20 жовтня 2025 рокуСправа №160/27914/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 № 045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 № 045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 №045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від № 045650013357 від 18.12.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650013357 від 25.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди:
- з 01.09.1977 по 28.02.1981 - навчалася в Криворізькому технікуму громадського харчування по спеціальності “Технологія приготування їжі»;
- з 01.07.1987 по 31.03.1992 - робота в “Трест столовых Ленинского района»;
- з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003 періоди здійснення підприємницької діяльності та призначити їй пенсію за відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту першого звернення, а саме з 23.08.2022 та виплатити в повному обсязі.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду:
- оригіналу документа про доплату судового збору за подання фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 3633,60 грн;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
До суду від представника позивача надійшла заява, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.333887273.1 від 01.10.2025 на суму від 3633,00 грн, та в якій останній просив суд:
- поновити процесуальний строк на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення позивача до суду з цією позовною заявою. В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
До суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив суд прийняти уточнену позовну заяву, в прохальній частині якої зазначено:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 № 045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 № 045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 №045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від № 045650013357 від 18.12.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650013357 від 25.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди:
- з 01.09.1977 по 28.02.1981 - навчалася в Криворізькому технікуму громадського харчування по спеціальності “Технологія приготування їжі»;
- з 01.07.1987 по 31.03.1992 - робота в “Трест столовых Ленинского района»;
- з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003 періоди здійснення підприємницької діяльності та призначити їй пенсію за відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту останнього звернення, а саме з 18.03.2025 та виплатити в повному обсязі.
В уточненій позовній заяві представником позивача обґрунтовано пропуск строку звернення до суду з аналогічних підстав, зазначених при поданні первинної позовної заяви, а саме: дією карантину та воєнного стану на території України. Представник позивача стверджує, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України з заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Кожен раз отримував рішення про відмову, в яких зазначалось, які необхідні документи треба до нести. Для отримання документів, позивачу був потрібний час. Також, позивач звертався з заявою та свідками про підтвердження стажу в січні 2024 року, а отримала відповідь про відмову лише в кінці жовтня 2024 року. Тому, вважає, що спеціалісти Пенсійного фонду України спеціально затягували час, не даючи можливості позивачу вчасно звернутися до суду для оскарження рішень про відмову.
Розглянувши уточнену позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу першого позовних вимог, заявлених представником позивача в уточненій позовній заяві, які є аналогічними заявленим у первинній позовній заяві, останній просить суд, зокрема, скасувати наступні рішення про відмову у призначені позивачу пенсії:
- Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 №045650013357;
- Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 №045650013357;
- Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 №045650013357;
- Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.12.2024 №045650013357;
- Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2025 №045650013357.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство України встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що у межах шестимісячного строку звернення до суду представником позивача оскаржується лише одне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2025 №045650013357, враховуючи той факт, що первинну позовну заяву подано останнім 25.09.2025.
Разом з тим, щодо пропуску строку звернення до суду за оскарженням рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 №045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 №045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 №045650013357, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.12.2024 №045650013357 представником позивача не зазначено та не надано відповідних доказів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційних прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути такі обставини, які об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.
Разом з тим, представником позивача не обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами наявність поважних причин пропуску наступного строку щодо оскаржуваних рішень:
- щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 №045650013357: за період з 30.08.2022 по 29.01.2024 (тобто, до моменту наступного звернення за призначенням пенсії) - 1 рік 4 місяці 29 днів;
- щодо рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 №045650013357: за період з 02.02.2024 по 23.07.2024 (тобто, до моменту наступного звернення за призначенням пенсії) - 5 місяців 19 днів;
- щодо рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 №045650013357: за період з 30.07.2024 по 09.12.2024 (тобто, до моменту наступного звернення за призначенням пенсії) - 4 місяці 12 днів;
- щодо рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області №045650013357 від 18.12.2024: за період з 18.12.2024 по 18.03.2025 (тобто, до моменту наступного звернення за призначенням пенсії) - 3 місяці.
Крім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що представник позивача в первинній та уточненій позовних заявах зазначає, що позивач зверталась у січні 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про підтвердження страхового стажу, на яку отримано відповідь лише у жовтні 2024 року.
Разом з тим, у матеріалах первинної позовної заяви міститься копія заяви позивача про підтвердження страхового стажу від 23.02.2024. Відповідь пенсійного органу на зазначену заяву до матеріалів позову не додано. Разом ж тим, наявна копія відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.10.2024 на заяву позивача від 30.09.2024. Відтак, щодо зазначених періодів наявні розбіжності між твердженнями представника позивача та матеріалами справи.
З огляду на зазначене вище, позивачем суттєво пропущено строк звернення до суду у майже три роки.
Суд погоджується з доводами представника позивача про систематичні звернення до органів Пенсійного фонду України з питань призначення пенсії, однак, зазначене не спростовує факту суттєвого пропуску строку звернення саме до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представником позивача не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. Зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що позивач систематично звертався, як ним зазначено, до роботодавців для отримання довідок про підтвердження стажу. Останнім лише наведено посилання на нормативні правові акти щодо продовження карантину та воєнного стану на території України. Однак, суд критично оцінює посилання представника позивача на зазначені обставини, оскільки останні, як вбачається з матеріалів позовної заяви, не перешкоджали позивачу звертатись до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії. Обґрунтувань та належних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду, який функціонував та продовжує функціонувати у звичайному режимі, під час дії карантину та воєнного стану представником позивача не надано.
Судом встановлено, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважає, що рішеннями та діями відповідачів порушуються його права та законні інтереси.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені вище доводи представника позивача жодним чином не підтверджують у своїй сукупності поважність причин пропуску строку звернення до суду у майже три роки та є неузгодженими між собою.
Додатково суд наголошує на тому, що представником позивача подано уточнену позовну заяву, однак, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви залишені без виконання. Тобто, представником позивача недоліки первинної позовної заяви не усунуто, натомість, подано нову, уточнену позовну заяву, в якій змінено позовні вимоги зобов'язального характеру в частині дати призначення позивачу пенсії, з аналогічними доводами стосовно пропуску строку звернення до суду. Інших, ніж ті, що були надані разом із первинною позовною заявою, обґрунтувань, на підтвердження поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду, представником позивача не наведено та відповідних доказів не надано.
Відтак, ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви залишаються невиконаними та відповідно недоліки позовної заяви представником позивача не усунуто.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності інших осіб.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При цьому, суд зазначає, що представником позивача не наведено дійсних поважних причин неможливості звернутися до суду раніше, як і не надано відповідних доказів.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
Вивчивши матеріали уточненої позовної заяви суд зазначає, що остання не відповідає вимогам ст. ст. 5, 160, 161 КАС України.
На підставі означеного, позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку, враховуючи позицію суду, викладену у цій ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 160, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цій ухвалі.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька