Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2025 року Справа№200/1328/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 914620142310 від 03.01.2025 року про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 35 від 03.01.2025 року про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з урахуванням висновків суду по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
31.03.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.01.2025 звернувся до відповідача із заявою №35 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Рішенням №914620142310 від 03.01.2025 відповідач відмовив йому у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку із зменшення розміру пенсії. Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до його страхового (загального) стажу період роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» у якості електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання 5-го розряду на дільниці «Зв'язок», та обрахував його страховий стаж не в повному обсязі, а лише станом на 31.03.2021. Водночас, позивач наголошує, що у період з 01.04.2021 по 14.10.2024 працював на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» за професією «електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту обладнання», що підтверджується записами у трудовій книжці.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, та таким, що порушує його конституційні права позивача на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 03.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду даної заяви, 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №914620142310 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку із зменшенням розміру пенсії. Відповідач зауважує, що відповідно до поданої заяви та наданих позивачем документів щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років розмір пенсії становитиме 4497,57 грн., а на даний час розмір пенсійної виплати становить 4718,41 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що не заперечується сторонами.
03.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що не є спірним питанням у справі.
03.01.2025 відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, рішенням №914620142310 відмовив ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії, в якому зазначив наступне.
«Відділом перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянуто заяву від 03.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо переходу на інший вид пенсії.
В результаті проведеного перерахунку пенсії з урахуванням наданих документів встановлено наступне:
Відповідно до поданої заяви та наданих документів щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по віку розмір пенсії становитиме 4497,57 грн. На даний час розмір пенсійної виплати становить 4718,41 грн.
Виходячи з вищевикладеного, відділом перерахунків пенсій прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії у зв'язку із зменшенням розміру пенсії.».
Позивач, не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №21-28 копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.08.1992, на ім'я ОСОБА_1 , позивач з 07.11.2005 по 14.10.2024 працював на посадах електрослюсаря підземного 4 розряду та електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період з 01.05.2010 по 31.12.2010 не зараховано до загального страхового стажу позивача, а також страховий стаж позивача зараховано включно по 31.03.2021.
При цьому, докази зарахування до загального страхового стажу позивача періодів з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024 в матеріалах справи відсутні. Встановлене відповідачем не заперечується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Судом встановлено, що 03.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що також не є спірним питанням у справі.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною першою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1) При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, результаті проведеного перерахунку пенсії з урахуванням наданих документів встановлено наступне: відповідно до поданої заяви та наданих документів щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по віку розмір пенсії становитиме 4497,57 грн., на даний час розмір пенсійної виплати становить 4718,41 грн. Відтак, відповідачем прийнято рішення відмовити позивачу в переведенні на інший вид пенсії у зв'язку із зменшенням розміру пенсії.
Інших підстав щодо відмови позивачу в переведенні на інший вид пенсії, ані оскаржуване рішення, ані відзив на позовну заяву не містять.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розмір пенсії за віком визначається відповідно до норм статей 27 і 28 Закону №1058-IV і залежить від тривалості страхового стажу особи та розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.
Разом із цим, як встановлено судом вище, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період з 01.05.2010 по 31.12.2010 не зараховано до загального страхового стажу позивача, а також страховий стаж позивача зараховано включно по 31.03.2021.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.08.1992 позивач з 07.11.2005 по 14.10.2024 працював на посадах електрослюсаря підземного 4 розряду та електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», що є його безперервним трудовим стажем.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
При цьому, докази зарахування до загального страхового стажу позивача періодів з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024 в матеріалах справи відсутні, що відповідачем не заперечується.
Отже, у суду наявні всі підстави вважати, що при розгляді заяви позивача від 03.01.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024, та, відповідно, не було враховано суми заробітної плати за зазначені періоди при розрахунку розміру пенсії позивача.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, прийняте без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Відтак, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024 до загального страхового стажу позивача.
З огляду на зазначене, суд констатує, що рішення від 03.01.2025 №914620142310 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача визначені судом періоди.
Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, відносно того, що під час розгляду його заяви від 03.01.2025 для обрахунку розміру середнього заробітку (з якого був обчислений розмір пенсії за віком) відповідач безпідставно застосував середню заробітну плату по Україні з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, при цьому, доказів розгляду питання щодо застосування середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки згідно абзацу 4 частини другої статті 40 Закону №1058-IV, спірне рішення не містить, суд зауважує, що, як стверджує сам позивач, в оскаржуваному рішенні відповідачем це питання не досліджувалось та не вирішувалось, тому враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги суд відхиляє такі доводи, як передчасні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії та з огляду на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.01.2025 №914620142310 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про для задоволення адміністративного позову, з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №0.0.4197823179.1 від 17.02.2025 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.01.2025 №914620142310 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.04.2021 по 14.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) від 03.01.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Повне судове рішення складено 20.10.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч