Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2025 року Справа№200/6965/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
10.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування періодів роботи в органах податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 04.07.2025 до стажу державної служби;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.07.2025 № 262240026290 про відмову в призначенні пенсії, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 04.07.2025, призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 60 % суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 03.07.2025 № 201 та № 202, виданих Державною податковою службою України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 18.07.2025 звернулася через електронний портал Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
Рішенням відповідача від 25.07.2025 № 262240026290 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у зв'язку із тим, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби.
Вважаючи рішення відповідача від 25.07.2025 № 262240026290 протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн., або подання до суду клопотання про застосування пільг із сплати судового збору (відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) разом із довідкою з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків отриманих позивачем у 2024 році доходів та довідкою з органу Пенсійного фонду України про отримані суми пенсії за 2024 рік, які дадуть підстави повно та об'єктивно оцінити майновий стан заявника в цілях розгляду процесуального питання.
16.09.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено довідку МСЕК серії 12 ААГ № 740157 від 09.04.2024 про встановлення 2 групи інвалідності.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
02.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Також надано витребувані ухвалою від 19.09.2025 докази.
Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що 18.07.2025 позивач звернулася через електронний портал Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 25.07.2025 № 262240026290 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у зв'язку із тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
18.07.2025 позивач звернулася через електронний портал Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням відповідача від 25.07.2025 № 262240026290 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у зв'язку із тим, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII), що був чинний до 01.05.2016.
Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10.12.2015 було прийнято новий Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон № 889-VIII). Відтак положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно ч. 1 ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до ст. 37 Закону 3723-XII особа повинена відповідати одній з вказаних вимог:
- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17 та від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.
Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII згідно оскаржуваного рішення слугувала відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби.
Таким чином, спірним в у цій справі є питанням зарахування до стажу державної служби періоду перебування особи на посадах в органах державної податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 04.07.2025.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 25.07.1983, суд вставив наступне:
- з 23.10.1997 по 20.09.1998 працювала державним податковим інспектором (02.03.1998 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 2 рангу);
- з 21.09.1998 по 09.05.2000 працювала старшим державним податковим інспектором (01.04.1999 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 1 рангу);
- з 10.05.2000 по 03.06.2003 працювала старшим державним податковим інспектором;
- з 04.06.2003 по 04.05.2003 працювала головним державним податковим інспектором;
- з 05.05.2003 по 09.08.2005 працювала старшим державним податковим інспектором;
- з 10.08.2005 по 10.02.2009 працювала на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора;
- з 11.02.2009 по 16.06.2011 працювала на посаді начальника відділу координації роботи центрального апарату Організаційно - розпорядного департаменту ДПС України;
- з 17.06.2011 по 01.04.2013 працювала на посаді заступника начальника відділу координації роботи центрального апарату Організаційно - розпорядного департаменту ДПС України;
- з 02.04.2013 по 21.05.2014 працювала в Міністерстві доходів і зборів України на посаді заступника відділу організації діяльності апарату Міністерства управління організації та планування роботи Департаменту регулювання діяльності Міністерства та його територіальних органів (02.04.2013 присвоєно 9 ранг державного службовця; 05.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»);
- з 22.05.2014 по 08.07.2014 працювала на посаді начальника відділу планування діяльності органів доходів і зборів управління організації та планування роботи Департаменту регулювання діяльності Міністерства та його територіальних органів;
- з 09.07.2014 по 11.01.2015 працювала на посаді начальника відділу планування роботи управління організації та планування роботи Організаційно - розпорядного департаменту ДФС України;
- з 12.01.2015 по 03.03.2016 працювала на посаді заступника начальника відділу планування управління координації роботи Організаційно - розпорядного департаменту;
- з 04.03.2016 по 13.09.2017 працювала на посаді головного державного ревізора - інспектора;
- з 14.09.2017 по 30.09.2018 працювала на посаді заступника начальника відділу організації та проведення заходів управління організаційно-контрольного забезпечення Департаменту організації роботи Служби;
- з 01.10.2018 по 17.09.2019 працювала на посаді заступника начальника відділу організації управлінської діяльності ДФС;
- з 18.09.2019 по 09.12.2019 працювала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та організації роботи ДФС (19.09.2019 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу»);
- з 10.12.2019 по 16.01.2020 працювала на посаді заступника начальника відділу організаційної підтримки роботи Служби управління забезпечення роботи Служби Державної митної служби України (10.12.2019 присвоєно 4 ранг державної служби);
- з 17.01.2020 по 21.07.2020 працювала на посаді заступника начальника відділу організаційної підтримки роботи Служби управління забезпечення роботи служби Департаменту забезпечення роботи служби та організації документального обігу Державної митної служби України (присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби І рангу»);
- з 22.07.2020 по 03.11.2020 працювала на посаді заступника начальника організаційного відділу Управління з питань організаційного забезпечення роботи Служби Державної митної служби України;
- з 04.11.2020 по 18.03.2021 працювала на посаді завідувача сектору публічної інформації та звернень громадян Управління адміністративного забезпечення ДФС України;
- з 19.03.2021 по 01.05.2022 працювала на посаді завідувача сектору адміністративного забезпечення Департаменту контролю за підакцизними товарами;
- з 02.05.2022 по 04.07.2025 працювала на посаді начальника відділу статистичного забезпечення Департаменту контролю за підакцизними товарами (20.04.2023 присвоєно 3 ранг державного службовця).
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII.
У свою чергу, пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 18 ст. 37 Закону № 3723-XII було передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII Про державну податкову службу в Україні (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України, а статус посадових осіб митних органів в Україні - Митний кодекс України.
Згідно з частинами 5-8 статті 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".
Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною четвертою статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно зі статтею 6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Нормами Митного кодексу України від 12.12.91 № 1970-XII було закріплено, що працівник митного органу України є представником державного органу (ст. 156). Службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи (ст. 154).
Положеннями Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу" (ст. 430).
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, (який є чинним на час виникнення спірних правовідносин), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно ч. 1 ст. 588 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
При цьому згідно п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Викладене, на переконання суду, свідчить, що як Законом № 889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону № 3723-XII, Закону № 509-XII, Податкового кодексу України, Митного кодексу України та Порядку № 283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах податкового та митного контролю.
Таким чином, посадові особи митних та податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постановах від 16.04.2025 по справі № 200/7442/24, від 03.10.2024 по справі № 200/3452/24.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача на різних посадах в органах податкової та митної служби України у період з 23.10.1997 по 30.04.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Разом з тим, період роботи позивача на різних посадах податкових органів у період з 01.05.2016 по 04.07.2025 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, з огляду на таке.
Як вже було зазначено вище, при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.
При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022, в якому зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
Наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 по справі № 500/1404/23.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, зараховується до страхового стажу, а не стажу державної служби, а відтак позовні вимоги в частині необхідності зарахування до стажу державної служби позивача періоду її роботи в органах державної податкової та митної служби України з 01.05.2016 по 04.07.2025 не підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу періоду роботи в органах податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 30.04.2016 до стажу державної служби та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період роботи в органах податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 30.04.2016 до стажу державної служби; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.07.2025 № 262240026290 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII та Закону № 889-VIII та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2025 про переведення з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII та Закону № 889-VIII із урахуванням висновків суду у цій справі.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Щодо вимоги про врахування довідок, виданих Державною податковою службою України від 03.07.2025 № 201 та № 202, то така є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 12.09.2023 по справі № 560/8328/22.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 03.10.2024 по справі № 200/3452/24.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи в органах податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 30.04.2016 до стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в органах податкової та митної служби України з 23.10.1997 по 30.04.2016 до стажу державної служби.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 262240026290 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII та Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 про переведення з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII та Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII із урахуванням висновків суду у цій справі.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич