20 жовтня 2025 року № 640/32633/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс», у якому просило суд:
- стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 36504,65 грн;
- накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс», що відкриті в установах банків на суму податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який перебуває на обліку як платник податків, порушив строки сплати податкової заборгованості самостійно задекларованої підприємством. З метою погашення боргу відповідачу виставлена податкова вимога, проте сума боргу залишилась несплаченою. Крім того, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали направлялася відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була повернута до суду з відміткою пошти: «за зазначеною адресою не знаходиться».
Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження, ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав, що підтверджується матеріалами справи, проте своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області, як платник податків.
ТОВ «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» до контролюючого органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 12.02.2018, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб (а.с. 14).
На підставі акту перевірки від 16.05.2018 було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 № 0021085101, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «орендна плата з юридичних осіб» в розмірі 297,66 грн.
Доказів, що вище зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось відповідачем в адміністративному чи судовому порядку, суду надано не було.
У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України, податковим органом сформована податкова вимога від 04.07.2018 № 165185-51 (а.с.7), яка направлялася рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача та отримана 11.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).
Станом на час розгляду справи у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб та штрафних санкцій у сумі 36504,65 грн, що підтверджується витягами з історії недоїмок та інтегрованої картки платника податків.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов'язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В силу положень п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Разом з тим, відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З матеріалів справи суду вбачає, що податковий борг відповідача виник на підставі податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 12.02.2018 та податкового повідомлення-рішення від 29.05.2018 № 0021085101.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.05.2018 № 0021085101 в адміністративному чи судовому порядку, а податкове зобов'язання самостійно визначене відповідачем в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) оскарженню не підлягає, визначені суми грошового зобов'язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем в установлені строки узгодженої суми податкового зобов'язання, позивачем було винесено податкову вимогу, в якій було визначено суму податкового боргу на момент винесення податкової вимоги у розмірі 5158,84 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 11.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів оскарження зазначеної вимоги в адміністративному чи судовому порядку, відповідачем суду надано не було.
Відповідно до розрахунку податкового боргу та витягу з інтегрованої картки вбачається, що заборгованість відповідача залишається не сплаченою в загальному розмірі 36504,65 грн.
Виходячи з положень п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Беручи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив податковий борг, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 36504,65 грн., а саме: із орендної плати з юридичних осіб (код податку 18010600) в сумі 22 435,34 грн. та штрафу у сумі 297,66 грн.
Щодо вимог позивача в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.
Так, позивач просить суд накласти арешт на кошти відповідача", що знаходяться у банку, на суму податкового боргу, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої відомості щодо наявності у відповідача права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень відсутні. Також позивачем встановлена відсутність майна у відповідача, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.
Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до п.п. 94.1, 94.2, 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Так, відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Приписи ст. 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Таким чином, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 по справі № 820/1929/17.
Крім того, відповідно до п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В рішенні від 01.10.2019 по справі № 825/2243/18 Верховний Суд зазначив: "Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.
Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку".
У даному випадку позивач не зазначив та не довів належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів відповідача, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Вінницькій області в частині накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на відкритих рахунках у банках.
Зазначені висновки суду узгоджуються із практикою Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.11.2020 по справі №480/4396/19, від 07.10.2020 по справі №480/4478/19, від 26.10.2020 по справі №480/4422/19 від 28.06.2022 №480/6758/21 та з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2022 по справі №825/2335/18.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» про стягнення податкового боргу та накладення арешту - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Алкогольно-продовольча компанія «Пауер Дрінкс» (вул. Львівська, б. 22, прим. 12, м. Київ, 03115, код за ЄДРПОУ 40361258), за рахунок коштів па рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 36504,65 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.