КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
20 жовтня 2025 року Справа № 320/34303/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 25.06.2021 № 825-ОС/дск про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та зарахування у розпорядження за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою заступника начальника управління.
- визнати бездіяльність Служби безпеки України у період з 25.06.2021 по 03.04.2023 щодо не призначення ОСОБА_1 на рівну посаду або на нижчу посаду, але не більше як на один ступінь, - протиправною.
- зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.06.2021 по 03.04.2023 з урахуванням розміру премій та надбавок, встановлених до прийняття наказу від 25.06.2021 № 825-ОС/дск, з урахуванням різниці виплачених сум.
Позиції сторін
Позивач вказує, що проходив службу в СБУ з 2010 року. Наказом Голови Служби безпеки України від 25.06.2021 № 825-ОС/дск був звільнений та зарахований у розпорядження за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою заступника начальника управління з 25.06.2021 по 24.09.2021. В даному наказі вказано підставу зарахування в розпорядження наказ Голови СБУ від 26.11.2021 №1570-ОС/дск у зв'язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови СБ України від 25.11.2021 №1240/дск. Наказом від 23.03.2023 №373-ОС/дск звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «г» п. 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас. Позивач не погоджується із наказом щодо звільнення, оскільки відповідачем не було запропоновано йому рівнозначної чи нижчої посади, тому 19.09.2023 подавав заяву до відповідача із проханням скасувати наказ від 25.06.2021 № 825-ОС/дск та виплатити грошове забезпечення компенсаційного характеру за період з 25.06.2021 по 03.04.2023. Відповідач листом від 29.09.2023 №16/Р-1-П/в/39/5191-в повідомив про відсутність підстав для скасування наказу та проведення виплат грошового забезпечення. Позивач вказуючи на положення пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262, та пункти 4.9, 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, вказує, що з Головою СБУ не приймалось жодних управлінських рішень, підстава зазначена в рапорті Голови не відповідає дійсності. Зокрема, зауважує, що відповідачем не дотримано порядку що передує реалізації мети рапорту, а саме не було прийнято управлінського рішення, не подано рапорту за вказаним рішенням відповідним начальником щодо конкретних осіб стосовно врахування у розпорядження, а також не видано наказ щодо відповідних осіб.
ОСОБА_1 зазначив, що строк перебування у розпорядженні продовжувався відповідними наказами №890-ОС/дск продовжено до 03.11.2021, №21-ОС/дск від 21.10.2021 до 14.12.2021, №80-ОС/дск від 25.01.2022 до 07.01.2022. Відповідно до наказу №1570-ОС/дск від 26.11.2021 перебував у розпорядженні з 25.11.2021 та за наказом №766-ОС/дск від 18.06.2022 перебував у розпорядженні з 25.06.2021. Але, жодних пояснень щодо подальшого статусу у період з 07.01.2022 по 03.04.2023 відповідачем не надано. Враховуючи положення застосованої Інструкції № 772, зокрема абз. п. 4.9 до закінчення терміну перебування військовослужбовця у розпорядженні, начальник зобов'язаний своєчасно ініціювати військовослужбовця щодо призначення на відповідну посаду чи у разі наявності підстав вживати заходи щодо звільнення. Відмітив, що враховуючи п. 4.10 Інструкції №772 відповідач не пізніше місця з дня зарахування у розпорядження має здійснювати заходи щодо підбору військовослужбовцю відповідної посади з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результати попередньої діяльності та стану здоров'я. Відповідно, позивач вказує, що він з 25.06.2021, з дня зарахування у розпорядження висловив бажання податись на вакантні посади начальника наукової лабораторії №1 НОЦ, начальника Обухівського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, заступника начальника 2 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України. Вказуючи на п. 43, п. 44 Положення № 1262 якщо військовослужбовець перебуває у розпорядженні у зв'язку із переміщенням він в обов'язковому порядку має бути призначений на рівну посаду або на нижчу, за наявності підстав визначених у п. 46 даного Положення. Таке призначення здійснюється без згоди військовослужбовця, та зауважив, що відповідачем відмовлено на прохання розглянути питання щодо призначення за пропозицією позивача та взагалі не вживались заходи щодо призначення його на рівну посаду чи нижчу.
Наполягаючи на незаконності спірного наказу, позивач покликаючись серед іншого на Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, пункти 1, 2 постанови КМУ від 07.11.2007 №1294, Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ від 23.01.2008 №35/ДСК та п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України №1262 зазначає, що перебування військовослужбовця у розпорядженні не є звільненням, а лише особливим тимчасовим службовим-посадовим становищем, коли особа не знаходиться на конкретній посаді, проте продовжує виконувати обов'язки та проходити службу, та оскільки відповідач протиправно не призначив на вакантні посади, звільнив після закінчення строку перебування у розпорядженні прямого начальника, вважає наявні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення компенсаційного характеру за період з 25.06.2021 по дату звільнення - 03.04.2023.
Відповідач, покликаючись на пункт 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262, та пункти 4.9, 4.10, 4.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зазначає про необґрунтованість позовних вимог. ОСОБА_1 був звільнений зі служби із виключенням зі списків особового складу 03.03.2024 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, за поданим ним особисто рапортом. Доказів протиправності спірного наказу, який би порушував його права та інтереси позивачем не доведено. Спірний наказ 25.06.2021 № 825-ОС/дск видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Зазначив, що наказом Голови СБУ від 26.11.2021 №1570-ОС/дск у зв'язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови СБУ від 25.11.2021 №1240/ДСК, ОСОБА_1 вважався таким, що перебував у розпорядженні заступника Голови СБУ з 25.06.2021. Відповідно до наказу Голови СБУ від 18.06.2022 №766-ОС/дск ОСОБА_1 вважався таким, що перебував у розпорядженні начальника Департаменту захисту національної державності СБУ з 25.06.2021. Наказами ГУ «К» СБУ від 21.10.2021 №21-ОС/дск, від 09.07.2021 №890-ОС/дск та від 25.01.2022 №80-ОС/дск перебування позивача у розпорядженні за його рапортами були подовженні. Зі спірним наказом його було ознайомлено 29.06.2021.
Відповідач вказав, що підбір вакантних посад в системі Служби безпеки України, на які можна призначити ОСОБА_1 , за запитами СБУ були надіслані на адресу ГУ "К" (2021) та Департамент захисту національної державності (2022), однак, жоден підрозділ не виявив зацікавленості в кандидаті позивача про, що останній повідомлений належним чином, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно довідки фінансово-економічного управління від 29.03.2023 № 21/2/2-1540 з ОСОБА_1 здійснено було остаточні розрахунки, а саме: грошова компенсація за неотримане речове майно, згідно з довідкою про вартість речового майна від 15.03.2023 №18, нарахована в розмірі 61 455,55 грн та перераховано в повному обсязі з урахуванням податків та зборів на картковий рахунок ОСОБА_1 ; грошова компенсація за додаткову відпустку відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за час проходження військової служби за 84 невикористаних днів додаткової відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, нараховано в розмірі 55831,75 грн та грошова компенсація за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, нараховано в розмірі 33 233,19 грн та перераховано в повному обсязі. Грошові компенсації нараховано та виплачено виходячи з основного окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислуги років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та преміювання встановлених на день звільнення. Вважає, що позивачем не доведено бездіяльності СБУ щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у спірному періоді.
Процесуальні дії у справі
23.10.2023, ухвалою суду дана позовна заява за ст. 169 КАС України залишена без руху з підстав невідповідності позову вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
02.11.2023 представником позивача подано до суду заяву з проханням визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 10.01.2024 задоволено заяву позивача; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із вимогами до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.06.2021 № 825-ОС/дск, визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не призначення позивача на рівну посаду або на нижчу посаду та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення; відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
14.02.2024 від позивача надійшли уточнення до позовних вимог.
02.04.2024 до суду надійшов відзив від відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05 лютого 2025 року об 11:30 год.
05.02.2025 у підготовчому судовому засіданні, за участю позивача ОСОБА_1 і представника відповідача Браславської А.В., у зв'язку із необхідністю останнього підготувати клопотання про залишення позову без розгляду, судом оголошено перерву.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 03.03.2025 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
17.02.2025 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині.
24.02.2025 позивачем подано заперечення на клопотання відповідача.
03.03.2025 в ході проведення підготовчих дій справі за участю позивача ОСОБА_1 і представника відповідача Браславської А.В., розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, за відсутності заперечень сторін, суд, порадившись на місці, ухвалив вирішити клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у порядку письмового провадження.
17.03.2025 ухвалою суду залишено без задоволення заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині; призначено підготовче судове засідання на 14 квітня 2025 року о 10:30 год.
14.04.2025 за участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Браславської А.В., за наслідками проведених підготовчих дій, судом на місці оголошено перерву для надання часу представнику відповідача ознайомитись з клопотанням позивача про витребування доказів.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 19.05.2025 о 13:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
19.05.2025 в судовому засіданні за участі представника відповідача Браславської А.В., у зв'язку із неявкою позивача судом ухвалено на місці про відкладення слухання справи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 18.06.2025 о 12:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
18.06.2025, за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Браславської А.В., за відсутності заперечень останніх, ухвалою суду від 18.06.2025 закрито підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 09 липня 2025 року о 13:30 год.
Судове засідання призначене на 09.07.2025 о 13:30 знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Войтовича І.І.
Наступне судове засідання призначено на 10.09.2025 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
10.09.2025 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Браславська А.В.
Позивач в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечували, в задоволенні позову просили суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 проходив службу в СБУ з 2010 року, з 26.11.2020 займав посаду заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (підполковник).
Наказом Голови Служби безпеки України від 25.06.2021 №825-ОС/дск, на підставі рапорту першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України від 23.06.2021 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою заступника начальника управління з 25.06.2021 до 24.09.2021 включно.
Наказ виданий на підставі рапорту першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 23.06.2021.
Відповідно до наказу заступника Голови СБУ від 26.11.2021 №1570-ОС/дск ОСОБА_1 вважався таким, що перебуває з 25.11.2021 у розпорядженні заступника Голови СБ України, який перебував у розпорядженні заступника Голови СБУ з 25.06.2021.
Терміни перебування ОСОБА_1 у розпорядженні були продовжені на підставі поданих ним рапортів враховуючи оскільки військовослужбовцем були відбуті щорічні відпуски (накази від 21.10.2021 №21-ОС/дск, накази від 09.07.2021 №890-ОС/дск та від 25.01.2022 №80-ОС/дск) до 07.01.2022 включно.
Відповідно до наказу Голови СБ України від 18.06.2022 №766-ОС/дск ОСОБА_1 вважався таким, що перебував у розпорядженні начальника Департаменту захисту національної державності СБ України з 25.06.2021.
Вказаний наказ виданий у зв'язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови СБУ від 25.11.2021 №1240/ДСК.
На підставі рапорту, поданого ОСОБА_1 03.03.2023, наказом Голови СБ України від 23.03.2023 №373-ОС/дск звільнено ОСОБА_1 з військової служби із виключенням зі списків особового складу з 03.03.2023 в запас СБУ підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
19.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до СБУ із заявою в якій просив скасувати наказ від 25.06.2021 №825-ОС/дск, нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 25.06.2021 по 03.04.2023 з урахуванням розміру премій та надбавок встановлених наказом від 25.06.2021 №825-ОС/дск.
Листом від 29.09.2023 №16/Р-1-П/в/39/5191-в СБУ повідомило ОСОБА_1 про те, що підставою видання наказу від 25.06.2021 №825-ОС/дск був рапорт першого заступника Голови Служби безпеки начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 23.06.2021 про зарахування у розпорядження у зв'язку із прийняттям Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-розшукової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності. Видання наказу Голови СБУ від 18.06.2022 №766-ОС/дск зумовлено проведенням організаційно - штатних змін в ГУ «К». Зарахування ОСОБА_1 у розпорядження за посадою заступника начальника управління за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) здійснено у встановленому законодавством порядку, а отже підстави для скасування наказу та проведення виплат відсутні.
19.09.2023 адвокатом позивача Т. Рязановою було направлено запит про надання наказів про зарахування в розпорядження, про продовження перебування у розпорядженні, рапортів на підставі яких було прийнято рішення про зарахування у розпорядження, копії запитів СБУ щодо можливого призначення на вакантні посади, копії довідок про проведення бесід та листків бесід за період з 25.06.2021 по 03.04.2023, копії усіх запитів та рапортів ОСОБА_1 щодо можливості призначення його на посаду (вищу, рівнозначну, нижчу) у зв'язку із закінченням перебування у розпорядженні.
Адвокатом позивача отримано лист від 02.10.2023 №5/6/Р-46-п/19457 в якому зазначено про те що запит опрацювується та у зв'язку із наданням великого обсягу інформації, її пошуку, продовжено розгляд запиту на 20 діб.
СБУ листом від 12.10.2023 №5/6/4-Р-46-п/20264 повідомила адвоката позивача про те, що надати накази СБУ у м. Києві від 21.07.2010 №161-ос та від 06.08.2010 № 166-ос, а також витяг з наказу Головного управління по боротьбі із корупцією та організованою злочинністю СБУ у м. Києві від 21.10.2021 № 21-ОС можливість відсутня у зв'язку із їх знищенням у встановленому порядку. Після звільнення ОСОБА_1 з військової служби в органах СБУ документальні матеріали щодо пошуку вакантних посад в системі СБУ, а також запити та відповіді щодо можливості призначення на вакантні посади в підрозділах СБУК знищено у встановленому порядку у зв'язку із відсутністю подальшої потреби у їх використані та втратою практичної цінності.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не призначення на рівнозначну або нижчу посаду під час перебування у розпорядженні з 25.06.2021 за висловленим бажанням позивача, відповідно вважаючи незаконним наказ від 25.06.2021 № 825-ОС/дск про звільнення, та у зв'язку із чим не проведення виплати грошового забезпечення компенсаційного характеру, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відтак, предметом спору у справі є бездіяльність СБУ щодо не призначення на рівнозначну або нижчу посаду позивача під час перебування його у розпорядженні з 25.06.2021, наказ від 25.06.2021 № 825-ОС/дск про звільнення, не виплати грошового забезпечення компенсаційного характеру, що підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі - Закон №2229-ХІІ) Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 18 Закону №2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
За приписами статті 27 Закону №2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Статтею 30 Закону №2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (далі - Положення №1262), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772 (далі - Інструкція №772).
Як встановлено судом, наказом Голови Служби безпеки України від 25.06.2021 №825-ОС/дск, на підставі рапорту першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України від 23.06.2021 ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою заступника начальника управління з 25.06.2021 до 24.09.2021 включно.
Наказ виданий на підставі рапорту першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 23.06.2021.
З спірним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 29.06.2021.
З повідомлення, наданого до матеріалів справи вбачається ознайомлення ОСОБА_1 із підставами видання спірного наказу, про пошук вакантних посад та наслідки відсутності посади для військовослужбовця, а також право використання відпустки, право на збереження надбавок, доплат та виплат компенсаційного характеру - 29.06.2021.
Надалі, наказом Голови СБУ від 25.11.2021 №1240/ДСК, за яким вбачаються організаційно-штатні зміни та слідує скорочення в Головному управлінні по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю - 340 посад, з яких зі статусом Департаменту -321 особи, крім того усього офіцерів діючого резерву 19 осіб.
Враховуючи накази від 26.11.2021 №1570-ОС/дск, від 21.10.2021 №21-ОС/дск, від 09.07.2021 №890-ОС/дск та від 25.01.2022 №80-ОС/дск, від 18.06.2022 №766-ОС/дск, від 23.03.2023 №373-ОС/дск, підполковник ОСОБА_1 перебував у розпорядженні з 25.06.2021 до 03.04.2023 (дата звільнення) до періоду якого не увійшли відповідно строк перебування у відпустці та на лікуванні, що позивачем не заперечувалось.
За довідкою від 12.07.2022 проведено бесіду щодо наказу про зарахування у розпорядження від 18.06.2022 №766-ОС/дск, в якій серед іншого вказано про пошук вакантних посад для підполковника, а також наслідки відсутності посади.
З наданих суду довідки про бесіду із підполковником ОСОБА_1 від 24.09.2021 вбачається проведення із військовослужбовцем бесіди щодо строку перебування у розпорядженні згідно наказу від 25.06.2021 №825-ОС/дск, наявність невикористаної відпустки, виключення у строк перебування на лікуванні та у відпустці, наслідки закінчення строку перебування у розпорядженні.
Повідомлення та довідки про співбесіди містять підпис позивача про ознайомлення.
Позивач не погоджується із наказом про звільнення від 25.06.2021 №825-ОС/дск оскільки підстави для його видання вважає відсутні, Головою СБУ не прийнято управлінських рішень як підстава видання спірного наказу, за час перебування його у розпорядженні з 25.06.2021 відповідач не призначив його на рівну чи нижчу посаду відповідно до заявлених позивачем посад, чи на такі, які б мали бути підібрані, не вчинив жодних дій з пошуку посад для позивача.
В свою чергу відповідач вказує про вчинення усіх необхідних заходів щодо підбору позивачу відповідної посади, спірний наказ реалізовано у відповідності до рапорту керівництва, у зв'язку із прийнятим останнім управлінських рішень.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 43 Положення №1262 військовослужбовці Служби безпеки України призначаються на штатні посади (крім випадків, передбачених цим Положенням) їх прямими начальниками в порядку, що встановлюється Головою Служби безпеки України.
Призначення військовослужбовців Служби безпеки України на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог, зокрема, у разі призначення на посади та в усіх випадках переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України має забезпечуватись їх використання за основною або спорідненою спеціальністю чи з урахуванням набутого досвіду; переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних начальників (командирів). Призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), проводиться у можливо короткий строк і не пізніше строків, зазначених у пункті 48 цього Положення.
Відповідно до п. 44 Положення №1262 переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється: на рівні посади - в разі проведення планової заміни у місцевостях з установленими строками служби, службової потреби, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, для більш доцільного використання військовослужбовців - за рішенням прямих начальників (командирів), через сімейні обставини - на прохання військовослужбовця, а за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (п. б); на нижчі посади - на підставах, передбачених пунктом 46 цього Положення (п. г).
За п. 45 Положення №1262 просування по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється з урахуванням їхніх професійних, ділових і моральних якостей, досягнутих результатів на доручених ділянках, здатності виконувати завдання у складних умовах служби, стану здоров'я та рівня фізичної підготовленості.
Відповідно до п.46 Положення №1262 переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі здійснюється, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (п.а).
Переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі згідно з підпунктами "а", "б", "в", "д" і "е" цього пункту здійснюється прямими начальниками в межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови, що немає можливості призначити військовослужбовця на рівну посаду у відповідному підрозділі (органі, закладі, установі).
Підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України передбачено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу АТЦ при Службі безпеки України допускається: у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.
Пунктом 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, також передбачено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.
Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
Згідно пункту 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку. У розпорядження Голови Служби безпеки України зараховуються лише начальники органів, закладів, установ та підрозділів Центрального управління, які призначаються та звільняються з посад Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України. Інші начальники з числа зазначених осіб зараховуються у розпорядження заступників Голови Служби безпеки України відповідно до розподілу функціональних обов'язків. На підставі цих наказів підрозділи кадрового забезпечення вчиняють відповідні записи в облікових документах таких військовослужбовців.
Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
За пунктом 4.10 Інструкції № 772, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт “б» пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів. При проведенні організаційно-штатних змін, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться.
З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований, або один із його заступників (з військовослужбовцем, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, - Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом) проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з наказом про зарахування у розпорядження, роз'яснює права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні, доводить тимчасові функціональні обов'язки на період перебування у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44- 46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини “Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.
У разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше місяця з дня зарахування військовослужбовця у розпорядження організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров'я. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду відповідним начальником приймається рішення про призначення такого військовослужбовця на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу посаду або звільнення з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.14 цієї Інструкції) та у разі прийняття з урахуванням вимог законодавства, яким встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, Управлінням роботи з особовим складом) та затверджується їх керівниками (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України) висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно пункту 4.14 Інструкції № 772 продовження часу перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідних начальників у випадках, передбачених абзацом тринадцятим пункту 48 Положення, здійснюється наказами по особовому складу на підставі поданих військовослужбовцями рапортів.
До рапорту мають бути додані підтвердні документи: листки тимчасової непрацездатності; постанови військово-лікарської комісії про потребу надання військовослужбовцю відпустки у зв'язку із хворобою чи про потребу надання військовослужбовцю відпустки у зв'язку із хворобою для лікування у відділенні реабілітації санаторію Служби безпеки України; витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника або заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення військовослужбовця до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про його прибуття (вибуття) до (зі) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції тощо.
З аналізу зазначених норм вбачається, що призначення на посади та переміщення військовослужбовця по службі в організаціях та їх підрозділах, на рівні посади чи нижчі відбувається з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей, досягнутих результатів на доручених ділянках, здатності виконувати завдання у складних умовах служби, стану здоров'я та рівня фізичної підготовленості. Та, просування по службі загалом не потребує наказів про зарахування у розпорядження, але вказане Положення не виключає видання такого наказу про зарахування у розпорядження у зв'язку, зокрема, із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Обов'язковою передумовою винесення наказу про звільнення та зарахування військовослужбовця у розпорядження є прийняття суб'єктом владних повноважень вмотивованого рішення, в якому зазначаються правові підстави прийняття останнього. Наказ про звільнення та перебування у розпорядженні доводиться до відома військовослужбовця під час проведення із ним бесіди, про що складається довідка. Перебування у розпорядженні військовослужбовця визначено відповідними строками, в які суб'єкт владних повноважень має вчинити заходи щодо підбору для військовослужбовця посади для проходження ним служби у відповідному органі. В свою чергу, за час перебування у розпорядженні, військовослужбовець виконує свій військовий обов'язок, покладені на нього завдання, має право на використання невідбутих відпусток. Час перебування військовослужбовця у відпустці та на лікуванні не включається у строк перебування у розпорядженні. За відсутності посади яку можливо запропонувати чи на яку можливо призначити військовослужбовця, останній підлягає звільненню зі служби.
Суд враховує у справі лист СБУ від 12.10.2023, в якому повідомлено представника позивача про знищення після звільнення ОСОБА_1 матеріалів дск щодо нього за відсутності потреби в їх використанні та втратою практичної цінності, у зв'язку із чим СБУ не надано до справи матеріалів, а також певних запитуваних документів на запит представника, включно, матеріалів щодо пошуку керівництвом для військовослужбовця посад в системі СБУ та в підрозділах СБУ.
Знищення документів підтверджено витягом з Акту №5/6-8000, підписаний уповноваженими представниками 20.04.2023. За даним Актом знищено 535 документів шляхом переробки на БРМ.
У справі наявний та врахований наданий лист - відповідь Департаменту захисту національної державності від 12.08.2022 №5/1707, в якому зазначено про відсутність посади рівної або нижчої для ОСОБА_1 та запитано вказівки щодо надання переліку наявних вакантних посад у системі СБУ.
Суд зазначає, що спірний наказ від 25.06.2021 №825-ОС/дск був виданий з метою реалізації рапорту першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 23.06.2021. В чому саме протиправність та незаконність даного рапорту для позивача, останнім суду не обґрунтовано, не доведено належними та допустимими доказами.
Слід врахувати, що вказаним спірним наказом підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження першого заступника Голови Служби - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, у тому числі за посадою - заступника начальника управління (полковник), звільнивши з посади заступника начальника 4 правління (полковник) Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, зі збереженням надбавок, доплат та преміювання та виплати компенсаційного характеру згідно Інструкції затвердженої наказами ЦУ СБУ №515/ДСК-2018, №155/ДСК-2021. Тобто, за ОСОБА_1 збережено посаду, звання із відповідним грошовим забезпеченням.
У висновку, вирішуючи спір, перевіряючи доводи сторін, судом не встановлено обґрунтованість тверджень позивача про протиправність спірного наказу СБУ від 25.06.2021 №825-ОС/дск. Оскарження останнього з мотивів та підстав відсутності прийнятих керівництвом СБУ управлінських рішень в 2021 році, спростовується виданням першим заступником рапорту від 23.06.2011, відповідно, враховуючи обставини знищення матеріалів дск щодо позивача, доводи також не спростовують наявності в послідуючому наказу про зміну штату, а саме його скорочення наказом від 25.11.2021 №1240/ДСК, що відповідно слугувало перебування позивача у розпорядженні з 25.06.2021 року згідно наказу від 18.06.2022 №766-ОС/дск. У сукупності позивач був належним чином повідомлений про підстави звільнення та перебування у розпорядженні спірним наказом, знав про строки перебування у розпорядженні, до якого не враховувався час використання ним відпусток, перебування на лікуванні, та використав в даний період відповідні відпустки, пройшов лікування.
Зауваження позивача щодо не роз'яснення його статусу перебування ним у розпорядженні у період з 07.01.2022 по 03.04.2023, суд зазначає, що вказаний період перебування у розпорядженні не нівелює позивача від доведення суду заявлених підстав з яких оскаржується спірний наказ та не спростування позивачем обставин можливого продовження керівником строку перебування військовослужбовця у розпорядженні та явного факту перебування ним у розпорядженні начальника Департаменту захисту національної державності до дати звільнення.
Суд зазначає, що відсутність посади для військовослужбовця, яка може бути йому запропонована за наслідками проведення підбору суб'єктом владних повноважень під час перебування у розпорядженні, не передбачає інших наслідків для військовослужбовця як звільнення з військової служби.
Доказів наявності вакантних не запропонованих посад для позивача під час його звільнення та врахування у розпорядження з 25.06.2021 матеріали справи не містять, сторонами таких доказів не надано.
Так само, позивачем не доведено належними та достатніми доказами бездіяльність відповідача щодо підбору пошуку посади рівної чи нижчої під час перебування у розпорядженні з 25.06.2021.
Суд зазначає, що після закінчення терміну розпорядження та до звільнення військовослужбовця з військової служби в установленому порядку, останній не втрачає свого статусу військовослужбовця та є таким, що проходить військову службу, а тому на нього розповсюджується дія законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у тому числі, щодо соціальних гарантій на грошове забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.11.2022 у справі №640/8691/22.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Як зазначено вище, згідно п. 48 Положення №1262, за наслідками звільнення військовослужбовця та зарахування його у розпорядження, за ним зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У спірний період з 25.06.2021 по 03.04.2023 позивач проходив військову службу як військовослужбовець Служби безпеки України та відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про Службу безпеки України» мав право на отримання достатнього грошового забезпечення, яке гарантоване останньому державною, обчислене за останньою за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження першого заступника Голови Служби НУБКОЗ.
При цьому, суд зазначає, що жодним чином не впливає на розмір грошового забезпечення строк перебування позивача у розпорядженні, навіть за умови такого перебування понад строки визначені пунктом 48 Положення №1262, оскільки це не залежало від його волевиявлення. Рішення про його подальше перебування в розпорядженні, його звільнення, чи призначення на посаду цілком залежить від осіб уповноважених його приймати, в тому числі і від Голови СБУ. Не прийняття чи несвоєчасне прийняття такого рішення не може впливати на розмір грошового забезпечення позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всі нарахування які передбачені діючим законодавством до виплати при звільненні позивача необхідно здійснювати виходячи із грошового забезпечення позивача за відповідною його посадою та званням.
За спірним наказом від 25.06.2021 № 825-ОС/дск відповідно до Інструкції, затвердженої наказами ЦУ СБУ 515/ДСК-2018 та №155/ДСК-2021 збережено за ОСОБА_1 розміри раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання.
Також суд враховує, що за наказом від 13.10.2022 №1406-ОС/дск, з часу перебування у розпорядженні з 27.06.2022 до завершення воєнного стану наказано виплатити грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки згідно з главою 3 та преміювання згідно з главою 15 розділу ІІІ Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом в розмірах, встановлених на день зарахування у розпорядження № 515/ДСК-2018 та відповідно до Порядку здійснення деяких виплат військовослужбовцям Служби безпеки України під час дії воєнного стану, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 02 березня 2022 року № 77, виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно часу служби.
Суд зазначає, що заявлені твердження позивача щодо обставин проведення з ним бесіди про закінчення строку перебування у розпорядженні, зокрема, щодо припинення виплати грошового забезпечення компенсаційного характеру, у якому саме розмірі, за яким видом складових грошового забезпечення у розрізі спірного наказу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Суд враховує, що наказ від 18.06.2022 №766-ОС/дск не оскаржений позивачем в судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене та вимоги частини другої статті 2 КАС України судом не встановлено бездіяльність відповідача щодо не вчинення заходів щодо підбору позивачу з 25.06.2021 рівної чи нижчої посади, не забезпечення належним грошовим забезпеченням, та не встановлено протиправності спірного наказу від 25.06.2021 № 825-ОС/дск про звільнення та підстав його скасування.
Протилежного позивачем суду не наведено та не доведено належними і достатніми доказами.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.