20 жовтня 2025 року Справа 160/29988/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій позивач просить:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести коректні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вивчивши матеріали позовної заяви суд зазначає, що позов не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься позовна заява, у якій є суперечність, а саме: позивачем зазначено Адвокатське бюро "Гайтан та Партнери", тоді як далі за текстом позовної заяви позивачем вказано ОСОБА_1 . З огляду на вказані суттєві розбіжності, позивачу, в порядку усунення недоліків, слід уточнити склад учасників справи.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Однак, зі змісту прохальної частини позовної заяви не представляється можливим встановити, у чому, на думку позивача, полягає протиправна бездіяльність відповідачів.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу слід уточнити зміст прохальної частини позовної заяви відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України з метою недопущення правової невизначеності.
Крім того, частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025р. складає 3028,00 грн.
При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен сплатити до суду судовий збір в розмірі 968,96 грн.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем, в порушення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, не надано.
Разом з цим, позовна заява містить клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що несплата судового збору не є підставою для відмови у наданні судового захисту шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, право на яке гарантується ст.55 Конституції України. Зазначив, що вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, суперечить ст. 8, 22, 55, 64, 130 Конституції України, оскільки фактично перекладає на громадянина обов'язки Держави Україна та порушує його право на судовий захист.
Розглянувши вказане клопотання позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 вказаного Закону).
Об'єктом справляння судового збору є, зокрема подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч. 1 ст. Закону).
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст.9 вказаного Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року в справі Креуз проти Польщі ( KREUZ v. POLAND № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Отже, позивач помилково вважає, що сплата судового збору перекладає на позивача обов'язки держави та обмежує доступ до правосуддя.
Згідно з ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору, звільнити від його сплати чи відстрочити сплату судових витрат на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, питання, зокрема щодо відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі вирішується виходячи з майнового стану сторони.
Разом з тим, у поданому клопотанні обставин, що свідчать про такий майновий стан позивача, який унеможливлює сплату ним судового збору, не наведено, доказів в їх підтвердження не додано.
Враховуючи наведене та оскільки належних та достатніх доказів щодо складного майнового стану позивачем до клопотання не додано, тому передбачені законом підстави відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі відсутні.
На підставі вищевикладеного, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суддя вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву - залишити без руху.
Позивачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із уточненням складу учасників справи та із зазначенням у прохальній частині позову переліку заходів/дій щодо яких відповідачами, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник