про залишення позовної заяви без руху
17 жовтня 2025 року м. Житомир
справа № 240/23963/25
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити пенсію з 01.01.2025, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 та без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (надалі - Закон №5076-VI) адвокатом може бути фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення №41).
Відповідно до пунктів 2, 4 Положення №41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
За приписами пункту 12 Положення №41 ордер містить наступні реквізити, зокрема: - посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (підпункт 12.3); - дату видачі ордера (підпункт 12.9).
Таким чином, ордер видається лише на підставі укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.
Судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано адвокатом - Роспотнюком Михайлом Володимировичем, на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано ордер серії АМ №1013375 від 26.07.2021 виданий на підставі договору про надання правової допомоги №21/02 від 18.02.2021.
Зважаючи на дату видачі ордеру (26.07.2021) та звернення представника з даним позовом (15.10.2025), з метою перевірки строку дії договору та повноваження адвоката - Роспотнюка М.В., представляти інтереси позивача в суді в межах даної справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху для надання часу представнику позивача надати договір про надання правової допомоги №21/02 від 26.07.2021.
Крім цього, суд зазначає, що згідно з приписами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
У своїй прохальній частині позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром та зобов'язати відповідача відновити порушене право починаючи з 01.01.2025.
Водночас з даним позовом до суду позивач звернувся через свого представника - Роспотнюка М.В., 15.10.2025 (здав позовну заяву до канцелярії суду), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску позивач до суду не подала
Крім того, згідно з ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, позивачем у позовній заяві не дотримано вимог ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- договір про надання правової допомоги №23/02 від 25.02.2021.
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко