20 жовтня 2025 року Київ № 320/21113/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
розглянувши заяву про визнання дій відповідача протиправними щодо неналежного виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі -позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", у розмірі менше ніж 2000,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 до основного розміру його пенсії щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн., з урахуванням раніше встановлених та виплачених сум цієї допомоги.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позовні вимоги задоволено
В подальшому рішення від 05 березня 2024 року набрало законної сили 09 квітня 2024 року.
З метою належного виконання рішення від 05 березня 2022 року судом виготовлено виконавчий лист 17 квітня 2024 року, оригінал якого наявний в матеріалах справи та не отриманий позивачем.
Позивача звернувся до суду з заявою про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року протиправними в межах статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року повернуто без розгляду заяву позивача про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року протиправними в межах статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду зауважив, що для застосування ч.2 ст.167 КАС України одного лише факту недодержання заявником вимог частини першої цієї статті є недостатньо для повернення поданої заяви без розгляду, оскільки вказана норма ч.2 ст.167 КАС України передбачає сукупність умов, за яких суд повертає заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду, а саме: якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Перевіривши матеріали поданої заяви та доданих до неї матеріалів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У постанові від 20.01.2021 (справа №640/1364/19) Верховний Суд дійшов висновків:
«Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.».
З урахуванням зазначеного, а також того, що позивач взагалі не скористався можливістю щодо отримання виконавчого листа, а також звернення останнього до примусового виконання, то суд не має підстав для висновку про протиправність дій відповідача при виконанні рішення суду у справі №320/21113/23.
Верховний Суд, встановлюючи момент, з якого належить відраховувати десятиденний строк на звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, у постанові від 21.03.2019 у справі №805/1458/17 дійшов висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Отже, суд зважає на те, що позивач, поінформувавши суд про не отримання виконавчого листа, не повідомив про обставини та момент, коли він дізнався про порушення його прав при примусовому виконання рішення суду.
Покликання на лист відповідача від 26.05.2025 не є підставою для застосування ст.383 КАС України, оскільки згадана норма застосовується за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суддя Київського окружного адміністративного суду-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №320/2111/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.