20 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/7773/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчини певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Меженни Вікторії Іванівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить:
1) позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити;
2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби за період травень 2024 року, червень 2024 року;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби за період травень 2024 року, червень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 25 лютого 2022 року по 13 серпня 2024 року проходив військову службу в Збройних Силах України. Під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №27-РС від 04.06.2024 року, було призупинено його військової служби у зв'язку з розпочатим досудовим розслідуванням в межах кримінального провадження №62024170040000423 від 30 травня 2024 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується відповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 01 липня 2024 року на запит позивача. Внаслідок призупинення військової служби позивача за період травень, червень 2024 року такого було позбавлено всіх видів забезпечення, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку для виплат.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі, якою розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В подальшому від Військової частини НОМЕР_2 через підсистему систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що відсутні визначені законодавством підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив.
Представник відповідача скористався своїм правом та подав через підсистему «Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив).
Також, представником відповідача подано клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було замінено відповідача - Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , з 25 лютого 2022 року по 13 серпня 2024 року проходив військову службу в Збройних Силах. Під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №27-РС від 04 червня 2024 року, було призупинення його військової служби у зв'язку з розпочатим досудовим розслідуванням в межах кримінального провадження №62024170040000423 від 30 травня 2024 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується відповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 01 липня 2024 року на запит позивача.
Внаслідок призупинення військової служби позивача за період травень, червень 2024 року такого було позбавлено всіх видів забезпечення, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку для виплат.
Постановою Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР у м. Полтава від 26 червня 2024 року закрито вищезазначене кримінальне провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. У зв'язку з закриттям стосовно позивача кримінального провадження він в той же день звернувся до відповідача через «Гарячу лінію» Міністерства Оборони України стосовно вчинення всіх необхідних дій пов'язаних з відновленням його військової служби та виплати йому за період необґрунтованого призупинення військової служби недоотриманого грошового та інших належних йому видів забезпечення.
Відповідальним військовослужбовцем у військової частини НОМЕР_2 27 червня 2024 року в приміщенні ППД АДРЕСА_2 було роз'яснено, що оскільки за станом здоров'я він підлягає звільненню в запас, то йому необхідно прибути за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 , подати відповідний рапорт на звільнення і одночасно при звільненні йому буде нараховано та виплачено все недоотримане за час військової служби грошове та інші належні йому види забезпечення, що підтверджується відповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 01 липня 2024 року. Після прибуття в військову частину НОМЕР_2 за місцем її дислокації та подачі відповідного рапорту на звільнення, такий командиром військової частини по суті розглянуто не було, натомість позивача було переведено до іншої військової частини НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 08 червня 2024 pоку № 25-РС позивача звільнено в запас за станом здоров'я, однак усіх належних йому виплат по теперішній час не здійснено, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку для виплат.
19 жовтня 2024 року позивач повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 про виплату йому за період необґрунтованого призупинення військової служби недоотриманого грошового та інших належних йому видів забезпечення, однак листом від 24 жовтня 2024 року за № 2178 йому було відмовлено з підстав того, що закриття кримінального провадження не являється підтвердженням відсутності військовослужбовця і йому необхідно надати підтверджуючі документи, якими буде доведено поважність його.
Позивач вважає дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати йому недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інші види забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби за період травень 2024 року, червень 2024 року протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закону України від 25.03.1992№2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон).
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби врегульовано нормами ст.24 Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 24 військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
31 січня 2024 року ОСОБА_1 « КНП Глухівської МР» надано довідку про потребу у відпустці. 31 січня 2024 року Військова частина НОМЕР_2 видала ОСОБА_1 відпускний квиток №53 на строк з 01 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1278/227/246 ОСОБА_1 у період з 14 березня 2024 року по 02 квітня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради.
Довідкою ВЛК № 451 від 02 квітня 2024 року виданою КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради видано відпустку на 30 календарних днів. 02 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 видало направлення за вих. № 814/9 до військової частини НОМЕР_7 .
З 06 травня 2024 року ОСОБА_1 проходив у військовій частині НОМЕР_7 лікарсько - консультативну комісію (ЛКК) та медико - соціальну експертну комісію (МСЕК). Довідкою № 890835 серії 12 ДАТ від 21 червня 2024 року, виданою МСЕК Закарпатської області ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 березня 2024 року по 21 червня 2024 року перебував на лікуванні, що виключає наявність суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишенню, військової частини, або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Відповідно до абз. 8-9 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту - продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Аналогічні норми містить п. 1446 «Положення про проходження громадянами України військової служби в у Збройних Силах України», згідно якого для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу. Отже, зазначеними вище нормами законодавства передбачено обов'язок командира військової частини щодо відновлення прав військовослужбовців у разі закриття щодо них кримінального провадження відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України шляхом видання відповідного наказу та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Таким чином, закриття кримінального провадження щодо позивача за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є підставою для відновлення його права шляхом видання відповідного наказу командиром військової частини та продовження військової служби, зарахування строку призупинення Військової служби до вислугу років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
При цьому, необхідно зазначити, що зазначений обов'язок виникає у командира військової частина після закриття відповідного кримінального провадження. Зазначене спростовує твердження та аргументи позивача щодо того, що постанова про Закриття кримінального провадження не є підставою для безумовної виплати грошового забезпечення військовослужбовцю за час призупинення його військової служби внаслідок порушення стосовно нього кримінального провадження.
Окрім того, відповідач не вправі вимагати у позивача надання доказів відсутності його у військовій частині у період призупинення його служби, оскільки такі докази були предметом перевірки у рамках кримінального провадження, їм надана правова оцінка в постанові про закриття кримінальної справи, яка не визнана протиправною та не скасована.
Посилання відповідача на те, що наказ про результати службового розслідування від 18 травня 2024 року №227 позивачем оскаржено не було, є безпідставним, відтак він фактично погодився з покаранням, яке зазначено в наказі про результати службового розслідування, висновками службового розслідування та обставинами самовільного залишення частини, які були встановлені в акті службового розслідування, так як позивачу не було відомо про проведення такого службового розслідування та про рішення які прийняті за наслідком такого розслідування, оскільки відповідач, в порушення норми Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зокрема в порушення п. З розділу IV Порядку № 608 не ознайомив позивача з матеріалами службового розслідування та в порушення п. 2 розділу VI Порядку № 608 не довів йому під підпис наказ, яким його було притягнено до дисциплінарної відповідальності. Доказів того, що позивач ознайомлений з матеріалами службового розслідування та доведення до його відома наказу про застосування дисциплінарного стягнення відповідачем не надано.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчини певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби за період травень 2024 року, червень 2024 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби за період травень 2024 року, червень 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець