20 жовтня 2025 рокуСправа №640/14529/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 640/14529/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
02.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків та фінансових послуг від 20.06.2019 № 1177.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність з його боку порушень на ринку фінансових послуг. Зокрема, позивач зазначає, що позивачем укладено договори кредиту з вказаними в акті фізичними особами належним чином та, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» - у письмовій формі, а оскільки позики клієнтам за наведеними вище договорами про надання кредиту надані позивачем на підставі договорів, укладених в письмовій формі, розпорядження відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14529/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" до Національної комісієї, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження.
06.09.2019 до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановлено факт порушення позивачем порядку укладення електронного договору із громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , встановленого статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зазначено, що з наданих позивачем документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленими статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договори від 05.04.2018 №1692627 та від 01.10.2017 №1635981 є такими, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також вказано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення. При цьому норма не передбачає обов'язку Нацкомфінпослуг зазначати яким чином усувати порушення, що спростує твердження позивача про протиправність оскарженого розпорядження у зв'язку з не визначенням способу усунення порушення. Таким чином, на думку відповідача, розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.06.2019 № 1177 є таким, що прийнято в межах повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та є правомірним.
Представником позивача 11.09.2019 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не визнає факту порушення законодавства зі сторони позивача за оскаржуваним розпорядженням. Вважає аргументи на користь задоволення позову відповідачем не спростованими, правомірність оскаржуваного розпорядження не доведеним.
25.09.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надано заперечення на відповідь на відзив в яких підтримано доводи наведені у відзиві.
02.10.2019 року позивачем надано додаткові пояснення в яких він підтримує заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
05.02.2025 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 року справу № 640/14529/19 передано для продовження розгляду судді Озерянській С.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/14529/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків та фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 року здійснено заміну відповідача з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків та фінансових послуг на Національний банк України.
Національним банком України на адресу суду направлено клопотання в якому зазначено, що Національний банк України заперечує проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" та підтримує правову позицію, яка викладена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків та фінансових послуг у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просить відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і присвоєно ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41184403.
Позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за наступними видами діяльності: «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний)» (код КВЕД 64.99); «Інші види кредитування» (код КВЕД 64.92); «Фінансовий лізинг» (код КВЕД 64.91); «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19); «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» (код КВЕД 66.19).
З цією метою Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» організований сервіс з надання онлайн позик (https://credit365.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником 05.04.2018 року з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір №1692627 про надання кредиту громадянці ОСОБА_1 .
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» як кредитодавцем та ОСОБА_2 як позичальником 01.10.2017 року з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено електронний договір №1635981 про надання кредиту громадянці ОСОБА_2 .
До Нацкомфінпослуг надійшло звернення гр. ОСОБА_1 (вх. № Т-6529 від 17.04.2019). З метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаному зверненні, Нацкомфінпослуг надіслано на адресу позивача вимогу від 24.04.2019 №9123/16-8 щодо надання ТОВ “АІА ФІНАНС ГРУП» інформації та копій документів. Товариством на вимогу надано інформацію через електронну Веб-канцелярію листом вх. від 11.05.2019 № 4739/ФК.
Також, до Нацкомфінпослуг надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 (вх. № 1-6850 від 23.04.2019). З метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаних звернення, Нацкомфінпослуг надіслано ТОВ “АІА ФІНАНС ГРУП» вимогу від 24.04.2019 № 9123/16-8 щодо надання інформації та копій документів. ТОВ “АІА ФІНАНС ГРУП» на вимогу надано інформацію через електронну Веб-канцелярію листом вх. від 11.05.2019 № 4737/ФК.
За результатами розгляду інформації та копій документів, наданих позивачем на вимоги Нацкомфінпослуг встановлено наступне.
Товариством укладено електронні договори про надання кредиту з гр. ОСОБА_1 від 05.04.2018 №1692627 (далі - Договір № 1692627), з гр. ОСОБА_2 від 01.10.2017 №1635981 (далі - Договір №1635981).
30.05.2019 року Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт про правопорушення, вчинені ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" №834/16-5/15, яким встановлено, що позивачем "надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону №2664-111, відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору."
Вказане в акті порушення стосується наступних договорів кредиту, укладених позивачем з клієнтами: договір №1635981 від 01.10.2017 р. з клієнткою ОСОБА_2 ; договір №1692627 від 05.04.2018 р. з клієнткою ОСОБА_1 .
19.06.2019 року позивачем подано пояснення у справі про правопорушення №190619-4 від 19.06.2019 р. через "Електронну канцелярію" відповідача.
20.06.2019 року на підставі акту Нацкомфінпослуг винесено Розпорядження про застосування заходу впливу від №1177, яким товариство зобов'язано усунути виявлені порушення.
Не погодившись з прийнятими відповідачем розпорядженням, Товариство звернулось до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2664-III (далі - Закон №2664-III), фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Так, відповідно до статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно зі статтею 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В даному випадку судом встановлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надано фінансову послугу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Тобто зазначені договори укладені сторонами в електронній формі.
Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 року ухваленій за аналогічних обставин у справі №640/17886/20 за позовом позивача до Національного банку України звернуто увагу, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: частиною першою статті 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України).
Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до умов вказаної статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зазначаючи про дотримання ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, позивач вказує на те, що порядок укладання електронного договору включав у себе наступні кроки: ідентифікацію попередньо зареєстрованого клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua; формування клієнтом засобами інформаційно-телекомунікаційної системи credit365.ua на умовах публічної пропозиції (Оферти) позивача заявки на отримання кредиту, що містить, враховуючи посилання (та гіперпосилання) на Оферту, всі істотні умови договору з клієнтом (в тому числі індивідуальні відомості про клієнта: ПІБ, РНОКПП, місце проживання, контактні дані, а також суму кредиту, строк кредиту розмір плати за кредит та ін.); підписання клієнтом вказаної вище заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (що надсилається клієнту через відповідне SMS-повідомлення та вводиться клієнтом у спеціальне поле на сторінці підписання заявки); погодження позивачем заявки клієнта, що підтверджується двома діями: перерахування клієнту грошових коштів у сумі договору з клієнтом з відповідним призначенням платежу та направленням клієнту повідомлення про погодження заявки з копією погоджених умов у вкладенні підписану електронним підписом позивача.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів."
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди) (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 Цивільного кодексу України).
Частиною третьою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що за результатами розгляду оферти позивача встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту для позичальників гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а саме: гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 при підписанні заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі відсутній етап акцептування оферти. Відсутність акцепту фактично підтверджує відсутність факту укладення договору.
Разом з тим, відповідь особі про погодження її заявки, а отже і досягнення сторонами в належній формі згоди з всіх істотних умов договору надано позивачем шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз'яснено в оферті (Розділ II пункт 8), шляхом перерахування грошових коштів з відповідним призначенням платежу на банківський рахунок клієнта - тобто з дотриманням вимог ч. 6 ст. ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. ст. 638, 639,1046,1055 Цивільного кодексу України.
При цьому, повідомлення про укладення договору та копію заявки з погодженими умовами договору всім переліченим в акті клієнтам надіслано на його електронну пошту, вказану в підписаній клієнтом заявці. А саме повідомлення містить електронний підпис позивача: "Credit365".
Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «АІА Фінанс Груп», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про відповідність наданих позивачем фінансових послуг вимогам ч.1 статті 6 Закону №2664-III, а отже у Нацкомфінпослуг не було правових підстав для застосування до ТОВ «АІА Фінанс Груп» заходів впливу згідно із оскаржуваним розпорядженням від 20.06.2019 № 1177.
Окрім того, щодо визначеного в розпорядженні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.06.2019 № 1177 способу усунення виявлених порушень, а саме, позивачеві було запропоновано: «Усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 20.07.2019 включно.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.
З урахуванням того, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов'язкове до виконання рішення компетентного орану (спірна вимога) повинне підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень.
Оскаржуване розпорядження контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак воно наділене рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
На переконання суду, спірне розпорядження прийнято з порушенням вимог закону щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим.
За таких умов спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірного розпорядження є порушенням вимог закону в частині змісту розпорядження, як акту індивідуальної дії.
Наведені висновки є додатковою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 вересня 2018 року по справі №810/667/16.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні адміністративного позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню у сумі 1921 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, ЄДРПОУ 41184403) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інституцька, буд. 9, ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків та фінансових послуг від 20.06.2019 року № 1177.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська