20 жовтня 2025 рокуСправа №160/16696/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 06 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №045750026427 щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 29.11.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до страхового стажу період роботи з 30.09.1986 по 06.01.1987; з 20.01.1992 по 20.02.1992, зарахувати до пільгового стажу період роботи з 08.11.2000 по 17.07.2006, згідно записів трудової книжки від 06.01.1987 серії НОМЕР_1 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 29.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком по Списку №1 у зв'язку із незарахуванням до страхового та пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності, з чим позивач не погоджується. З цих підстав звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
25 червня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховані спірні періоди трудової діяльності, оскільки оскільки записи в трудову книжку внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зокрема, запис про звільнення не містить посилання на підставу звільнення, в другому випадку наказ пгро звільнення зазначено без дати. Також, відповідач вказує на відсутність права на зарахування інших спірних періодів до пільгового стажу з огляду на лист Головного управління Держпраці від 24.06.2019 №3491/47-2, в якому констатовано відсутність права на пільгову пенсію за посадою формувальника склопластикових виробів цеху капітально-відновлювального ремонту. З цих підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, на обліку в територіальних органах Пенсійному фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
29.11.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за Списком №1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 05.12.2024 №045750026427 відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
З оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.01.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Період з 30.09.1986 до 06.01.1987 не зараховано, оскільки запис про звільнення не містить посилання на підставу звільнення, а період з 20.01.1992 до 20.02.1992 не зараховано, оскільки наказ про звільнення зазначено без дати.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 20.01.2000 до 17.07.2006 згідно з довідкою АТ «ДНІПРОВАГОНРЕМБУД» від 06.08.2024 №2024/12л, оскільки результати атестації робочого місця формувальника склопластикових виробів цеху капітально-відновлювального ремонту підприємства, визначені у наказах від 23.10.1997 №507 та від 22.10.2002 №400, та право на пільгову пенсію за вказаною посадою не підтверджені перевіркою спеціалістів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (лист «Про атестацію робочих місць» від 24.06.2019 №3491/47-2).
Вік заявника на момент звернення до органу пенсійного фонду становив - 57 років 06 місяців 07 днів; страховий стаж - 36 років 08 місяці 04 дні, з нього пільговий стаж (Список № 1) - не визначено.
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії та незарахуванні спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до п.а) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною другою ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.09.1986 до 06.01.1987 та з 20.01.1992 до 20.02.1992.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 30.09.1986 прийнятий на роботу трактористом 4 розряду, а 06.01.1987 звільнений за власним бажанням.
20.01.1992 позивач прийнятий на роботу трактористом 3 розряду до автотранспортного цеху металургійного заводу ім. Комінтерну, 20.02.1992 розивача звільнено із займаної посади за власним бажанням.
Тобто, періоди роботи з 30.09.1986 до 20.01.1992 та з 08.11.2000 до 17.07.2006 підтверджені належними документи.
Отже, суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що запис про звільнен не містить чіткої дати, та те, що запис про звільнення не містить посилання на підставу звільнення, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивачки містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Суд, як вже було зазначено враховує те, що належне оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця.
Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи з 30.09.1986 до 06.01.1987 та з 20.01.1992 до 20.02.1992, то ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового стажу.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на те, що відмова у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів не базувалася на вимогах закону, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зарахування періоду роботи з 08.11.2000 до 17.07.2006 до пільгового стажу позивача.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Надана суду копія трудової книжки та уточнюючої довідки вказує на те, що позивач в період з 08.11.2000 до 17.07.2006 виконував роботу в цеху капітально-відновлювального ремонту на посаді, передбаченій Списком №1 у АТ «ДНІПРОВАГОНРЕМБУД».
Також, на підтвердження проведеної атестації позивач надав пенсійному органу копії наказу №507 від 23.10.1997 та наказу №400 від 22.10.2002.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідач відмовив у зарахування до пільгового стажу спірного періоду з тих підстав, що листом Головного управління Держпраці від 24.06.2019 №3491/47-2 констатовано відсутність права на пільгову пенсію за посадою формувальника склопластикових виробів цеху капітально-відновлювального ремонту.
Позивач в свою чергу у позові вказує на те, що лист Головного управління Держпраці не є нормативно-правовим актом та не скасовує дію наказів про атестацію, а за умови змін умов роботи, відповідач повинен був провести переатестацію робочих місць та прийняти відповідний наказ.
З такими доводам позивача суд не погоджується та вказує, що Головним управлінням Держпраці в своєму листі вказано на порушення роботодавцем застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а так само порушення порядку проведення атестації робочих місць, що знайшло відображення, зокрема, в наказі №507 від 23.10.1997 та наказі №400 від 22.10.2002.
Зазначені висновки Головного управління Держпраці зроблено на підставі оцінки факторів виробничого середовища і трудового процесу карти умов праці робочого місця «формувальника склопластикових виробів цеху Капітально-відновлювального ремонту».
Суд вказує, що в листі йде мова не про зміну умов роботи формувальника склопластикових виробів цеху Капітально-відновлювального ремонту, а про відсутність даних, які надають підстави для внесення посади «формувальника склопластикових виробів цеху Капітально-відновлювального ремонту» до пункту 8 Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення за Списками №1 та №2, затверджених наказом від 23.10.1997 №507 та наказом від 22.10.2002 №400.
З цих підстав, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у позивача немає права на зарахування до пільгового стажу спірного періоду трудової діяльності з 08.11.2000 до 17.07.2006.
Також, суд звертає увагу, що навіть за умови наявності підстав для внесення посади позивача до Переліку робочих місць, працівникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення, пільговий стаж позивач становив би 05 років 08 місяців 10 днів з необхідних для призначення пільгової пенсії 10 років.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог та вказує, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії у нього не було права на пільгову пенсію.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов'язання зарахувати спірні періоди є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Саме ГУ ПФУ в Черкаській області має зарахувати спірні періоди позивачу до страхового стажу.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Ідентифікаційний код: 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №045750026427 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, зарахувати до страхового стажу період роботи з 30.09.1986 до 06.01.1987 та з 20.01.1992 до 20.02.1992.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Ідентифікаційний код: 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23) судовий збір у розмірі 968, 96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яності шість копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон