20 жовтня 2025 рокуСправа №160/10011/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10011/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточнених позовних вимог, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у відповідності до абзаців першого, третього пункту 1 Розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року, у період з 01 липня 2024 року по 02 жовтня 2024 року включно та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у відповідності до абзаців першого, третього пункту 1 Розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року, у період з 01 липня 2024 року по 02 жовтня 2024 року включно в розмірі грошового забезпечення, за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач в період з 14.05.2024 року по 02.10.2024 року перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 . Однак протягом періоду з 01.07.2024 року по 02.10.2024 року позивачу не здійснено виплату грошового забезпечення у повному обсязі, а саме за займаною посадою до зарахування в розпорядження. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/10011/25. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.04.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що 14.05.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №137 від 14.05.2024 року позивач був звільнений з займаної посади, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, та продовжив утримуватися у списках військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №239 від 09.08.2024 року позивач був звільнений від виконання службових обов'язків та вибув до військової частини НОМЕР_3 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби. Зазначає, що позивач до розташування військової частини не повернувся у результаті чого, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №829 від 30.10.2024 року було призначено службове розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування позивача. Вказує, що будь-яких протиправних дій зі сторони командування військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, залучено до участі у справі № 160/10011/25, як співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
25.06.2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач - 1 правомірно припинив виплату позивачу грошового забезпечення по причині того, що позивач знаходився на тривалому лікуванні понад чотири місяці без надання командуванню військової частини НОМЕР_2 висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування для прийняття відповідного рішення, як передбачено пунктом 9 розділу I Наказу 260. Також звертає увагу, що починаючи з жовтня 2024 року позивач обліковується як військовослужбовець який самовільно покинув розташування частини та у результаті чого останньому була призупенена військова служба. Зазначає, що відповідно до пункту 15 Наказу №260 грошове забезпечення не виплачується також зокрема військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Станом на теперішній час позивач до військової частини не повернувся, та обов'язків військової служби не виконує.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року замінено відповідача Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2024 №49-РС позивача звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 14 травня 2024 року.
30.05.2024 року солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії КНП «МКЛ №4» ДМР, по завершенню якого видано довідку №4067 від 30.05.2024 року, в якій зазначено, що захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби. Стаття 24 графа ІІ «Потребує відпустки у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів» у воєнний час приймається за статтями Розкладу хвороб, станів та фізинчих вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2024 року №156 вважати таким, що вибув у відпустку за станом здоров'я на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб солдат ОСОБА_1 до м. Дніпро строком на 30 діб з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 року №192 вважати таким, що прибув з відпустки за станом здоров'я і приступив до виконання службових обов'язків солдат ОСОБА_1 - який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
3 03.07.2024 року по 17.07.2024 року та з 22.07.2024 року по 05.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого №2190 від 17.07.2024 року та №2383 від 05.08.2024 року.
06.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано направлення на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_3 .
09.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано направлення до військово-медичного клінічного центру військової частини НОМЕР_3 на медичний огляд військово-лікарською комісією м. Дніпро з метою визначення придатності до подальшої військової служби.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.08.2024 року №239 вважати таким, що вибув до в/ч НОМЕР_3 на ВЛК для визначення придатності солдат ОСОБА_1 - який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту начальника медичної служби від 16.10.2024 року встановлено, що позивач 06.08.24 року був направлений на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_3 та про закінчення свого лікування не повідомляв, виписок про лікування у період з 07.08.2024 по теперішній час не надавав, до медичного пункту не з'являвся.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 року №335 нижчепойменових військовослужбовців вважати такими, що самовільно залишили військову частину НОМЕР_2 , виключено з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 - який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
З акту службового розслідування за фактом не повернення з лікування солдата ОСОБА_1 від 07.11.2024 року встановлено, що позивач ухиляється від військової служби
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2024 року №860 «По результатам службового розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування солдата ОСОБА_1 » наказано направити повідомлення та матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування про виявлений факт, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України.
Згідно картки особового рахунку військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 за 01/2024-12/2024 позивачу виплачене грошове забезпечення за 08/2024 у розмірі 21333,11 грн., за 09/2024 у розмірі 12024,48 грн., за 10/2024 у розмірі 680,63 грн.
Згідно пояснювальної записки військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2025 року №1864 вбачається, що в картці особового рахунку інформація по нарахованим та виплаченим коштам зазначена за попередній місяць.
Позивач, вважаючи, що йому не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною 1 - 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Абзацами 2 та 3 пункту 9 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Тобто, термін лікування 4 місяці є загальноприйнятим для усіх захворювань, за винятком тих, щодо яких законодавством України передбачений більш тривалий строк перебування на лікуванні.
Згідно з положеннями пунктів 14 - 17 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року справа № 520/16191/23.
При цьому, питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260.
Пункт 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
За пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Отже, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року справа № 640/2358/20.
Згідно пункту 116 Положення № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема: 10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби; 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
За пунктом 258 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено в закладі охорони здоров'я. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається військовослужбовцям за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з урахуванням вимог пунктів 11 та 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Згідно пункту 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до пункту 6.14 глави 6 розділу II Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров'я (установи).
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду ВЛК (ЛЛК), що оформлюється довідкою ВЛК (ЛЛК), на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК (ЛЛК) про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2024 №49-РС позивача звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 14 травня 2024 року.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2024 року №156 вважати таким, що вибув у відпустку за станом здоров'я на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб солдат ОСОБА_1 до м. Дніпро строком на 30 діб з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 року №192 вважати таким, що прибув з відпустки за станом здоров'я і приступив до виконання службових обов'язків солдат ОСОБА_1 - який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно виписок з медичної карти стаціонарного хворого №2190 від 17.07.2024 року та №2383 від 05.08.2024 року позивач з 03.07.2024 року по 17.07.2024 року та з 22.07.2024 року по 05.08.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради.
З картки особового рахунку військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 за 01/2024-12/2024 позивачу виплачене грошове забезпечення за 05/2024 у розмірі 21333,11 грн., за 06/2024 у розмірі 21333,11 грн., за 07/2024 у розмірі 21333,11 грн., за 08/2024 у розмірі 21333,11 грн., за 09/2024 у розмірі 12024,48 грн., за 10/2024 у розмірі 680,63 грн.
Таким чином, оскільки позивач, зокрема за липень 2024 року, фактично перебував у розпорядженні, кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні, не прийнято, відповідачем не порушено право позивача на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою за цей період.
Щодо періоду з 01 серпня 2024 року по 02 жовтня 2024 року.
Як було зазначено вище, позивач, зокрема в період з 01.08.2024 року по 05.08.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради 06.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано направлення на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_3 .
06.08.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 до військово-медичного клінічного центру військової частини НОМЕР_3 позивачу видано направлення на стаціонарне лікування, а 09.08.2024 року видано направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією м. Дніпро з метою визначення придатності до подальшої військової служби.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.08.2024 року №239 вважати таким, що вибув до в/ч НОМЕР_3 на ВЛК для визначення придатності солдат ОСОБА_1 - який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Проте відповідно до рапорту начальника медичної служби від 16.10.2024 року встановлено, що позивач про закінчення свого лікування не повідомляв, виписок про лікування у період з 07.08.2024 року по теперішній час не надавав, до медичного пункту не з'являвся.
Крім того згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 року №335 ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , виключено з усіх видів забезпечення солдата- який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
З акту службового розслідування за фактом не повернення з лікування солдата ОСОБА_1 від 07.11.2024 року встановлено, що позивач ухиляється від військової служби
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2024 року №860 «По результатам службового розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування солдата ОСОБА_1 » наказано направити повідомлення та матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування про виявлений факт, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України.
Суд звертає свою увагу, що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після спливу чотирьох місячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.
Крім того, позивач з 07.08.2024 року був відсутній на службі без поважних причин (згідно з службовим розслідування), а тому військовою частиною НОМЕР_1 правомірно нараховано і виплачено позивачу грошове забезпечення в вказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір грошового забезпечення за період з 01 липня 2024 року по 02 жовтня 2024 року, відповідач діяв правомірно.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська