20 жовтня 2025 року справа №240/24168/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (адреса: 01133, місто Київ, вул. Госпітальна, 18, ЄДРПОУ 07773293) про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції чинній з 29.01.2020) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати Національному військово-медичного клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відомості доплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на підставі виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , відомості доплатити ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 (суддя Панкеєва В.А.) адміністративну справу № 240/24168/24 передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
22.01.2025 адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 ухвалено відкрити провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». Вказано, що наказом командира від 17.11.2023 року № 310 ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 17.11.2023 року. Сторона позивача вважає, що під час проходження служби Відповідач невірно виплачував Позивачу грошове забезпечення. ОСОБА_1 звернувся до представника за правовою допомогою для з'ясування повноти виплачених йому за час проходження військової служби сум, оскільки за час проходження військової служби Відповідач не інформував про нараховані суми. У подальшому, в листопаді 2024 року представник звернувся до Відповідача із адвокатським запитом про надання інформації про виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення та, у разі невірного розрахунку таких сум, із проханням здійснити перерахунок та доплату належного Позивачу за 2022 - 2023 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Як вказано, у відповідь на запит, листом від 28.11.2024 року № 593/1955 отримано відмову, відповідно доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення не здійснено. Сторона позивача вважає такі дії Відповідача щодо встановлення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншими ніж розміри, встановлені законодавством, протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
20.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив представника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтуванні вказано, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року був розрахований і виплачене грошове забезпечення виходячи з наявної в нього календарної вислуги років, розміру посадового окладу відповідно до тарифного розряду військовослужбовця та інших складових станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з переводом Позивача до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби. Також зазначається, що згідно пункту 3 розділу IV Порядку, для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, зараховуються періоди зазначені в Постанові № 393, тобто, періоди служби визначені в пункті 3 Постанови № 393 (пільгова вислуга років), враховуються тільки для виплати надбавки за вислугу років.
27.05.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив представника Військової частини НОМЕР_2 , із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».
Згідно з витягу наказу командира військовій частині НОМЕР_2 від 17.11.2023 року № 310 позивача звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 17.11.2023 року.
Із вказаного витягу з наказу командира від 17.11.2023 року № 310 суд встановив, що вислуга років у Збройних Силах України ОСОБА_1 становить: загальна вислуга - 17 років 04 місяців 15 днів; календарна вислуга - 17 років 04 місяців 15 днів.
Вбачається, що за період з 01 по 17 листопада 2023 (включно) позивачу виплачено грошове забезпечення з наступного розрахунку:
Оклад за військовим званням 670,00 грн (тарифний коефіцієнт 0,38); посадовий оклад 2730,00 грн (тарифний розряд 4); надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу та окладу за військове звання; набавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну премію у розмірі 535 відсотки.
Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 80 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, за 20 місяців, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону Украйни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (зі змінами).
Окрім цього, суд встановив, що позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: 33 дні за 2022 рік, 40 днів за 2023 рік.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивач не отримував.
У матеріалах справи міститься копія адвокатського запиту про надання інформації від 21.11.2024 про виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення. Зокрема представник просив здійснити перерахунок та доплату належного за 2022 - 2023 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з листа військової частини НОМЕР_2 від 28.11.2024 року №593/1955 повідомлено, що відповідно до наказу від 24.10.2022 № 229 позивачу виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік в сумі 13466,85 грн. Згідно наказу від 22.11.2022 № 255 позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 в сумі 530,00 грн. Наказом від 23.03.2023 № 72 виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2024 в сумі 22136,10 грн. Відповідно до наказу від 27.02.2024 № 58 виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2024 в сумі 22405,05 грн. У листі відповідач також вказав, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».
У матеріалах справи міститься розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 . Судом встановлено, що під час здійснення нарахування грошового забезпечення позивачу розрахунок посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням здійснювався шляхом множення фіксованого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 грн, установленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зокрема, з наданого розрахунку вбачається, що посадовий оклад у розмірі 6700 грн утворений шляхом множення 1762 грн на тарифний коефіцієнт близько 3,8, що підтверджує застосування показника прожиткового мінімуму 1762 грн.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 (надалі - Постанова № 103), а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в цьому випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
Включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Таким чином, Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, станом на дату первинної видачі довідки застосуванню у спірних правовідносинах підлягали саме положення основної норми Постанови № 704 (пункт 4), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
За таких обставин, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а та від 31 березня 2021 року у справі № 520/2781/2020.
Отож станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18), пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, навіть з урахуванням викладених вище обставин, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Під час розв'язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки, норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774- VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням не проводить із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року є протиправними.
Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим ніж прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, а тому у відповідача виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 33.1,33.2 розділу ХXXIII Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 33.3 розділу ХXXIII Порядку №260).
Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та одноразових допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Підсумовуючи вищевикладене, суд у даній справі дійшов переконання, що відповідач безпідставно здійснив обчислення та виплату грошового забезпечення позивача, застосовуючи механізм обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений Постановою №704, з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, при цьому допускаючи помилкове тлумачення положень нормативно-правових актів у зв'язку із скасуванням у судовому порядку пункту 6 Постанови №103. Неправильне обчислення з 08 липня 2021 року посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло на розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та наступними календарними роками впливає на визначення розміру посадового окладу, а тому, з січня 2020 року, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як встановлено судом, відповідно до наказу від 24.10.2022 № 229 ОСОБА_1 виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік в сумі 13466,85 грн. Згідно наказу від 22.11.2022 № 255 позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 в сумі 530,00 грн. Наказом від 23.03.2023 № 72 виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2024 в сумі 22136,10 грн. Відповідно до наказу від 27.02.2024 № 58 виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2024 в сумі 22405,05 грн. У листі відповідач також вказав, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».
Поряд з тим матеріалами справи не підтверджено нарахування ОСОБА_1 у 2023 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Таким чином, факт здійснення будь-яких нарахувань або виплат зазначеного виду грошового забезпечення відсутній.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати Національному військово-медичного клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відомості доплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не підлягають задоволенню, оскільки зазначена виплата позивача не проводилася взагалі, а отже, перерахунок чи доплата є неможливою.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» на підставі виданої Військовою частиною НОМЕР_2 відомості здійснити доплату ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, суд вважає, що така вимога є передчасною, з огляду на наведені нижче обставини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Суд зазначає, що згідно з установленими обставинами справи, обов'язок відповідача-2 (Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь») щодо проведення виплати виникає лише після складання та подання відповідних розрахункових відомостей (перерахунку) відповідачем-1 (Військовою частиною НОМЕР_2 ).
На момент звернення позивача до суду таких відомостей не було складено, а отже, відсутні належні розрахункові дані, на підставі яких відповідач-2 може здійснити виплату.
Враховуючи це, суд дійшов висновку, що зазначена вимога є передчасною, оскільки її задоволення можливе лише після виконання відповідачем-1 свого обов'язку щодо належного обчислення грошового забезпечення позивача відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог доцільно відмовити, як передчасних.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а права позивача підлягають захисту, проте вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (адреса: 01133, місто Київ, вул. Госпітальна, 18, ЄДРПОУ 07773293) про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції чинній з 29.01.2020) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати Національному військово-медичного клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відомості доплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.