20 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/21367/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2024 № 262440004750 щодо відмови ОСОБА_2 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки особа досягла віку визначеною ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 01.07.2020 р. отримує пенсію за віком підстав для перерахунку пенсії немає. Такі дії позивач вважає протиправними.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/21367/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду від 02.05.2025 надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. Таким чином, недоліки позову, встановлені ухвалою суду, усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/21367/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявні відзиви відповідача - 1 та відповідача - 2 на позовну заяву, згідно яких відповідачі заперечують проти вимог позову у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, 28.03.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 05.03.2024 №262440004750 про відмову в призначенні пенсії та в якому зазначено, що вік заявника 64 роки. Загальний стаж заявника становить 40 роки 2 місяці 25 днів. Відповідно до статті 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.54 мають право працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років за наявності вислуги років на цих посадах станом на 01.04.2015 не менше 25 років у чоловіків і менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема по 11.10.2017р. не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.
Згодом на виконання листа Пенсійного фонду України від 30.08.2024 № 36750-44053/B-03/9-2800/24 (вх. No2909/16 від 02.09.2024) було надіслано запит на перевірку обґрунтованості видачі документів, які давали право Позивачу на призначення пенсії за вислугу років.
За результатами перевірки складено акт перевірки, надана нова довідка № 07-10-1-2024 від 07.10.2024 та завірені копії документів, які дають право на призначення пенсії за вислугу років працівникам льотного складу.
Однак попри підтвердження наявності права позивача на отримання пенсії за вислугу років призначення пенсії не відбулося, що підтверджується листом від 05.11.2024 2600-0202-8/212802.
Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше ЗО років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по зо червня 1971 року; 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року; 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року; 46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року; 47 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року; 48 років - які народилися з 1 січня 1974 року по зо червня 1974 року; 48 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1974 року по 31 грудня 1974 року; 49 років - які народилися з 1 січня 1975 року по ЗО червня 1975 року; 49 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1975 року по 31 грудня 1975 року; 50 років - які народилися з 1 січня 1976 року.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019).
Відповідно до положень п. «а» ст. 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911 право на пенсію за вислугу років мали такі категорії робітників і службовців авіації,а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019, пункт «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911).
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:
а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»- «г» цього пункту ) - за один місяць вислуги;
б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;
в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;
г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;
д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів «а»-«д», один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу до вислуги років працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911) пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 віднесені:
1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.
2. Льотно-інструкторський склад.
3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
При цьому, як встановлено судом з поданих відповідачем документів, до загального стажу позивача зараховано всі періоди, а саме 28 років і 7 місяців, що свідчить про наявність у позивача права на отримання пенсії за вислугу років.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2024 № 262440004750 щодо відмови ОСОБА_2 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024.
Щодо позовної вимоги зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до положень пункту "а" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними дій та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Під час звернення до суду позиваем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція №1179-3933-8500-3045 від 23.04.2025).
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2024 № 262440004750 щодо відмови ОСОБА_2 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 28.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.