20 жовтня 2025 рокуСправа №160/24193/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52623, с. Дубовики, вул. Центральна, буд. 2, код ЄДРПОУ 41732733) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради;
- зобов'язати Виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради, у зв'язку з чим провести перерахунок стажу служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням цих періодів для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради, у зв'язку з чим був невірно визначений стаж служби в органах місцевого самоврядування, внаслідок чого звужено право на отримання більш тривалої додаткової оплачуваної відпустки
Ухвалою від 26 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Копія ухвали від 26 серпня 2025 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до розпорядження від 24.11.2020 року №219-к/тр призначений з 24.11.2020 року на посаду державного реєстратора «Центр надання адміністративних послуг» виконкому Миколаївської сільської ради за переведенням.
19 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в органах місцевого самоврядування тривалістю 15 календарних днів.
Листом від 26.06.2025 року позивачу повідомлено, що станом на 25.06.2025 року стаж служби в органах місцевого самоврядування становить 14 років 08 місяців 19 днів, у зв'язку з чим тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 13 календарних днів.
30 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради.
Листом від 01.07.2025 року позивачу повідомлено, що у період 1991-1993 року інститут державної служби в Україні не був унормований законом. Лише з 01 січня 1994 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, яким було офіційно визначено перелік посад державної служби та порядок обчислення відповідного стажу. Посада стажиста у народному суді не входила до переліку посад державної служби. Крім того, факт стажування без подальшого зайняття посади державного службовця, не дає підстав для зарахування періоду стажування до відповідного стажу, у зв'язку з чим період роботу на посаді стажиста в народному суді у 1991-1993 роках не може бути зарахований до стажу державної служби.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493) консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.
Згідно зі ст. 21 Закону №2493 посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 №250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» встановлено, що посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Таким чином, виникнення у посадової особи місцевого самоврядування права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить не від відпрацьованого в робочому році часу, а лише від наявності відповідного стажу служби в органах місцевого самоврядування.
Статтею 22 Закону №2493 визначено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія Закону №2493, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 та додатку до нього..
Відповідно до п.2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 року НОМЕР_2 від 26.07.1982 записи 10, 11, 12, 13, 14 15, 16: позивач з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року навчався в Харківській юридичній академії; з 01.08.1991 призначено на посаду стажиста до Тернівського міського народного суду, а з 14.01.1993 року звільнено за переведенням до виконкому Павлоградської міської ради; з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року прцював в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів на посаді юриста консультанта
Відповідно до ст.67 Закону УРСР «Про судоустрій» від 05.06.1981р. № 2022-Х структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджувалися начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.
Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад.
Відповідно до положення Постанови ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18.07.1972р. №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні», Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973р.
Згідно з п.п. 4.2 п.10 зазначеної вище Постанови № 535 від 18.07.1972 р. було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.
Пунктом 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973р. також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.
В п.5 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Пунктом15 Положення - під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов'язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов'язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Відповідно ж до п.3 цього Порядку, до стажу державної служби зараховується робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Таким чином, періоди роботи позивача на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в силу наведених вище законодавчих вимог.
Суд зазначає, що не зарахування цього стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Polandу). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania).
З огляду на вищезазначене суд робить висновок про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним дії Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів.
Також з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби стаж роботи на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів, у зв'язку з чим провести перерахунок стажу служби в органах місцевого самоврядування для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивач довів та підтвердив належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52623, с. Дубовики, вул. Центральна, буд. 2, код ЄДРПОУ 41732733) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів.
Зобов'язати Виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посаді стажиста у Тернівському міському народному суді з 01.08.1991 по 14.01.1993 року та з 18.01.1993 року по 11.10.1993 року на посаді юрист консультанту в виконкомі Павлоградської міської ради народних депутатів, у зв'язку з чим провести перерахунок стажу служби в органах місцевого самоврядування для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52623, с. Дубовики, вул. Центральна, буд. 2, код ЄДРПОУ 41732733) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук