17 жовтня 2025 року Справа № 280/6637/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»
до Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000221/2 від 01.07.2025.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені партії поставки були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Ухвалою судді від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 20.08.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду надіслав відзив (вх. №42128), у якому вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. №42107 від 20.08.2025), у якому просить суд про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши дане клопотання, суд доходить висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).
Згідно з п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 260 КАС України зазначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За приписами ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності, та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що незалежно від порядку розгляду справи, суд досліджує наявні в справі докази, при цьому, всі учасники справи перебувають у рівних умовах, а забезпечення права на ефективне представлення своєї позиції учасниками справи забезпечується шляхом реалізації такими учасниками прав щодо надання доказів в обґрунтування своєї позиції, подання заяв по суті справи.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
15.08.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (покупець) уклало з компанією Weifang Luyuan Machinery Co., LTD (продавець) зовнішньоекономічний контракт № LY/1 на поставку в Україну товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
За умовами пункту 2.1 Контракту № LY/1 поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.
Поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (пункт 3.1 Контракту № LY/1).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Контракту № LY/1 ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючу Специфікацію та інвойс. У ціну товару включена вартість упаковки і маркування.
08.01.2025 Сторонами Контракту погоджені Специфікації №2025-1 та №2025-1-z до цього Контракту.
В Специфікації №2025-1 від 08.01.2025 зазначений перелік продукції, який складається з 3 найменувань товарів, загальна кількість - 64 шт., загальною вартістю 172160,00 дол. США. Термін поставки - травень-червень 2025 року. Умови оплати - 100% передплата.
В Специфікації №2025-1-z від 08.01.2025 зазначений перелік продукції, який складається з 19 найменувань товарів, загальна кількість - 111 шт., вартістю 795,20 дол. США. Термін поставки - травень-червень 2025 року. Оплата товару: протягом 180 днів з моменту фактичної доставки товару.
02.06.2025 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40АА №25UA403070004763U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:
Товар №1 «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16 шт., марка - HORST, модель - L244X, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1530 см3, потужність двигуна - 17,6 кВт/24 к.с, номери шасі/заводські номери: RT2442501LYY0026SL (двигун № НОМЕР_1 ); НОМЕР_2 (двигун № НОМЕР_3 ); НОМЕР_4 (двигун № НОМЕР_5 ); НОМЕР_6 (двигун № НОМЕР_7 ); НОМЕР_8 (двигун № НОМЕР_9 ); НОМЕР_10 (двигун № НОМЕР_11 ); НОМЕР_12 (двигун № НОМЕР_13 ); НОМЕР_14 (двигун № НОМЕР_15 ); НОМЕР_16 (двигун № НОМЕР_17 ); НОМЕР_18 (двигун № НОМЕР_19 ); НОМЕР_20 (двигун №L811238529B); НОМЕР_21 (двигун №L811237672B); НОМЕР_22 (двигун №L811238509B); НОМЕР_23 (двигун № НОМЕР_24 ); НОМЕР_25 (двигун № НОМЕР_26 ); НОМЕР_27 (двигун №L811238504B). Календарний рік виготовлення - 2025. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG LUYUAN MACHINERY CO., LTD.»;
Товар №2 «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16 шт., марка - HORST, модель - L244, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1530 см3, потужність двигуна - 17,6 кВт/24 к.с, номери шасі/заводські номери: НОМЕР_28 (двигун № НОМЕР_29 ); НОМЕР_30 (двигун № НОМЕР_31 ); НОМЕР_32 (двигун № НОМЕР_33 ); НОМЕР_34 (двигун № НОМЕР_35 ); НОМЕР_36 (двигун № НОМЕР_37 ); НОМЕР_38 (двигун № НОМЕР_39 ); НОМЕР_40 (двигун № НОМЕР_41 ); НОМЕР_42 (двигун № НОМЕР_43 ); НОМЕР_44 (двигун № НОМЕР_45 ); НОМЕР_46 (двигун № НОМЕР_47 ); НОМЕР_48 (двигун № НОМЕР_49 ); НОМЕР_50 (двигун №L811238503B); НОМЕР_51 (двигун №L811238527B); НОМЕР_52 (двигун № НОМЕР_53 ); НОМЕР_54 (двигун № НОМЕР_55 ); НОМЕР_56 (двигун №L811238522B). Календарний рік виготовлення - 2025. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG LUYUAN MACHINERY CO., LTD.»;
Товар №3 «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 32 шт., марка - HORST, модель - L404, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 2500 см3, потужність двигуна - 29,5 кВт/40 к.с, номери шасі/заводські номери: НОМЕР_57 (двигун № НОМЕР_58 ); НОМЕР_59 (двигун № НОМЕР_60 ); НОМЕР_61 (двигун № НОМЕР_62 ); НОМЕР_63 (двигун № НОМЕР_64 ); НОМЕР_65 (двигун № НОМЕР_66 ); НОМЕР_67 (двигун № НОМЕР_68 ); НОМЕР_69 (двигун № НОМЕР_70 ); НОМЕР_71 (двигун № НОМЕР_72 ); НОМЕР_73 (двигун № НОМЕР_74 ); НОМЕР_75 (двигун № НОМЕР_76 ); НОМЕР_77 (двигун № НОМЕР_78 ); НОМЕР_79 (двигун № НОМЕР_80 ); НОМЕР_81 (двигун № НОМЕР_82 ); НОМЕР_83 (двигун № НОМЕР_84 ); НОМЕР_85 (двигун № НОМЕР_86 ); НОМЕР_87 (двигун № НОМЕР_88 ); НОМЕР_89 (двигун № НОМЕР_90 ); НОМЕР_91 (двигун № НОМЕР_92 ); НОМЕР_93 (двигун № НОМЕР_94 ); НОМЕР_95 (двигун № НОМЕР_96 ); НОМЕР_97 (двигун №L811238946B); НОМЕР_98 (двигун №L811238950B); НОМЕР_99 (двигун №L811238962B); НОМЕР_100 (двигун №L811238949B); НОМЕР_101 (двигун №L811238952B); НОМЕР_102 (двигун №L811238957B); НОМЕР_103 (двигун №L811238942B); НОМЕР_104 (двигун №L811238941B); НОМЕР_105 (двигун №L811238933B); НОМЕР_106 (двигун №L811238948B); НОМЕР_107 (двигун №L811238954B); НОМЕР_108 (двигун №L811238958B). Календарний рік виготовлення - 2025. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG LUYUAN MACHINERY CO., LTD.»;
Товар №4 «Частини до сільськогосподарської техніки, вироби з чорних металів литі, противага для тракторів: Вантаж передній к-т HORST L244X/404 - 4 шт.»;
Товар №5 «Замки з недорогоцінних металів у комплекті з ключами, що використовуються у моторних транспортних засобах. Частини для тракторів цивільного сільськогосподарського призначення: Замок запалювання HORST L244X/404 - 10 шт.»;
Товар №6 «Арматура кріплення з недорогоцінних металів, що використовуються для тракторів цивільного сільськогосподарського призначення: Кронштейн дзеркала заднього виду HORST L244X/404 - 6 шт.»;
Товар №7 «Частини двигунів внутрішнього згоряння з компресійним запалюванням від стиснення (дизелів). Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Коліно повітряного фільтра HORST L244X/404 - 3 шт.»;
Товар №8 «Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, не військового призначення: Фільтр паливний HORST L244X/404 - 12 шт.»;
Товар №9 «Перетворювачі статичні, що перетворюють змінний струм в постійний, зарядний пристрій для смартфонів та інших гаджетів від акумулятору трактора: USB порт HORST L244X/404 - 4 шт.»;
Товар №10 «Прилади освітлювальні або візуальної сигналізації. Блоки для сигналізаційного оповіщення водія, для встановлення на моторних транспортних засобах. Запасні частини до сільськогосподарської техніки: Панель приладів HORST L244X/404 - 10 шт. Покажчик поворотів та стопів лівий HORST L244X/404 - 10 шт. Покажчик поворотів і стопів правий HORST L244X/404 - 10 шт.»;
Товар №11 «Вимикачі та перемикачі для напруги не більш як 60 В кнопкові. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Вмикач маси HORST L244X/404 - 8шт. Блок перемикачів (4 поз) HORST L244X/404 - 8 шт.»;
Товар №12 «Частини та пристрої для кузовів моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705. Запасні частини до сільськогосподарської техніки: Облицювання капота з фарами HORST L244X/404 - 10шт. Решітка капота HORST L244X/404 - 3 шт. Капот HORST 404 - 1 шт. Крило заднє ліве HORST L244X/404 - 1 шт. Крило заднє праве HORST L244X/404 - 1 шт.»;
Товар №13 «Колеса ходові моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705, їх частини та приладдя. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Вантаж заднього колеса к-т HORST L244X/404 - 4 шт.»;
Товар №14 «Частини вихлопних систем для відведення відпрацьованих газів із двигуна, виготовлені з чорних металів. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Коліно вихлопної труби HORST L244X/404 - 3 шт.»;
Товар №15 «Сидіння, що використовуються в сільськогосподарській техніці, тракторах: Сидіння HORST L244X/404 - 3 шт.».
До митного оформлення товарів разом з ЕМД позивачем було надіслано копії наступних документів, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист № б/н від 25.02.2025; рахунок-фактура (інвойс) № LY2025-1 від 25.02.2025; коносамент № ZJSM25030365 від 11.03.2025; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 00000672 від 22.05.2025; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 00000673 від 22.05.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25C485120212/00001 від 18.03.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №1; банківський платіжний документ, що стосується товару №1267 від 18.02.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2025/PF/124 від 30.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Акт виконаних послуг №37 від 30.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати від 30.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка на перевезення №182 від 04.03.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2025-1 від 08.01.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2025-1-z від 08.01.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода №2 від 18.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №LY/1 від 15.08.2024; договір (контракт) про перевезення №84 від 04.01.2023; Список номерів шасі від 25.02.2025; Технічні характеристики від 25.02.2025.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів та у зв'язку з тим, що виявлені розбіжності на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на запит митниці декларантом листом №300302 від 30.06.2025 додатково надано прайс-лист виробника та комерційну пропозицію виробника від 30.12.2024. Також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Так, 01.07.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000221/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом (метод 6).
Зазначене рішення обґрунтовано наступним. Митна вартість не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч. 4 ст.57 Митного кодексу України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст.64 Митного кодексу України. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
02.07.2025, у відповідності п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» було оформлено та подано ЕМД №25UA403070005836U9 з застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 965095,42 грн, з яких 4265,15 грн - ввізне мито (020) та 960830,27 грн - ПДВ (028). Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування їх митної вартості, яким визначив митну вартість ввезених позивачем товарів із застосуванням резервного методу (метод 6).
Так, щодо посилань відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що п. 5.2 зовнішньоекономічного договору від 15.08.2024 № LY/1 передбачено, що умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту. Специфікацією (Додатком) № 2025-1 від 08.01.2025 до договору від 15.08.2024 № LY/1 передбачено 100% передоплату за товар у сумі 172160 дол. США. До митного оформлення надано банківський платіжний документ № 1267 від 18.02.2025 на суму 141366,40 дол. США, який містить посилання на вказану вище Специфікацію. Таким чином, неможливо підтвердити виконання умови 100 % передоплати за товар, як це передбачено зовнішньоекономічним договором від 15.08.2024 №LY/1 та Специфікацією (Додатком) №2025-1 від 08.01.2025 до нього, суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.
Так, 08.01.2025 Сторонами Контракту погоджені Специфікації №2025-1 та №2025-1-z до цього Контракту.
В Специфікації №2025-1 від 08.01.2025 зазначений перелік продукції, який складається з 3 найменувань товарів, загальна кількість - 64 шт., загальною вартістю 172160,00 дол. США. Термін поставки - травень-червень 2025 року. Умови оплати - 100% передплата.
18.02.2025 між сторонами контракту №LY/1 була укладена Додаткова угода №2, якою узгоджені зміни умов здійснення оплати за товари, що поставляються за Специфікацією №№2025-1.
Так, відповідно до положень Додаткової угоди №2, визначені наступні умови оплати: «…передоплата у розмірі 141 366,40 доларів США та оплата залишку (30793,60 доларів США) протягом 180 днів з моменту отримання товару…»
До митного оформлення наданий банківський платіжний документ №1267, який підтверджує виконання саме нових, змінених умов:
- дата платежу: 18.02.2025; дата Додаткової угоди №2: 18.02.2025. Платіж було здійснено в той самий день, коли була підписана угода про зміну умов оплати, що демонструє негайне виконання сторонами нових домовленостей.
- сума платежу: 141366,40 дол. США; сума передоплати згідно з Додатковою угодою №2: 141366,40 дол. США. Сума платежу збігається з сумою передоплати, встановленою чинною на момент оплати Додатковою угодою.
Таким чином, з урахуванням умов Додаткової угоди №2, суд бере до уваги зауваження представника позивача, що митний орган дійшов хибного висновку, оскільки порівняв фактичну суму оплати з неактуальними, скасованими умовами, повністю проігнорувавши наданий йому документ (Додаткову угоду №2), який законно змінив ці умови.
До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).
Стосовно твердження відповідача, що до митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.01.2023 № 84, де експедитором зазначено «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o», а в залізничних накладних від 22.05.2025 №00000672, №00000673 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - «3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o» та «3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.»
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
За приписами статті 1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, Перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
В даному випадку перевезення вантажу здійснювалось відповідно до укладеного між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Клієнт) та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o» (Експедитор) Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 № 84, предметом якого є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Пунктом 1.2 Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 №84 передбачено, що під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількості вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитора. Підписана Сторонами заявка є невід'ємною частиною даного Договору.
Пункт 2.1.2. договору чітко надає експедитору право: «Укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги...».
Таким чином, умовами Договору передбачена можливість залучення основним Експедитором до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати ТЕП Замовнику, що і було зроблено ним у даному випадку.
При цьому, будь-які договори з приводу транспортування залізничним транспортом задекларованого товару між експедитором «3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.» та позивачем не укладались. Також Позивач не є стороною будь-яких договорів між основним експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o» та компанією «3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.», що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.
Всі розрахунки за весь комплекс послуг проводяться з єдиним контрагентом - «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.». Рахунок-фактура №2025/PF/124 на загальну суму 15520,00 дол. США включає в себе вартість послуг всіх залучених субпідрядників.
Таким чином, зазначення у залізничній накладній фактичного перевізника не є розбіжністю, а є належним виконанням експедитором своїх зобов'язань по організації перевезення.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
З урахуванням викладеного вище, зауваження митниці про не повноту включення витрат, пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України є безпідставними.
Крім того, у спірному рішенні митниця зазначає, що п. 4.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.01.2023 № 84 передбачений рахунок-фактура, який виставляється протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не передбачено узгодженою сторонами заявкою. До митного оформлення надано рахунок-фактура №2025/PF/124 від 30.05.2025. Вказане може свідчити, що вантаж прибув до порту призначення 27-28 травня 2025 року. До митного оформлення надано супровідні документи Т1 від 19.05.2025 №25PL322080NSGXSLM0, № 25PL322080NSGXU4M6, №25PL322080NSGS30M4, №25PL322080NSGRY8M4 та залізничні накладні № 2025, №№00000672, 00000673 від 22.05.2025. Тобто, з наведеного вбачається, що товар прибув до порту призначення раніше, ніж це вбачається з рахунку-фактури №2025/PF/124 від 30.05.2025 і з моменту прибуття товару у порт призначення до завантаження товару на потяг, товар перебував на зберіганні. Проте, у наданого до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг № 2025/PF/124 від 30.05.2025 відсутні відомості щодо плати за зберігання контейнерів у порту призначення до перевантаження їх на потяг. Наданим декларантом листом № 300302 від 30.06.2025 вказана розбіжність усунена не була. У наданій до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг № 2025/PF/124 від 30.05.2025 термін оплати транспортно-експедиційних послуг вказано до травня 2025 року. Станом на 01.07.2025 документів, які підтверджують сплату вказаних послуг, до митного оформлення надано не було. Зазначене вище, на думку митниці, може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
Суд наголошує, що це припущення повністю спростовується іншими документами з точними датами: Транзитні документи (Т1) були оформлені вже 19.05.2025; Залізничні накладні були оформлені 22.05.2025. Тобто, вантаж вже знаходився на території ЄС і був готовий до залізничного відправлення задовго до 27-28 травня. Отже, висновок митниці про дату прибуття та наявність «тижневого простою» є помилковим.
Навіть якщо між етапами перевезення існував технологічний розрив, це не означає автоматичну наявність додаткових, не врахованих витрат. Так, рахунок-фактура №2025/PF/124 містить рядок: «Фрахт з урахуванням перевалки та НРР...». Абревіатура НРР (Навантажувально-розвантажувальні роботи) або її міжнародний аналог THC (Terminal Handling Charges) зазвичай включає стандартний період безкоштовного зберігання вантажу в порту.
За таких обставин, припущення митниці про наявність якихось додаткових витрат на зберігання не підкріплено жодним доказом.
Стосовно посилання митниці на те, що не подано митну декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей, то суд зазначає, що у розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу, разом з тим, відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що прайс-лист № б/н від 30.12.2024 та комерційна пропозиція № б/н від 30.12.2024 містять інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність, суд зазначає, що такі документи не визначено Митним кодексом України, як документи, які підтверджують митну вартість.
Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Надані листом №300302 від 30.06.2025 прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах: специфікаціях №2025-1 та №2025-1-z від 08.01.2025 (з урахуванням Додаткової угоди №2 від 18.02.2025), рахунку-фактурі №LY2025-1 від 25.02.2025 та пакувальному листі до нього, також містять інформацію стосовно продавця.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Стосовно зауваження митниці про те, що проведеним митним оглядом від 30.06.2025 №25UA403070004763U4 за даною партією товарів встановлено невідповідність виявленої торгівельної марки на товарі №8 «SHANGHAI Changlan FF5327 RuiDeLang» заявленій у митній декларації торгівельній марці «HORST», торгівельної марки на товарі №10 «KENTAVR» (позиція електронного інвойсу №1 «Панель приладів HORST L244X/404») заявленій у митній декларації торгівельній марці «HORST» та товаросупровідних документах до неї», суд вказує, що виявлена під час митного огляду невідповідність маркування на окремих комплектуючих не може бути належною підставою для коригування митної вартості, оскільки митний орган у своєму рішенні та відзиві на позовну заяву не навів жодних доказів та/або обґрунтувань, яким чином ця обставина впливає на ціну, що була фактично сплачена за товар.
Зокрема, митницею не було надано жодного порівняльного аналізу, який би доводив, що ринкова вартість компонентів з маркуванням «KENTAVR» чи «SHANGHAI Changlan» є вищою за задекларовану; жодного доказу, що ціна угоди, зафіксована в інвойсі №LY2025-1, була б іншою, якби маркування відповідало заявленому.
Таким чином, митниця лише констатувала факт технічної розбіжності, але не виконала свого ключового обов'язку - довести, що ця розбіжність має прямий вплив на вартісні характеристики товару. За відсутності такого зв'язку, висновок про недостовірність заявленої митної вартості є припущенням.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товарів - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішенні зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості товарів. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскарженого рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000221/1 від 01.07.2025 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000221/1 від 01.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 14476,43 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак