталась 17.11.2024 та не сприяли керівнику в організації дотримання службової дисципліни. Дії ОСОБА_1 визнані такі, які свідчать про його недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до обов'язків дотримуватись вимог законодавства, наказів НПУ, Присяги працівника поліції, що є проявом негідної поведінки та є несумісним з подальшим проходженням служби.
Обставиною, яка визначена частиною шостою статті 19 Дисциплінарного статусу та яка обтяжує відповідальність зокрема ОСОБА_1 визначено вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння.
Комісією також враховано, що діючих дисциплінарних стягнень ОСОБА_9 не має, характеристика посередня.
Відтак, у висновку комісії за вчинення дисциплінарного проступку, до виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, керуючись пунктом частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0181364), інспектора заводу № 1 роти № 3 полку ПП «Хижак-1», дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 25 листопада 2024 року № 696 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 13 частини третьої статті1 Дисциплінарного статуту, керуючись пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, застосовано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0181364), інспектора взводу № 1 роти Д№ 3 полку ПП «Хижак-1», дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 26 листопада 2024 року № 2673 о/с «По особовому складу» звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 25.11.2024 № 696.
Не погоджуючись із наказами від 25 листопада 2024 року № 696 щодо застосування дисциплінарного стягнення та від 26 листопада 2024 року № 2673 о/с про звільнення, позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є накази від 25 листопада 2024 року № 696 в частині застосування дисциплінарного стягнення та від 26 листопада 2024 року № 2673 о/с щодо звільнення, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (пункт 2).
Згідно частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
За частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно, чинне законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, та у свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, що узгоджується із правовою позицією аналогічного змісту викладеної в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 10.06.2021 у справі №420/241/20, від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19, від 05.03.2020 у справі № 160/4878/19 та інших.
Також слід зазначити, що відповідно до постанов Верховного Суду від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) від 20.10.2015 (справа № 21-2103а15) від 22.09.2022 (справі № 420/4977/20) визначено, що в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників Національної поліції та власне Національна поліція, пов'язані, насамперед із низкою моральних вимог, як пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
У висновку, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення посади.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (пункт 1).
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (пункт 2).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 3).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (пункт 4).
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (пункт 6).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10).
За ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (пункт 1).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (пункт 2).
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За пунктом 2 Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити (п.4 розділу V): наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику. У разі визнання такої скарги обґрунтованою уповноважений керівник у межах строку, встановленого законодавством України, може прийняти рішення про виключення особи, дії якої було оскаржено, зі складу дисциплінарної комісії, а також про призначення відносно неї (у разі виявлення ознак дисциплінарного проступку) службового розслідування (п.6 розділу V).
Згідно п. 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі (п. 14 розділу V Порядку 893).
Згідно пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно п. 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Згідно пункту 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Зокрема згідно пунктів 3-8 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно пунктів 2-4 розділу VII Порядку №893 наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, окрім вимог законодавства виставлених до поліцейського, щодо проходження ним служби та дотримання службової дисципліни, законодавство встановлює підстави для призначення службового розслідування відносно поліцейського та вимоги щодо проведення службового розслідування в разі наявності ознак чи отриманої інформації про вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним саме дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися як в службовий та і в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції. Також, слід зазначити, що у відповідності до складеної присяги та відповідно до діючого законодавства дії поліцейського мають сприяти підтримці авторитету та довіри до органів поліції, та у розрізі виконання поліцейським обов'язку сприяти керівництву в організації дотримання службової дисципліни іншими працівниками поліції. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Також, виходячи із аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що службове розслідування згідно положень Порядку №893 призначається наказом керівника за наявності зокрема встановлення причин та обставин вчиненого дисциплінарного проступку. Службове розслідування може проводитись у письмовому провадженні, а може у відкритих засіданнях дисциплінарної комісії, та за вказаних варіантів, поліцейський відносно якого проводиться службове розслідування має бути належним чином повідомлений про його призначення та проведення в запрошенні для надання пояснень, оскільки законодавство відповідно також закріплює право поліцейського бути присутнім в ході службового розслідування, надавати пояснення чи відмовитись від їх надання, надавати письмові документи, докази, користуватись правовою допомогою. Всі події, які відбуваються в ході службового розслідування та всі матеріали і докази, які досліджувались мають бути відображені у висновку службового розслідування, на підставі яких, дисциплінарна комісія робить свої висновки та викладає свою позицію.
Законодавство також передбачає, що поліцейський може подавати скарги на дії дисциплінарної комісії вчинені в ході проведення службового розслідування, які підлягають розгляду та вирішенню уповноваженим на розгляд скарги керівником.
Суд вважає необхідним також зазначити, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення та наказ про реалізацію останнього, мають відповідати вимогам до них згідно чинного законодавства.
Суд зауважує, що пропозиція дисциплінарної комісії може братись до уваги суб'єктом уповноваженого на вирішення питання про застосування виду стягнення щодо поліцейського, а може й не враховуватись, оскільки суб'єкт застосування може встановити факт відсутності доказів вчиненого поліцейським дисциплінарного проступку, відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, чи прийняти рішення про накладення іншого виду стягнення, ніж той, що вказаний комісією.
Суд зауважує, що дисциплінарна комісія у своїх висновках має зазначити а суб'єкт застосування врахувати характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, відповідно, комісія вносить свою пропозицію щодо застосування відповідного виду дисциплінарного стягнення, а суб'єкт застосування визначити вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видати письмовий наказ про його застосування.
Згідно п. 3 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських.
За п. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Відповідно до п.п. 1-3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Право на оскарження поліцейським наказу про застосування дисциплінарного стягнення визначено законодавством (ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 4 розділу VII Порядку №893).
Відповідно, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).
Як встановлено судом службовим розслідуванням дисциплінарною комісією перевірено обставини можливого вчинення дисциплінарного проступку поліцейськими 17.11.2024 під час їх відрядження до м. Суми, серед яких був поліцейський ОСОБА_1 . Відібравши пояснення від поліцейських та зокрема позивача зібравши матеріали щодо стану алкогольного сп'яніння службових осіб, відеоматеріали, встановивши характер вчиненого проступку, наслідки, вину поліцейських, встановлено порушення відповідно позивачем порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, керуючись пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту.
Так, поліцейським ОСОБА_1 будучи у відрядженні, у вихідний день, носячи при собі табельну зброю, 17.11.2024 між поліцейськими та іншими особами виник конфлікт внаслідок якого виникла бійка та одним із поліцейських втрачено табельну зброю. Про конфлікт було повідомлено за телефоном екстреної служби « 102».
Дисциплінарною комісією встановлено, що поліцейський не повідомив про події 17.11.2024 безпосереднього керівника, про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції, що слугувало відповідно порушенню обов'язку в утриманні від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, присяги поліцейського.
Суд враховує, що позивач був проінформований про проведення відносно нього та решти поліцейських службового розслідування за фактом обставин подій, які відбулись 17.11.2024 в м. Суми, під час їх службового відрядження. Позивач надав комісії письмові пояснення, в яких не заперечував вживання алкогольних напоїв у громадському місці кафе, подальшу нічну прогулянку містом, виникнення конфлікту з іншими особами, а також носіння при собі вогнепальної зброї.
Враховуючи матеріали службового розслідування, висновок, суд зазначає про те, що предметом службового розслідування не було встановлення обставин вчинення дисциплінарного проступку поліцейським у службовий час та в стані алкогольного сп'яніння, матеріали та докази свідчать про вчинення дисциплінарного проступку що виразився в не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування безпосереднього керівника про виявлені вчинені працівниками поліції порушення, утриманні від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, порушення присяги та діючого законодавства, яке регулює роботу поліції.
Перебування у стані алкогольного сп'яніння зафіксовано комісією як обтяжуюча обставина при вчинені дисциплінарного проступку.
Носіння при собі віреної табельної зброї не є предметом, який саме підлягав встановленню комісією у складі можливого вчиненого дисциплінарного проступку.
Суд враховує, що доводи позивача про відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку суперечать наданим ним поясненням, в яких він свою вину визнав, розкаювався, зобов'язувався не допускати більше порушень.
В свою чергу суд зазначає, що позивач не був позбавлений права на ознайомлення із висновком службового розслідування, подавати свої зауваження, скарги. Докази скористання позивачем такого права матеріали справи не містять та відповідно позивачем не надано доказів порушення дисциплінарною комісією порядку проведення службового розслідування.
Слід зазначити, що поліцейський одягнутий в цивільний одяг, маючи при собі вогнепальну зброю, та пішовши до кафе де вживав алкогольні напої безпосередньо не лише підриває своїми діями авторитет органів поліції, підриває відповідно довіру народу до правоохоронних органів.
Наявність при особі вогнепальної зброї та вживання при цьому алкогольних напоїв несе ризики не лише для безпеки самого поліцейського, а для присутніх інших осіб.
Вживання алкогольних напоїв в позаробочий час, тобто не під час несення служби не є поясненням правомірності носіння при собі вогнепальної зброї, враховуючи мету проведення вихідного дня.
Та, в даній справі комісією встановлено та підтверджено вчинення поліцейським ОСОБА_1 дисциплінарного проступку саме щодо не повідомлення безпосереднього керівника про виникнення 17.11.2024 конфлікту між поліцейськими та іншими особами в результаті чого один із поліцейських втратив вогнепальну зброю.
Обставини не повідомлення безпосереднього керівника про події дослідженого дня позивач належними доводами не спростовує.
В свою чергу суд відмічає також, що в ході службового розслідування комісія не має розшукувати та допитувати інших учасників конфлікту, окрім службових осіб, оскільки службове розслідування проводиться в межах можливого вчиненого дисциплінарного проступку стосовно саме службової особи поліцейського, відносно його дій та, наслідки вчинення чи не вчинення таких дій. Комісією відбираються пояснення та збираються відповідні докази на виконання предмету наказу про призначення службового розслідування.
Згідно постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 №160/9275/18 погодився з позицією, що визначення виду дисциплінарного стягнення, яке необхідно накласти на поліцейського, є переважним (дискреційним) правом безпосередньо начальника Департаменту патрульної поліції та зазначив, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що згідно із частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Зі змісту наведених норм слідує, що визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту Національної Поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність. Вид застосованого дисциплінарного стягнення суд вважає пропорційним до вчиненого позивачем проступку, враховуючи обставини вчиненого поступку, характер, обтяжуючі наслідки та вину позивача.
Відповідно судом, враховуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України не встановлено протиправності спірних наказів від 25 листопада 2024 року № 696 про застосування дисциплінарного стягнення до позивача, від 26 листопада 2024 року № 2673 о/с щодо звільнення та підстав їх скасування.
Протилежного позивачем та його представником суду не наведено та не доведено належними і достатніми доказами.
Враховуючи висновки суду, інші заявлені вимоги як похідні судом не вирішуються.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.