Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2025 року Справа№640/10615/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - 1-й відповідач), відповідно до якого просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 25.02.2021 року;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 року роз'єднано позовні вимоги у справі №640/7889/22, виділивши у самостійне провадження вимоги:
- про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- про зобов'язання відповідача призначити з 13.01.2022 позивачу таку пенсію врахуванням періодів пільгового стажу по Списку №1 з 25.07.1984 по 31.08.1992, з 01.09.1992 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995.
Ухвалою від 19.07.2022 року повернуто позовну заяву позивачеві у частині визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з питань підтвердження стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років від 25.02.2021 №14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у вказаній вище в ухвалі від 11.07.2022 року частині, було прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10615/22, розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022 року було відмовлено у задоволенні заяви про залучення співвідповідача та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - 2-й відповідач), витребувано у 2-го відповідача копію рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.01.2022 року № 262240012128.
На підставі статті 1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (набрав чинності 15.12.2022 року) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (в редакції Закону України від 16.07.2024 року № 3863-ІХ) установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються і вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Положеннями пункту 22 Порядку № 399 установлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Справа № 640/10615/22 була передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року, справу № 640/10615/22 передано на розгляд судді Бабіча С.І.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/10615/22.
З огляду на вищевикладені ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 , предметом позову є саме вимоги, відповідно до яких позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2022 року за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням періодів пільгового стажу по Списку № 1 з 25.07.1984 року по 31.08.1992 року, з 01.09.1992 року по 31.01.1995 року, з 01.10.1995 року по 31.10.1995 року.
27.02.2025 відповідач-1 надав до суду докази по справі.
04.03.2025 відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву.
05.03.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача до суду надійшли докази по справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.01.2022 звернулась територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. 28.01.2022 листом вих.№2600-0207-8/16301 відповідач-1 повідомив позивача, що для призначення пільгової пенсії за Списком №1 немає підстав, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. 02.03.2021 листом вих.№2600-0304-8/34694 відповідач-1 повідомив позивача, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, не підтверджено пільговий стаж позивача за Списком №1 за періоди з 25.07.1984 по 31.08.1992, з 01.09.1992 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивач звернулась із заявою від 13.01.2022 №680 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву громадянки ОСОБА_1 від 13.01.2022 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення №262440012128 від 21.01.2022 про відмову у призначенні пенсії. За результатами прийнятого рішення від 21.01.2022, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 28.01.2022 вих.№2600-0207-8/16301 повідомлено позивача про відмову у призначені пенсії за віком. Згідно наданих документів про стаж страховий стаж позивача розраховано та складає 35 років 06 місяців 02 дні (в тому числі додатково за повний 1 рік роботи за Списком №1). Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 01 рік 03 місяці 24 дні. За наявними документами до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 - диплом Г № від 24.08.1984 виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (російською « ОСОБА_3 »), що не відповідає даним у свідоцтві про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, виданого російською мовою, в якому зазначено ім'я « ОСОБА_4 »; період роботи протягом липня 1984 року - грудня 1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.07.1984, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу. На титульному аркуші трудової книжки запис про зміну прізвища на « ОСОБА_5 » здійснено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, в якому ім'я позивача не відповідає даним паспорту НОМЕР_3 від 19.10.1999, доданого до заяви. На титульній сторінці трудової книжки зміна імені російською мовою з «Нат
Крім того, відповідач зазначив, що 25.02.2021 позивач зверталася до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Комісії №14 від 25.02.2021 підтверджено право на зарахування періодів роботи позивача з 01.02.1995 по 30.09.1995 та з 01.11.1995 по 24.06.1996 апаратником підготовки хімічних розчинів прядильного цеху, який з 01.08.1995 перетворений у хіміко-прядильний цех №2 капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним рішенням відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів Вашої роботи на ВАТ «Київхімволокно»: а) з 25.07.1984 по 31.08.1992 в якості перемотчика нитки оброблювальноперемотувального цеху капронового виробництва й за присвоєною з 27.06.1992 другого професією «оператор кручення та витяжки» та з 01.09.1992 по 31.01.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, оскільки оброблювально-перемотувальний цех або перемотувальний цех Списками №1 не передбачені. До того ж, у період з серпня 1987 по вересень 1987 відсутні відомості про нарахування заробітної плати; б) з 01.10.1995 по 31.10.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів хімікопрядильного цеху №2 капронового виробництва, у зв'язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати у цей період. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 13.01.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 21.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №262440012128 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці.
Згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових або за вислугу років до страхового стажу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці зараховано період роботи з 01.02.1995 по 30.09.1995, з 01.11.1995 по 24.06.1996.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з липня 1984 року по грудень 1997 року згідно із трудовою книжкою НОМЕР_4 від 25.07.1984, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки запис про зміну прізвища на « ОСОБА_5 » здійснено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, в якому ім'я не відповідає паспортним даним. Крім того, на титульній сторінці трудової книжки зміна імені російською мовою з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » від 22.06.1996 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. До страхового стажу позивача не зараховано навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 згідно із дипломом НОМЕР_5 від 24.08.1984, виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним у свідоцтві про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, в якому ім'я не відповідає паспортним даним.
Відповідач-2 зауважив, що за наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж позивача склав 25 років 6 місяців 2 дні, страховий стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 - 1 рік 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
25.02.2021 Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято рішення №14 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, в якому серед іншого зазначено, що відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 та зібраних документів, комісія вирішила:
1) підтвердити право на зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.02.1995 по 30.09.1995 та з 01.11.1995 по 24.06.1996 - апаратником підготовки хімічних розчинів прядильного цеху, який з 01.08.1995 перетворений у хіміко-прядильний цех №2 капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) відмовити у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи ОСОБА_1 на ВАТ «Київхімволокно»:
а) з 25.07.1984 по 31.08.1992 в якості перемотчика нитки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва й за присвоєною з 27.06.1992 другою професією «оператор кручення та витяжки» та з 01.09.1992 по 31.01.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, оскільки оброблювально-перемотувальний цех або перемотувальний цех Списками № 1 не передбачені. До того ж, у період з серпня 1987 по вересень 1987 відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
б) з 01.10.1995 по 31.10.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва, у зв'язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати у цей період.
02.03.2021 відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих.№2600-0304-8/34694 повідомив позивача, що Комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, 25.02.2022 розглянула заяву матеріали, які містяться в макеті справи позивача щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи №14 від 25.02.2022 підтверджене право на зарахування періодів роботи з 01.02.1995 по 30.09.1995 та з 01.11.1995 по 24.06.1996 апаратником підготовки хімічних розчинів прядильного цеху, який з 01.08.1995 перетворений у хіміко-прядильний цех №2 капронового виробництва на ВАТ «Київхімволокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначеним рішенням відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи на ВАТ «Київхімволокно»:
а) з 25.07.1984 по 31.08.1992 в якості перемотчика нитки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва й за присвоєною з 27.06.1992 другою професією «оператор кручення та витяжки» та з 01.09.1992 по 31.01.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, оскільки оброблювально-перемотувальний цех або перемотувальний цех Списками №1 не передбачені. До того ж, у період з серпня 1987 по вересень 1987 відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
б) з 01.10.1995 по 31.10.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва, у зв'язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати у цей період.
13.01.2022 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
21.01.2022 відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, прийняв рішення №262440012128 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, в якому серед іншого зазначив, що страховий стаж особи становить 35 років 06 місяців 02 дні (в тому числі додатково за повний 1 рік роботи за Списком №1).
Результати розгляду наданих документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано періоди:
навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_5 від 24.08.1984 виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (російською « ОСОБА_3 »), шо не відповідає даним у свідоцтві про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, виданого російською мовою, в якому зазначено ім'я « ОСОБА_4 ». Неможливо підтвердити приналежність диплому заявниці;
роботи протягом липня 1984 року - грудня 1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.07.1984, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу. На титульному аркуші трудової книжки запис про зміну прізвища на « ОСОБА_5 » здійснено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985 в якому ім'я заявниці не відповідає даним паспорту НОМЕР_3 від 19.10.1999, доданого до заяви.
Крім того, на титульній сторінці трудової книжки зміна імені російською мовою з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » від 22.06.1996 внесено з порушенням пункту 2.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Згідно з вказаною Інструкцією зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи ка підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб). Про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові, тощо і з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки однією рискою закреслюються. наприклад колишнє прізвище або ім'я, по-батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, шо дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до страхового стажу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці зараховано періоди роботи з 01.02.1995 по 30.09.1995, з 01.11.1995 по 24.06.1996.
Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 01 рік 03 місяці 24 дні.
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.
28.01.2022 відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих.№2600-0207-8/16301 повідомив позивача про результати розгляду поданої нею заяви від 13.01.2022 №680 та наданих документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та серед іншого зазначив, що у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №1-7 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 01.09.1983 по 24.07.1984 - навчалась в ТУ №6 м. Києва;
- з 25.07.1984 по 31.08.1992 - працювала перемотувальником нитки четвертого розряду оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, з 27.06.1992 присвоєно другу професію - «оператор кручення та витяжки», у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.09.1992 по 31.01.1995 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.10.1995 по 24.06.1996 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів третього розряду хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно».
Відповідно до диплома серії НОМЕР_5 від 24.07.1984 « ОСОБА_2 » у період з 01.09.1983 по 24.07.1984 навчалась в Технічному училищі №6 м. Києва за спеціальністю «перемотувальник нитки четвертого розряду з умінням виконувати роботу сортувальника 4 розряду».
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.08.1985 громадянка « ОСОБА_3 » 24.08.1985 уклала шлюб з громадянином « ОСОБА_6 », після чого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 не зараховано до загального страхового стажу позивача, періоди роботи з 25.07.1984 по 31.01.1995 та з 01.10.1995 по 31.10.1995 зараховано до загального страхового стажу, періоди роботи з 01.02.1995 по 30.09.1995 та з 01.11.1995 по 24.06.1996 зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1.
Отже, спірними у справі є відмова відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.Ц
е право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 114 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Водночас, суд зауважує, що доказів направлення позивачу копії рішення відповідач-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, №262440012128 від 21.01.2022 про відмову в призначенні пенсії матеріали справи не містять.
Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи у трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, позивачем було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984 позивач з 01.09.1983 по 24.07.1984 навчалась в ТУ №6 м. Києва, що не заперечується відповідачами.
Проте, такий період не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки диплом Г № від 24.08.1984 виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (російською « ОСОБА_3 »), що не відповідає даним у свідоцтві про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985, виданого російською мовою, в якому зазначено ім'я « ОСОБА_4 ».
Враховуючи зазначене, суд зауважує, що та обставина, що в дипломі неправильно зазначено ім'я позивача не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного часу навчання до страхового стажу.
Крім того, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в дипломі.
Однак, в спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запит до училища, в якому навчався позивач у спірний період, та/або до архівних установ, з метою уточнення інформації про факт навчання позивача.
Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини щодо незарахування періоду навчання, зазначені відповідачем, не спростовують факту самого навчання, а отже юридичний факт навчання позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення диплому та інших документів щодо відомостей про періоди навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Крім того, як встановлено судом вище, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984 позивач:
- з 25.07.1984 по 31.08.1992 - працювала перемотувальником нитки четвертого розряду оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, з 27.06.1992 присвоєно другою професію - «оператор кручення та витяжки», у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.09.1992 по 31.01.1995 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.10.1995 по 24.06.1996 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів третього розряду хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно».
Разом із цим, підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи протягом липня 1984 року - грудня 1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.07.1984, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу слугувало те, що на титульному аркуші трудової книжки запис про зміну прізвища на « ОСОБА_5 » здійснено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 24.08.1985. в якому ім'я заявниці не відповідає даним паспорту НОМЕР_3 від 19.10.1999, доданого до заяви. Крім того, на титульній сторінці трудової книжки зміна імені російською мовою з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » від 22.06.1996 внесено з порушенням пункту 2.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Суд не заперечує проти наведених доводів пенсійного органу, проте, зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини або адміністрації підприємства.
Адже, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.
Водночас, як вбачається з розрахунку стажу позивача, форма РС-право, період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 не зараховано до загального страхового стажу позивача, період роботи з 25.07.1984 по 24.06.1996 зараховано до загального страхового стажу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984, тому такий період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Щодо зарахування періодів роботи з 25.07.1984 по 31.08.1992, з 01.09.1992 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995 до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 січня 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Судом встановлено вище, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17, від 27 березня 2020 року №716/617/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на пільгових роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; а вже з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984 позивач:
- з 25.07.1984 по 31.08.1992 - працювала перемотувальником нитки четвертого розряду оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, з 27.06.1992 присвоєно другою професію - «оператор кручення та витяжки», у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.09.1992 по 31.01.1995 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно»;
- з 01.10.1995 по 24.06.1996 - працювала апаратником підготовки хімічних розчинів третього розряду хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва у ВАТ «Київхімволокно».
Тобто, спірний період роботи позивача з 25.07.1984 по 24.06.1996 є його безперервним трудовим стажем.
Водночас, як вбачається з розрахунку стажу позивача, форма РС-право, до пільгового страхового стажу за Списком №1 зараховано виключно періоди роботи з 01.02.1995 по 30.09.1995 та з 01.11.1995 по 24.06.1996.
Судом встановлено, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, №14 від 25.02.2021 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, в якому серед іншого зазначено, що відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи ОСОБА_1 на ВАТ «Київхімволокно»:
а) з 25.07.1984 по 31.08.1992 в якості перемотчика нитки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва й за присвоєною з 27.06.1992 другою професією «оператор кручення та витяжки» та з 01.09.1992 по 31.01.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, оскільки оброблювально-перемотувальний цех або перемотувальний цех Списками № 1 не передбачені. До того ж, у період з серпня 1987 по вересень 1987 відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
б) з 01.10.1995 по 31.10.1995 - апаратником підготовки хімічних розчинів хіміко-прядильного цеху №2 капронового виробництва, у зв'язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати у цей період.
Суд зауважує, що постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 визначено право на державну пенсію на пільгових умовах за Списком №1 для наступної категорії осіб, зокрема, що працюють у цехах хімічних, прядильних, оздоблювальних, розмотування кислого шовку та фарбування, виробництв віскозного, мідно-аміачного, триацетатного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні, целофану, пінки та губки; у кислотній станції та станції оздоблювальних розчинів; в цехах регенерації.
Списками № 1, затвердженими постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, розділи ХVІ «Виробництво штучного та синтетичного волокна», передбачено: «Робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у виробництвах сірковуглецю, віскозного, мідно-аміачного, триацетатного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні, целофану, плівки і губки у цехах, на дільницях, у відділеннях: штапельних, хімічних, віскозних, прядильних, обробних, обробно-вибільних, вибільних, мотальних, розмотування кислого шовку і фарбування, кислотних станціях (цехах, дільницях, підрозділах) і станціях (цехах) обробних розчинів, регенерації (сірковуглецю, сірки і газів, сірковуглецевих виробництв, летких і органічних розчинників, міді, аміаку, капролактаму); на обслуговуванні дінілової установки, на прийманні і відпуску сірковуглецю; у майстернях: фільєрній, електроверетенній, прядильних насосиків, набірній; у виробництвах ронгаліту і сульфованих жирових продуктів» (позиція 11600000-17541).
Згідно з пунктом 6 роз'яснення «Про порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Міністерством праці України від 10.05.1994 №06-649 та Міністерством соціального захисту населення України від 10.05.1994 №01-3/406-02-2, якщо в Списках №1 і №2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.
З аналізу викладеного вбачається, що оброблювально-перемотувальний цех або перемотувальний цех капронового виробництва є частиною виробництва синтетичних волокон, а його працівники (без конкретизації посади) мають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, як і працівники інших цехів та посад цього виробництва.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідачів були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 25.07.1984 по 31.08.1992 та з 01.09.1992 по 31.01.1995 в якості перемотувальника нитки четвертого розряду оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва, апаратчика підготовки хімічних розчинів дільниці обробки оброблювально-перемотувального цеху капронового виробництва та
З приводу підстав не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача з 01.09.1992 по 31.01.1995 та з 01.10.1995 по 31.10.1995 у зв'язку з відсутністю документів про причини відсутності нарахувань заробітної плати у ці періоди, суд зазначає таке.
Як вже встановлено судом, період роботи позивача з 25.07.1984 по 24.06.1996 є безперервним трудовим стажем позивача та повністю зараховано до її загального страхового стажу, тому такий стаж не підлягає повторному зарахування, а доводи в цій частині, наведені в рішенні Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, №14 від 25.02.2021, є безпідставними.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Разом із цим, як встановлено судом вище, період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 зарахуванню до її загального страхового стажу.
Водночас, відповідно до диплома серії НОМЕР_5 від 24.07.1984 позивач у період з 01.09.1983 по 24.07.1984 навчалась в Технічному училищі №6 м. Києва за спеціальністю «перемотувальник нитки четвертого розряду з умінням виконувати роботу сортувальника 4 розряду».
Пунктами «в» та «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що законодавство України про професійну (професійно-технічну) освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року №1240, а саме: час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, визначальним для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Матеріалами справи підтверджено, що перерва між днем закінчення позивачем навчання в Технічному училищі №6 м. Києва за професією «перемотувальник нитки четвертого розряду з умінням виконувати роботу сортувальника 4 розряду» та днем прийняття на роботу за здобутою професію перемотувальником нитки четвертого розряду складає один день.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на врахування періоду навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 до пільгового страхового стажу за Списком №1.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки пунктом 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд висновує, що зарахуванню до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 підлягають періоди з 01.09.1983 по 24.07.1984, з 25.07.1984 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995.
З урахуванням вищевикладеного, окружний суд висновує, що саме рішення відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, №262440012128 від 21.01.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами) (далі Порядок).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У силу пункту 4.10 Порядку після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як до того органу, якого рішення якого визнано судом протиправним та скасовується.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід відмовити.
Таким чином, після скасування судом вищевказаного рішення, саме відповідач-2, який розглядав заяву позивача про призначення пенсії, зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 та до пільгового страхового стажу за Списком №1 безпідставно незараховані періоди з 01.09.1983 по 24.07.1984, з 25.07.1984 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту частин першої, п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому, згідно з частиною першою статті 58 Закону №1058-ІV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Отже, прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах належить до повноважень відповідача-2.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного вище, суд висновує про необхідність зобов'язання відповідача-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №233/330/17 та у постанові від 10.09.2020 у справі №221/6434/16-а.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Відповідно до квитанції № 0.0.2558558302.1 від 26.05.2022 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн.
З огляду на повернення судом позовної заяви у частині позовних вимог та на те, що прийнято до розгляду та задоволено судом дві позовні вимоги, які є похідними одна від одної, збір за які повинен оплачуватись як за одну позовну вимогу немайнового характеру
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судового збору в сумі 992,40 грн. на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №262440012128 від 21.01.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) за Списком №1 період навчання з 01.09.1983 по 24.07.1984 та періоди роботи з 25.07.1984 по 31.01.1995, з 01.10.1995 по 31.10.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) від 13.01.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відмовити.
Повне судове рішення складено 20.10.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч