Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2025 року Справа№200/6270/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1) Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (адреса 61000, вулиця Григорія Сковороди, 77, Харків, Харківська область ЄДРПОУ 24971145), 2) Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська. буд. 77/79, код ЄДРПОУ 24980799)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого здійснити нарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби ОСОБА_1 та провести їх виплату.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Ухвалою від 29 вересня 2025 року суд залучив до участі у справі у якості другого відповідача в адміністративній справі № 200/6270/25 - Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає, що у період з 24.02.2022 року по 25.02.2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 не нараховувалась та не виплачувалась. Дії (бездіяльність) відповідача щодо не виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно дням участі за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 у кількості 2 дні відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 є протиправними.
Перший відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначив, що позивач був повністю забезпечений грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України була прийнята після виключення позивача зі списків особового складу ВЮІ НЮУ, отже у Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не виникло обов'язку здійснити нарахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 військовослужбовцю, який був виключений зі списків особового складу ВЮІ НЮУ до прийняття Кабінетом міністрів України зазначеної постанови.
28 серпня 2025 року позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). А отже, накази розроблюються в наступному місяці до 05 числа за відповідний прослужений місяць, тому Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби у березні 2022.
29 серпня 2025 року перший відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Наголошує, що перши відповідач правомірно виплатив позивачу усе належне йому грошове забезпечення станом на 25.02.2022 року відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.
15 жовтня 2025 року другий відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідно до приписів пункту 242 Положення №1153/2008, витягу з наказу начальника Інституту № 43 від 25.02.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Інституту 25.02.2022. Натомість, постанова Кабінету Міністрів України №168 була прийнята (та опублікована) 28.02.2022, тобто вже після виключення позивача зі списків особового складу Інституту. Отже, станом на 25.02.2022 постанови № 168 ще не існувало, а тому Інститут та, відповідно, Університет не міг керуватися її положеннями під час нарахування грошового забезпечення позивачу станом на останній день його служби (навчання) в Інституті. На підставі викладеного, вважаємо, що станом на 25.02.2022 в Інституту, та, відповідно, в Університету не існувало передбаченого законодавством (тобто діючим на той момент нормативно-правовим актом) обов'язку провести нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168.
Щодо строку звернення позивача із даним позовом до суду. На час виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (25.02.2022) частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 з 29.07.2016 року по 25.02.2022 року проходив військову службу у Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Відповідно до наказу від 25.02.2022 року № 43 позивача 25.02.2022 року виключено зі списків змінного особового складу Інституту, з 25.02.2025 вважається таким, що вибув до нового місця служби. Вислуга років позивача у Збройних Силах України становила 5 років 6 місяців 27 днів.
На заяву позивача щодо проведення виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно дням участі за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 у кількості 2 дні відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 від відповідача надійшли відповіді від 29.07.2025 за № 648 та від 01.08.2025 за № 654, в якій відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку.
08.01.2025 від Харківського національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба надійшла відповідь на заяву позивача за № 176/176/100/753/2386/пс, в якій повідомлено інформацію про нараховане грошове забезпечення позивача за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 у тому числі виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно дням участі відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168. (додається). Позивач зазначає, що 08.01.2025 йому достеменно стало відомо про нараховане і виплачене грошове забезпечення (у розрізі складових грошового забезпечення) за період проходження ним військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статі 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 9-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній станом на 30.07.2023) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
Правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Пунктом 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Таким чином, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, зокрема, військовослужбовцям ЗСУ.
Щодо зазначення у постанові № 168 про те, що вона набирають чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 по справі № 320/2090/23 зазначив про неможливість надання постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності.
Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 по справі № 320/2090/23 запровадження в Україні правового режиму воєнного стану зумовило появу до низки формально-юридичних чинників, передбачених чинним законодавством, та зміну підходу сприйняття певних суспільних явищ. Серед останніх варто вказати на об'єктивне зростання ролі та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору, забезпечують оборону та захист держави, зумовлюють можливість функціонування публічно-правових інституцій, бізнесу, життєдіяльності пересічних громадян. В умовах ведення гібридної війни рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
У цьому контексті слід також зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття такої постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов'язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Позивач у спірний період з 24.02.2022 по 25.02.2022 перебував на військовій службі у ЗСУ, відповідно до наказу від 25.02.2022 року № 43 позивача 25.02.2022 року виключено зі списків змінного особового складу Інституту, з 25.02.2025 вважається таким, що вибув до нового місця служби.
Отже, з часу застосування норм постанови КМУ № 168 з 24.02.2022 по 25.02.2025 (день виключення зі списків особового складу Інституту) позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої постановою № 168.
Суд зазначає, що прийняття, опублікування та набрання чинності постановою КМУ № 168 28.02.2025, після виключення позивача зі списків особового складу Інституту, не позбавляє права позивача на таку виплату, та не звільняє відповідачів від обов'язку здійснення такої виплати позивачу, з урахуванням того, що в постанові КМУ № 168 чітко визначення дата застосування її норм, а саме 24.02.2022.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого знаходиться на фінансовому забезпеченні в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що не заперечується відповідачами, з урахуванням суті спірних правовідносин, позовні вимоги позивача задовольняються шляхом визнання протиправною бездіяльності другого відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби; зобов'язання другого відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби ОСОБА_1 .
Позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до статті 139 КАС України, на час розгляду справі відсутні.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1) Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (адреса 61000, вулиця Григорія Сковороди, 77, Харків, Харківська область ЄДРПОУ 24971145), 2) Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська. буд. 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська. буд. 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) здійснити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 включно в розмірі 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов'язків військової служби.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 20 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар