про повернення позовної заяви
16 жовтня 2025 року м. Київ № 320/48068/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1 -р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1 -р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та порядку усунення виявлених недоліків.
14 жовтня 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.
Розглянувши зазначену заяву, слід зазначити наступне.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що триваюча пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень не є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, враховуючи те, що позивач знав про нездійснення перерахунку та виплати пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року.
За змістом позовних вимог позивач просить суд, зокрема визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1 -р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається позивач, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини 3 статті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Водночас, в заяві про поновлення строку, ОСОБА_1 вказує на те, що про порушення її прав, остання мала можливість дізнатися з серпня 2021, проте в період її карантинних заходів та від початку повномасштабної збройної агресії росії проти України, позивач вживала заходів щодо збереження життя та не мала об'єктивної можливості звернутися до суду.
Разом із тим такі посилання позивача як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд вважає безпідставними, та зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Викладена правова позиція узгоджується із висновками, яких дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23.
Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин подання позивачем у вересні 2025 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1 -р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, починаючи з 01.07.2021 по 16.03.2025, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на висновки Європейського суду з прав людини.
Положеннями пункту 9 частини 4 статті 171 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути в частині заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинити дії за період з 01.07.2021 по 16.03.2025.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 169, частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути в частині заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинити дії за період з 01.07.2021 по 16.03.2025.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
4. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.