20 жовтня 2025 рокуСправа №160/11762/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 р. остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 30.04.2025 р. (вх. №22555/25).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/11762/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
В провадженні №160/11762/25 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та доплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що позивач у 2023-2025 рр. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №15-РС від 15.01.2025 р. позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, та за наказом №23 від 23.01.2025 р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх вдів забезпечення, наказано виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, грошову допомогу на оздоровлення, щомісячну премію, посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років по 23.01.2025 р., грошову компенсацію дні невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024, 2025 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. 18.02.2025 р. позивачу на рахунок зараховано вищезазначені виплати при звільненні у сумі 141 021, 67 грн., що підтверджується відповіддю військової частини на адвокатський запит. Ознайомившись із наданими ВЧ НОМЕР_1 разом з відповіддю на адвокатський запит документами, ОСОБА_1 дізнався, що відповідачем під час розрахунку його компенсації за дні невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток протиправно не включила до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із чим сума компенсації суттєво зменшена. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ВЧ НОМЕР_1 зареєстрована в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвали суду від 05.05.2025 р. про роз'єднання позовних вимог та про відкриття провадження по справі та призначення справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи були направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 05.05.2025 р. о 12:19 год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
При цьому, копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 24.04.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, станом на 20.05.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив, й з клопотанням про продовження строків на надання відзиву відповідач до суду не звертався.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача станом на 20.05.2025 р. до суду також не надходило.
В ухвалі від 05.05.2025 р. суд зобов'язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:
- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;
- довідку про невикористані позивачем дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за спірний період;
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу про зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- інформацію про те, чи надавалася позивачу у спірний період додаткова відпустка, як учаснику бойових дій та чи виплачувалася грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки;
- інші докази та документи, які на думку відповідачів мають значення для вирішення цієї справи.
Водночас, станом на 18.06.2025 р. вимоги вищезазначеної ухвали суду відповідачем не виконано й витребувані судом докази ВЧ НОМЕР_1 до суду не надано.
З огляду на викладене ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 р. витребувано від Військової частини НОМЕР_1 :
- пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , які були використані відповідачем під час розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік;
- пояснення щодо включення або підстав для не включення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., під час проведеного відповідачем розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження по справі до надання витребуваних судом доказів.
20.06.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Водночас, у цьому відзиві відповідачем не наведено обґрунтування безпідставності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, пов'язаних з невключенням до складу грошового забезпечення, з якого позивачу була обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р.
Також разом з цим відзивом на позовну заяву відповідачем не надано доказів направлення даного відзиву іншим учасникам справи (позивачу).
Одночасно із цим, відповідач не заявив клопотання щодо поновлення пропущеного ним строку для подання відзиву на позовну заяву та не навів жодних обставин дії непереборної сили, які завадили йому звернутись до суду з відзивом на позовну заяву у визначений в ухвалі суду від 05.05.2025 р. строк, й судом такі обставини не встановлені.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку подачі відзиву на позовну заяву, а тому відзив на позовну заяву судом не приймається, у зв'язку з пропуском визначеного судом строку на його подання та порушенням вимог ч. 4 ст. 162 КАС України.
Зважаючи на те, що у відзиві на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 була відсутня витребувана судом інформація, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 р. суд вдруге витребував від Військової частини НОМЕР_1 :
- пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , які були використані відповідачем під час розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік;
- пояснення щодо включення або підстав для не включення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., під час проведеного відповідачем розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік.
Цією ж ухвалою продовжено строк зупинення провадження у справі до надання відповідачем витребуваних судом доказів..
Ухвала суду від 16.07.2025 р. була доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 16.07.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Водночас, станом на 06.10.2025 р. вимоги ухвали суду від 16.07.2025 року відповідачем не виконано, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. втретє витребувано від Військової частини НОМЕР_1 :
- пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , які були використані відповідачем під час розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік;
- пояснення щодо включення або підстав для не включення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., під час проведеного відповідачем розрахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік.
Цією ж ухвалою суд продовжив строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
14.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшли від ВЧ НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду додаткові пояснення, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпустку, як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік ОСОБА_1 . Відповідач зауважив, що додаткова винагорода - не є постійною складовою грошового забезпечення, а належить то тимчасових виплат (винагород).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 р. провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що також відображено у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 10.10.2017 р.
Позивача була зараховано до списків особового складу на всі види грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 за №19 від 22.02.2023 р.
12.12.2023 р. ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення під час захисту територіальної цілісності України, виконуючи бойове завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 29.12.2023 р., складеною командиром ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою ВЛК за №3438 від 15.01.2024 р. отримане ОСОБА_1 поранення пов'язане із захистом Батьківщини, травма кваліфікується як тяжка.
У позовній заяві зазначено, що протягом 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні й відповідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №078955 від 13.11.2024 р. ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Згідно з витягом з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №23 від 23.01.2025 р. позивача, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.01.2025 р. №15-РС з військової служби у запас за п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, наказано вважати таким, що справи та посаду здав 23.01.2025 р., та з 23.01.2025 р. позивача наказано виключити зі списків особового складу частини.
Витягом з вищевказаного наказу командира також було наказано виплатити позивачу грошову компенсацію, зокрема:
- за 20 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік;
- за 30 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2024 рік;
- за 30 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2025 рік;
- за 28 днів невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки.
18.02.2025 р. позивачу на рахунок зараховано вищезазначені виплати при звільненні у сумі 141 021, 67 грн., що підтверджується, зокрема, змістом відповіді ВЧ НОМЕР_1 на адвокатський запит (лист №4698/23/30/688 від 08.04.2025 р.).
Вважаючи, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Згідно із приписами статті 40 Закону №2232, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення належить індексації відповідно до закону.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р. (далі - Постанова №704; в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 101 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р. наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 1 розділу І названого Порядку №260 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділ ХХІІІ Порядку №260 містить приписи, що регулюють питання виплати допомоги для оздоровлення.
Згідно пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розділ ХХХІ Порядку №260 врегульовує питання виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, врегульовані розділом ХХХІІ Порядку №260.
Згідно пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260 (в редакції, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправною допущеної відповідачем бездіяльності щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, та за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, із сум грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., суд зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. за №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та за №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Слід наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 р. Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, згідно з яким (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» за №836 від 09.08.2023 р.), установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України 25.01.2023 р. прийнято наказ №44, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 р. за №177/39233 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким Порядок №260 доповнений новим розділом ХХХІV, який врегульовує виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50000 гривень тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно пункту 9 розділу ХХХІV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Аналіз положень Постанови №168 та Порядку №260 дає підстави для висновку, що передбачена додаткова винагорода виплачується тільки у період дії воєнного стану, тобто визначена для нарахування і виплати у певний проміжок часу.
Наведене свідчить про те, що відповідна винагорода носить тимчасовий характер, на період дії воєнного стану, хоч і виплачується щомісяця.
Згідно з пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІІІ Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, під час визначення одноразової грошової винагороди для оздоровлення та одноразової грошової винагороди при звільненні не враховуються винагороди, до яких відноситься і додаткова грошова винагорода за Постановою №168.
Схожої правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 р. по справі №240/26703/23, від 23.09.2024 р. по справі №240/32125/23, від 23.09.2024 р. по справі №260/8841/23.
Щодо врахування додаткової грошової винагороди за Постановою №168 під час розрахунку компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток слід зазначити таке.
Згідно пункту 20 статті 101 Закону №2011-ХІІ, у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
У пункті 6 розділу XXXI Порядок №260 закріплено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168 та належить до щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення включається до складу грошового забезпечення, як обрахункової величини для виплати грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки, тощо.
Крім того, Верховним Судом у постановах від 23.09.2024 р. у справі№240/32125/23 та від 20.08.2024 р. у справі №420/693/23 сформовано висновок щодо питання, чи враховується передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку.
Верховний Суд виходив з того, що на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки.
Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, а тому, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, як розрахункової величини, з якого обчислюється розмір компенсацій невикористаної основної та додаткової відпустки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., та зобов'язати відповідача нарахувати та доплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, обчисливши їх розмір, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Натомість, позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних щорічних основних відпусток за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік, за невикористані дні оплачуваних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік, 2025 рік, обчисливши їх розмір, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса