20 жовтня 2025 року Справа № 280/6991/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 27.05.2025 № ОПШ 020029 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.04.2025 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на 949 км+826 м автодороги М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине проведено перевірку транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_3 та виявлено порушення: ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив вимог цього Закону та вимог безпеки дорожнього руху а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на строєну вісь склала 9,58 %, а саме 26300 кг, чим порушено п. 22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001. Відсутня роздруківка даних роботи з цифрового тахографа водія ОСОБА_2 з 19.04.2025 по 24.04.2025 чим порушено вимогу п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. На підставі акту від 24.04.2025 № АР 065175 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанови від 27.05.2025 № ОПШ 020029 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача.
Позивач вважає, що навантаження на строєні осі вказаними вагами не вимірювалось, а здійснено зважування п'яти осей, а потім осі 3, 4 та 5 додано та отримана загальна вага трьох осей, що є не законним, адже якщо відповідач вважає осі 3, 4 та 5 строєними, то навантаження повинно вимірюватись одночасно строєної осі, а не окремо, як це відбулось 24.04.2025. Окрім того, швидкість транспортного засобу при зважуванні осей 3, 4 та 5 різна, що спричинило не правильний результат зважування.
Також зазначає, що габаритно-ваговий контроль не може проводитись однією посадовою особою Укртрансбезпеки. При цьому зупинка, зважування та складання документів здійснювалось одним інспектором Кулиненко С.Ю., що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.04.2025 № 0058461, в якому наявний підпис лише одного інспектора.
У акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.04.2025 № 0058461 фактична маса становить 41 630 кг, проте даними вагами виявити таку вагу неможливо, оскільки відповідно до Свідоцтва про повірку найбільша границя зважування Max - 30 000 кг.
Також в обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11,5 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - 21 т або 24 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Відповідно до товарно-транспортної накладної перевозився подільний вантаж добриво. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (п.22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. З огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу. Вказане свідчить про необґрунтованість доводів про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Позивач не погоджується із постановою, вважає її такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
24 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та звертає увагу суду, що під час габаритно-вагового контролю використовувались ваги «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, 030Т-AS2-PWIA номер приладу № 421». Талоном від 24.04.2025 о 07:34 зважування на вагах виявило, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу становить 26,3 т при нормативно допустимому 24 т. На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0058461 від 24.04.2025 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 032206 від 24.04.2025, також було заблоковано транспортний засіб до усунення недоліків, Акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу №АБ000314 від 24.04.2025, які отримані водієм. Рух транспортного засобу з перевищенням вагових обмежень при перевезенні подільного вантажу, зафіксовано в акті № АР 065175 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2025. Водій з актом АР 065175 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2025 був ознайомлений, копію отримав та підписав.
Щодо вимірювання кількості осей відповідачем зазначено, що посадовою особою Укртрансбезпеки визначено та задокументовано у довідці № 032206 тип транспортного засобу, зокрема, у графі 12 пункту № 5 вказано тип ТЗ - двохвісний тягач з трьохвісним напівпричепом (строєна вісь), визначено 5 кількість осей - 5, навантаження на осі, загальну масу за результатом зважування, та складено акт про перевищення № 0058461, рейдовий акт № 065175, та акт про блокування/ розблокування автомобільного транспортного засобу № АБ 000314. В акті про перевищення № 0058461 в 10 пункті вказано осьові навантаження нормативні та фактичні, і у зв'язку з тим, що пунктом 22.5 ПДР України вказано нормативи щодо загальної маси, навантаження на одиничні осі та на строєні осі загалом - то показник 26,3 тони (при нормативі в 24 тони) є об'єднаним показником строєної осі згідно конструкції ТЗ (8400 + 9200 + 8700). А в довідці про результати зважування № 032206 в пункті 6 вказано показники, які відображені в чеку зважування автоматично. Тобто, при заповненні акту про перевищення ці показники по строєній осі були додані, оскільки у ТЗ строєна вісь напівпричепу, що відображено на зображенні у пункті 5 довідки (квадратик за номером 12 виділений інспектором “+»). Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що ним правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ від 27.05.2024 за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просить у задоволенні позову відмовити.
01.09.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив та викладено такі ж обґрунтування, як і у позовній заяві.
09.09.2025 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені такі ж доводи, як і у відзиві на позовну заяву.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 24.04.2025 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на 949 км+826 м автодороги М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине проведено перевірку транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_3 належать на праві власності ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до ТТН від 23.04.2025 № 7165 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом KEMPF реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося перевезення за маршрутом: Одеська обл., с. Орлівка - Харківська обл., с. Сахновщина.
За результатами перевірки складений акт від 24.04.2025 № АР 065175 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив вимог цього Закону та вимог безпеки дорожнього руху а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на строєну вісь склала 9,58 %, а саме 26300 кг, чим порушено п. 22.5 ПКМУ № 1306 від 10.10.2001. Відсутня роздруківка даних роботи з цифрового тахографа водія ОСОБА_2 з 19.04.2025 по 24.04.2025 чим порушено вимогу п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. Відповідальність за порушення передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт». Перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 5%, але не більше 10%, при перевезенні подільного вантажу.
Акт від 24.04.2025 № АР 065175 підписаний посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки Кулиненко С.Ю. та Гаук О.С., а також водієм ОСОБА_2 . Пояснень або заперечень щодо акту водієм не надано.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 27.05.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020029, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500 грн. за порушення вимог ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (стаття 3 Закону).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України “Про автомобільний транспорт»).
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).
Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, поряд з іншим: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Також пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
За змістом пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).
Осьові навантаження щодо місцевих доріг визначені відповідно до підпункту (в) пункту 22.5 Правил Дорожнього руху, де на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т (для доріг державного значення) та 13 т (для доріг місцевого значення); понад 1,3 до 1,4 метра 24 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення)
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б» та “в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Підставою для накладення на позивача штрафу слугувало перевезення ФОП ОСОБА_1 вантажу згідно з ТТН №7165 від 23.04.2025 з порушенням вагових норм, а саме навантаження на строєну вісь склало 26,3 т, замість нормативно допустимих 24 т, що перевищує норму на 9,58 %, чим порушено вимоги пункту 22.5 ПДР України під час перевезення вантажів, за що передбачена відповідальність абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою КМУ Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі за текстом - Порядок № 879).
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Крім того, за п. 20-3 цього Порядку, під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов'язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачою відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями закріплені у Технічному регламенті законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМ України від 13.01.2016 № 94 (далі - Технічний регламент).
Відповідно до пункту 2 вказаного акту, дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.
У Додатку 1 Технічного регламенту закріплений перелік засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, на які поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, зокрема у п. 52 закріплено прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь.
Згідно з пунктом 10 Технічного регламенту засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Позивачем зазначається про те, що відповідачем не враховано похибку при визначенні відсотку перевантаження та границю зважування, зазначену у Свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ054311724, виданого Державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр Стандартизації, метрології та сертифікації» (чинне до 07.10.2025). Відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування».
Верховний Суд у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16 та від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 зазначив, що свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить, що цей засіб може використовуватись.
Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво про повірку, у зв'язку із чим є придатними до застосування. При цьому твердження позивача про те, що відповідачем не було взято до уваги діапазон зважування суд не бере до уваги, оскільки вказаний прилад розрахований на зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження саме на вісь.
У зв'язку з цим суд вважає, що зазначений засіб вимірювальної техніки забезпечив виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю, вказані обставини є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу позивача та спростовують доводи позивача стосовно незаконності застосування засобу вимірювальної техніки та не об'єктивності результатів зважування.
Щодо неврахованої на думку позивача похибки суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції з експлуатації приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, межі допустимої похибки для маси транспортного засобу під час зважування в русі ±4%.
Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), у даному випадку вона може бути: 26,3*4% = ±1,05 т, що не виключає перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів від 5% до 10%.
Отже, розрахунок відсоткового перевищення для параметру навантаження на строєні осі виглядає так: (8,40+9,20+8,70 - 24)/24*100 = 9,58% (2,3 т).
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що твердження позивача про неврахування похибки пристрою при винесенні постанови є безпідставними.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху було встановлено із врахуванням вимірів із урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Суд звертає увагу, що показники правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі, при цьому, втручання сторонніх осіб в таке є неможливим, такі є доведеними та беззаперечно визначені сертифікованим та введеним в експлуатацію пристроєм.
При цьому, суд зауважує, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, що підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ054311724, яке міститься у матеріалах справи.
Також, позивач вважає, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. Таке твердження суд вважає необґрунтованим, та зазначає наступне.
Зважування транспортного засобу відбувалось у русі шляхом заїзду на вагові платформи. Показники при проїзді кожного колеса осі через платформу зчитуються і формують результат навантаження на вісь та загальну повну масу транспортного засобу. Даними чека зважування визначено навантаження на кожну вісь транспортного засобу та його загальну масу.
Норми Порядку №879 не визначають особливостей здійснення габаритно-вагового контролю в залежності від виду вантажу (сипучих вантажів, рідин тощо), а застосована методологія визначення навантаження на кожну вісь, з подальшим визначенням показника навантаження на строєну вісь, як суми навантаження на третю, четверту та п'яту вісь, відповідає усім арифметичним вимогам.
Доводи позивача про те, що визначення навантаження на строєні осі шляхом сумування напівосьових навантажень, а далі сумуванням осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на строєні осі такі три осі, які утворюють строєну вісь, повинні зважуватись разом, не ґрунтуються на жодній методології зважування.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що з огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу із наступних підстав.
Відповідно до абзацу чотири пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б» та “в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Таким чином, законодавством передбачено можливість перевезення з перевищенням габаритно-вагових норм лише неподільних вантажів. Перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами заборонено без будь-яких виключень. Відтак дозволи на такі перевезення, не порушуючи законодавство, не можуть бути виданні.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено юридичну відповідальність за перевезення:
неподільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу;
подільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм.
Судом встановлено, що відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 065175 автомобільним перевізником допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 5 відсотків, але менше 10 відсотків.
Предметом оскарження у справі № 814/1460/16 є дії щодо оформлення результатів рейдових перевірок, результатів здійсненого в їх рамках габаритно-вагового контролю транспортних засобів, постанови про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів, а також визначення позивачу сум плати за проїзд згідно з розрахунками.
У звязку з тим, що в межах даної справи не досліджувалось питання визначення позивачу сум плати за проїзд, тому посилання на постанову Верховного Суду України у справі № 814/1460/16 є необгрунтованим та доводи представника позивача в цій частині судом не беруться до уваги.
Стосовно доводів позивача про порушення Укртрансбезпекою процедури здійснення габаритно-вагового контролю в частині здійснення такого контролю однією особою суд зазначає таке.
Як вказано вище, з аналізу положень пунктів 16 та 21 Порядку №1567 вбачається, що габаритно-ваговий контроль має проводитися двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Питання здійснення (проведення) габаритно-вагового контролю транспортних засобів, визначеного відповідно до пункту 16 Порядку №1567, досліджувалося Верховним Судом у постанові від 12.07.2023 в справі №280/7529/21.
У цій постанові Верховний Суд, аналізуючи правові норми (пункти 16, 21 Порядку № 1567), що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль під час здійснення перевірки проводиться двома посадовими особами.
Верховний Суд у пунктах 28-30 постанови від 12.07.2023 у справі № 280/7529/21 зазначив, що згідно з пунктом 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Пунктом 20 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Отож, зі змісту вказаної норми слідує, що належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних визначається також посадовими особами, а не одноособово.
Таким чином, оскільки питання застосування пункту 16 Порядку № 1567 у подібних правовідносинах вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені у справі №280/7529/21.
Разом з тим суд зауважує, що проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 065175 та Довідка № 032206 від 24.04.2025 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписано двома посадовими Укртрансбезпеки, а саме: Кулиненко С.Ю. та Гаук О.С., що чітко визначає той факт, що габаритно-ваговий контроль продився двома особами. У зв'язку з цим твердження представника позивача про порушення Порядку № 1567 є необґрунтованим.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, контролюючим органом під час перевірки встановлено факт перевищення встановлених законодавствам вагових обмежень на 9,58%.
У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.05.2025 ОПШ 020029 є обґрунтованою, а підстави для її скасування, відсутні.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб'єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені ч.2 ст. 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб'єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб'єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.
За таких обставин, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.10.2025.
Суддя А.В. Сіпака