17 жовтня 2025 рокуСправа №160/23217/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
12 серпня 2025 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №000/477/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 р. згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за вересень 2024 року на суму 186 853 грн.;
- №000/478/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 р. згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПКУ, п. 120.2-1 ст. 120-1 ПКУ до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновків Акту перевірки №427/32-00-07-13/00186520 від 20.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про незаконність та протиправність податкових повідомлень-рішень від 23.07.2025 р., які були прийняті СМУ ДПС по роботі з ВПП на підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 427/32-00-07-13/00186520 від 20.06.2025 р., оскільки такі рішення були прийняті на підставі помилкових, необгрунтованих та незаконних висновків Акту перевірки. Зауважено, що в Акті перевірки зроблено безпідставний та незаконний висновок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в зв'язку із тим, що операції з повернення товару були помилково відповідачем кваліфіковані як окрема господарська операція з придбання товару. На думку позивача, такі висновки суперечать положенням чинного податкового законодавства, яке регламентує ведення податкового обліку з податку на додану вартість, а також зроблено без врахування фактичних обставин проведених господарських операцій АТ НЗФ та наявних у підприємства первинних документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
02.09.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що висновки, зроблені за результатами перевірки щодо встановлених порушень, є об'єктивними, обґрунтованими та задокументованими. Під час перевірки було встановлено, що АТ «НЗФ», на порушення правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, неправомірно було оприбутковано повернутий товар (феросилікомарганцю МНС17) за первісною собівартістю як готову продукцію, замість необхідності їх оприбуткування за ринковими цінам, зазначеними у митних деклараціях. Окрім цього, за результатами проведеного аналізу операції з повернення феросилікомарганцю МНС17 було встановлено, що ці операції не підпадають під визначення господарської операції, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідач наголосив на тому, що позивачем було здійснено не повернення, а «імпорт» товару, що, є на його думку, «придбанням» товару, а для визначення ціни «придбання» товару необхідно оперувати даними вантажних митних декларацій «в яких визначено договірну, контракту вартість товару». При цьому, відповідач вказав, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг. Відповідач також навів визначення поняття «постачання товарів» відповідно до п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ, та зазначив, що в зв'язку із поверненням товару в режимі імпорту відбулося постачання товарів, що, на його думку, підтверджує факт придбання. Окремо наголосив, що перевіркою було неможливо підтвердити повернення нерезидентом саме продукції, придбаної у 2022 році у АТ НЗФ, оскільки після цього продовжувалося постачання ідентичних товарів. Отже, позивач вважає, що АТ НЗФ на порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, п. 15 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом МінФіну № 1307, було занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів, та не було виписано відповідну податкову накладну у вересні 2024 року на суму ПДВ 186 853,14 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року відмовлено в задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі №160/23217/25.
04.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зазначено, що позивачем було здійснено продаж товару власного виробництва (феросилікомарганець МНС17) на експорт, на адресу контрагента-нерезидента STALMAG Sp.Z.O.O. (Польща) на підставі Контракту від 03.03.2022 №S2200734. Зауважено, що у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку, неможливістю виконання покупцем свої договірних зобов'язань та іншими обставинами, сторонами було підписано додаткову угоду до вказаного Контракту про його розірвання та припинення договірних зобов'язань, а також про повернення раніше поставленого товару (на підставі ст. 598, 604 ЦК України). Повернення товару відбувалося протягом липня 2024 року. Враховуючи, що з моменту вивезення товару за межі митної території України пройшло більше 6 місяців, позивач не мав право ввозити товар в режимі «реімпорту» (ч. 1 ст. 77 МКУ), а тому, був змушений ввозити товар в митному режимі «імпорт». Звернуто увагу на те, що відповідно до укладених позивачем додаткових угод до договорів поставки, відбулося припинення договірних зобов'язань та повернення раніше поставленого на експорт товару власного виробництва, а не його придбання у нерезидента. Тобто, як зауважено відповідачем, позивач не укладав жодних договорів на придбання феросплавної продукції, не погоджував ціну такого придбання та не здійснював оплату такого товару. Отже, на думку позивача, відповідач помилково вважає, що ввезення товару на митну територію України в митному режимі «імпорт» слід вважати придбанням товару, оскільки придбання товару може відбуватися тільки внаслідок укладання правочину - зовнішньо-економічного договору, в якому сторони погоджують обов'язкові умови такого договору, в тому числі, ціну товару. В той час як «імпорт» є митним режимом, який використовується для ввезення товару на митну територію України, а в вантажних митних деклараціях зазначається не ціна товару, а митна вартість для цілей сплати митних платежів. Окрім цього, як зазначено позивачем, відповідач помилково вважає, що повернутий товар необхідно було оприбутковувати не як продукцію власного виробництва, а як придбаний товар та за ціною продажу, зазначеною у вантажних митних деклараціях (ВМД). Також, позивач вважає, що відповідач помилково ототожнює ціну товару, яку сторони визначають в договорі, та вартість товару, яка зазначається у вантажній митній декларації.
Позивачем наголошено, що АТ НЗФ не здійснювало придбання феросплавної продукції у компанії-нерезидента STALMAG SP.Z O.O. (Польща), а тому, ціни, наведені у митних деклараціях, не можуть вважатися ціною придбання цього товару.
Окремо зазначено, що АТ НЗФ були сплачені всі митні платежі при митному оформленні феросилікомарганцю МНС17, який було повернуто контрагентом, та вказаний товар було випущено для вільного обігу на митній території України. В тому числі було сплачено і ПДВ. В подальшому, зазначений товар було оприбутковано як готову продуцію власного виробництва.
Отже, позивач вважає, що, здійснюючи операції постачання (продажу) зазначеного товару (феросилікомарганець МНС17) у вересні 2024 року, АТ НЗФ не зобов'язане було, керуючись п. 188.1 ст. 188 ПКУ, визначати базу оподаткування зазначених операцій ПДВ, виходячи із «ціни придбання таких товарів», оскільки позивачем здійснювалось постачання (продаж) не раніше придбаних товарів, а «самостійно виготовленого товару», та, як наслідок, АТ НЗФ не було завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму ПДВ 186 853,14 грн., та, відповідно, підприємство не допускало порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПКУ при відображенні від'ємного значення ПДВ в декларації з ПДВ за вересень 2024 року.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» зареєстроване 05.03.1994, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про включення відомостей про юридичну особу за ідентифікаційним кодом 00186520; перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків; місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності товариства за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів.
Позивач є платником податку на додану вартість з 24.07.1997 (свідоцтво №200417360).
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі, заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року (від 21.10.2024 вх. № 9312127282) з урахуванням уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт від 19.11.2024 № 992/32-00-07-04-14/00186520 (далі - акт перевірки №992) та встановлено наступні порушення податкового законодавства: п.188.1 ст.188, п.200.4, ст.200, п. 198.6 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що призвело до заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів та до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2024 року на суму 286 853 грн.
Вищезазначене призвело до порушення:
- п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПКУ, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересні 2024 року у розмірі 286 853 грн.;
- підпункту п. 201.1, п. 201.10 ст.201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, оскільки АТ «НЗФ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів у вересні 2024 року на суму ПДВ 186 853,14 гривень.
АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" не погодилося з висновками, викладеними в акті перевірки від 19.11.2024 № 992/32-00-07-04-14/00186520, та подало Заперечення № 2024.11.27-6601/8295/4017 (вх. №9419/6 від 28.11.2024).
За результатом розгляду заперечень платника податків Східним МУ ДПС встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки №992, є законними та обґрунтованими. Так, враховуючи висновки акту перевірки №992 та результатів розгляду Заперечень платника податків, Східним МУ ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2024:
- №000/1033/32-00-07-04-19 форми «ПН» про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкової накладної в ЄРПН в розмірі 3 400 гривень.;
- №000/1032/32-00-07-04-19 форми «В4» про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 286 583 гривень.
АТ «НЗФ» не погодилося з такими висновками Східного МУ ДПС, та прийнятими за їх результатами ППР, та було направлено до ДПС України скаргу на зазначені ППР.
Рішенням ДПС України від 27.02.2025 № 5703/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" скасовано ППР від 18.12.2024 № 000/1032/32-00-07-04-19 в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 186 853 грн., скасовано ППР від 18.12.2024 № 000/1033/32-00-07-04-19, а скаргу - задоволено.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України зобов'язано Східне МУ ДПС вжити заходи відповідно до пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, Східним МУ ДПС відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.12 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.04.2025 №85-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ «НЗФ» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2024 року, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 27.02.2025 № 5703/6/99-00-06-01-03-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки АТ «НЗФ» від 19.11.2024 № 992/32-00-07-04-14/00186520.
За результатами перевірки складено акт від 20.06.2025 №427/32-00-07-13/00186520 (далі - акт перевірки №427) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2024 року, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 27.02.2025 № 5703/6/99-00-06-01-03-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ - 00186520) від 19.11.2024 року № 992/32-00-07-04-14/00186520, яким встановлено наступні порушення АТ «НЗФ»:
- п.188.1 ст.188, п.200.4, ст.200, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів та до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2024 року на суму 186 853 гривень.
Вищезазначене призвело до порушення:
- п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересні 2024 року у розмірі 186 853 грн.
- підпункту п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, оскільки АТ «НЗФ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів у вересні 2024 року на суму ПДВ 186 853,14 гривень.
Виявлені порушення обґрунтовані в Акті перевірки наступним.
Так, в Акті перевірки зазначено, що: «Перевіркою встановлено реалізацію АТ "Нікопольський завод феросплавів" у вересні 2024 року Феросилікомарганцю МНС17, виробником якого є АТ "Нікопольський завод феросплавів " за цінами, що є нижчими за ціни імпорту цього товару, які зазначені в митній декларації за липень 2024 року від 16.07.2024 № 24UA110120005246U1 задекларовано по рядку 11.1. «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою» Декларації з ПДВ за липень 2024 року обсяги придбання у сумі 462 757 826 грн та дозволений податковий кредит у сумі 92 551 565 грн (детальна інформація щодо ввезення на митну територію України товару, по Декларації з ПДВ за липень 2024 року наведена в Акті перевірки від 26.09.2024 № 870/32-00-07-04-14/00186520).
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ - «База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів…»
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307 зі змінами та доповненнями, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база постачання яких визначена відповідно до статей 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
За митною декларацією від 16.07.2024 № 24UA110120005246U1 було здійснено повернення товару у режимі імпорту раніше експортованого товару за Контрактом купівлі-продажу від 03.03.2022 № S2200734, на постачання Феросилікомарганцю МНС17 нерезиденту STALMAG SP. Z O.O., Польща. Експортовано зазначену продукцію АТ «Нікопольський завод феросплавів» було у березні 2022 році за митною декларацією від 27.03.2022 № UA110120/2022/001750 на реалізацію Феросилікомарганцю МНС17 за ціною 1 420 ЄВРО за 1 метричну тонну (курс валюти - 32,12330000). Щодо правомірності та економічної доцільності операцій з повернення товару, оформлених як імпорт, та які призвели до збитків підприємства, АТ НЗФ надано наступні документи.».
В Акті перевірки перевіряючими наведено опис первинних документів, які були надані АТ НЗФ до перевірки, зокрема, Контракту купівлі-продажу від 03.03.2022 №S2200734 на постачання Феросилікомарганцю МНС17 нерезиденту STALMAG SP.Z.O.O. (Польща) з додатками, документами на переміщення та передачу товару, листами та додатковими угодами, які були підписані до зазначених контрактів, та вказано наступне: «Фактично АТ «НЗФ» за митною декларацією від 16.07.2024 № 24UA110120005246U1 було здійснено господарську операцію з імпорту Феросилікомарганцю МНС17 у липні 2024 року та відображено у Декларації з ПДВ саме як імпорт товарів.
Повернення товару відбулось в митному режимі імпорту, і хоча Феросилікомарганець МНС17 є продуктом виробництва АТ «НЗФ», ці товари з економічної точки зору вже не можуть розглядатись в якості готової продукції. Коли Феросилікомарганець МНС17 були вироблені АТ «НЗФ» вони оцінювалися за собівартістю виробленої продукції, коли вони за відповідними договорами були реалізовані, їх вартість була оцінена за ціною продажу саме товару. За цією ж ціною продажу Феросилікомарганцю МНС17 були повернені АТ «НЗФ» і повинні обліковуватися в бухгалтерському обліку як товар, який вже оцінюється за ціною продажу.
Товар являє собою економічну категорію, в яку переходить продукція, коли виробник приймає рішення продати створені ним матеріальні цінності. На собівартість продукції накручується певний відсоток з метою покриття невиробничих витрат, і в результаті виходить ціна за одиницю товару.
У зв'язку із тим, що ціни на Феросилікомарганець МНС17 у договорі купівлі-продажу зазначені у Євро, у гривневому еквіваленті ціни продажу на ці товари станом на 16.07.2024 збільшились відповідно до курсу валюти. Також на ціну продажу вплинула кон'юнктура ринку за більше чим рік знаходження товару у Польщі.
Перевіркою встановлено, що АТ «НЗФ», на порушення правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, неправомірно оприбутковано зазначені товари за первісною собівартістю як готову продукцію, замість необхідності їх оприбуткування за ринковими цінами, зазначеними у митних декларація.
Також, за результатами проведеного аналізу операції з повернення Феросилікомарганцю МНС17 встановлено, що ці операції не підпадають під визначення господарської операції, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
… Перевіркою встановлено, що фактично, згідно з наданими до перевірки документами, відбулось не повернення продукції, а імпорт товару, реалізованого у митному режимі експорт у березні 2022 року за митною декларацією від 27.03.2022 р.
На реалізацію Феросилікомарганцю МНС17 за ціною 1 420 ЄВРО за 1 метричну тону. Таким чином, для встановлення ціни придбання Феросилікомарганцю МНС17 у липні 2024 року необхідно оперувати даними митних декларацій з імпорту цих товарів.
… Таким чином, при реалізації Феросилікомарганцю МНС17 за ціною придбання сума ПДВ складає 1 852 818,37 грн. АТ «НЗФ» згідно наведеним вище нараховане ПДВ при реалізації Феросилікомарганцю МНС17 у сумі 1 665 965,23 грн.
Зведені дані, щодо продажу АТ «НЗФ» товарів за цінами, нижчими ціни їх придбання у вересні 2024 року наведено у Додатку 2 до Акту перевірки.
З огляду на наведене, перевіркою встановлено факти та обставини, що підтверджують та доводять наявність вини АТ НЗФ щодо невідображення у податковому обліку податкових зобов'язань з ПДВ при реалізації товару за цінами, нижчими за ціни їх придбання у вересні 2024 року. …».
З посиланням на положення ст. 188 та ст. 201 ПКУ, в Акті перевірки зроблено висновок: «Враховуючи наведене, АТ «Нікопольський завод феросплавів» на порушення п.188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Кодексу, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, АТ «НЗФ» було занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів та не було виписано відповідну податкову накладну у вересні 2024 року на суму ПДВ 186 853,14 гривень.».
Крім того, в Акті перевірки, додатково (враховуючи повторний характер перевірки) вказується наступне: «Відповідно до ст. 74 МК України, яка визначає митний режим імпорту: Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відповідно до пп. 14.1.191 ст. 14 ПКУ, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Стаття 57 Методи визначення митної вартості товарів товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
…АТ «НЗФ» укладає з STALMAG SP.Z.O.O. Доповнення до Контрактів купівлі-продажу з повернення Феросилікомарганцю МНС17, та здійснює імпорт товарів, які було попередньо експортовано за договорами купівлі-продажу, власником яких є STALMAG SP.Z.O.O., до того ж за ціною значно вищою за ціну його експорту.
Під час ввезення товару на митну територію України, в режимі імпорту, між АТ «НЗФ» та STALMAG SP.Z.O.O. відбулась операція з постачання товару, відповідно до п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ, оскільки відбулась передача прав власності від STALMAG SP.Z.O.O. до АТ «НЗФ.
Також неможливо підтвердити повернення STALMAG SP.Z.O.O. саме продукції придбаної у 2022 року у АТ «НЗФ», оскільки після цього продовжувалося постачання ідентичних товарів…».
Також, в Акті зазначено, що: «наведена у ньому податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", та результати її опрацювання є відповідно до п.п.191.1.46 п.191.1 ст.191, п.74.3 ст.74 і п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83 Кодексу підставою для зазначених висновків.».
АТ «НЗФ» не погодилося з висновками повторної перевірки, та направило на адресу Східного МУ ДПС Заперечення відповідного змісту.
За результатом розгляду заперечень АТ «НЗФ», висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №427 щодо встановлених порушень норм податкового законодавства, залишені без змін.
Враховуючи висновки, викладені в акті перевірки №427, та сформовані за результатом розгляду заперечень платника податків, Східним МУ ДПС прийнято наступні ППР від 30.07.2025 року:
- №000/477/32-00-07-04-19 форми «В4», відповідно до якого АТ «НЗФ» зменшено суму від'ємного значення ПДВ за вересень 2024 року в розмірі 186 853 грн.;
- №000/478/32-00-07-04-19 форми «ПН», відповідно до якого до АТ «НЗФ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН в розмірі 3 400 грн.
Не погодившись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Визначення господарської діяльності відображене в підпункті 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК, України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 ПК України).
За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За визначенням понять, наведеного в абзаці 1 підпункту 14.1.191 пункту 14.1. статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом. (пункт 187.7 статті 187 ПК України)
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 201.1, 201.2, 201.4 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 вказаного Кодексу.
Відповідно до пунктів 200.1.-200.4. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статті 44 Податкового кодексу України,
Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Під час судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 20.06.2025 №427, про порушення АТ «Нікопольський завод феросплавів» пункту 188.1 статті 188, п. 200.4 статті 200 ПК України, оскільки завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду в вересні 2024 року на суму 186 853 грн., та про порушення пункту 201.1, п. 201.10 ст.201 ПК України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної №1307, оскільки не складено позивачем та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів у вересні 2024 року на суму ПДВ 186 853,14 грн.
На порушення податкового законодавства, відповідачем в акті перевірки та під час судового розгляду вказано, що позивач занизив податкові зобов'язання у р.9 (колонка Б) Декларації з ПДВ за вересень 2024 року на суму 186853 грн. через ненарахування всупереч пункту 188.1 статті 188 ПК України податкових зобов'язань при постачанні товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів, та, як наслідок, не склав та не реєстрував в ЄРПН податкової накладної на вказану суму.
Однак, такі доводи відповідача на обґрунтування встановлених порушень не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» зареєстроване в якості юридичної особи з 05.03.1994; основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво чавуну, сталі та феросплавів.
Позивач є платником податку на додану вартість з 24.07.1997 (свідоцтво №200417360).
На підприємстві позивача згідно із штатним розкладом, станом на липень 2024р. працювало 4034 особи, у серпні 2024р. - 3919 осіб, у вересні 2024р. - 3857 осіб.
Для здійснення виробничої діяльності має у власності земельні ділянки у кількості 465,5051 га, а також приміщення у кількості 71 320 кв.м. нежитлової нерухомості та 67,7 кв.м. житлової нерухомості.
З Акту перевірки вбачається, що не заперечено відповідачем, що до перевірки позивачем надано податкову звітність з ПДВ за перевіряємий період та уточнюючі розрахунки, контракт, додаткову угоду, додатки (специфікації), залізничну накладну, рахунки, акт приймання-передачі тощо, перелік яких наведений в акті, а отже, такі документи були предметом дослідження перевіряючих, зауважень щодо їх невідповідності вимогам закону з Акту не вбачається.
Вказані в Акті перевірки порушення податкового законодавства фактично зведені до висновків контролюючого органу про продаж позивачем у вересні 2024 року товару - Феросилікомарганцю МНС17, за цінами, що є нижчими за ціни імпорту цього товару, які зазначені в митній декларації за липень 2024 року.
Суд зазначає, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Ані до акту перевірки, ані до суду відповідачем не надано беззаперечних доказів того, що імпортований на митну територію України товар (феросилікомарганцю МНС17), згідно із вказаною митною декларацією, є саме,придбаним товаром у контрагента компанії «Stalmag SP.ZO.O.».
За митною декларацією від 16.07.2024 № 24UA110120005246U1 було здійснено повернення товару у режимі імпорту раніше експортованого товару за контрактом від 03.03.2022 №S2200734 на постачання товару - Феросилікомарганцю МНС17 нерезиденту «Stalmag SP.ZO.O», Польща.
Судом досліджено надані до перевірки первинні документи щодо господарських взаємовідносин АТ «Нікопольський завод феросплавів» та компанії «Stalmag SP.ZO.O.» та не встановлено придбання у нерезидента компанії «Stalmag SP.ZO.O» феросилікомарганцю МHC17.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2022р. між АТ «НЗФ» (продавець) та компанією STALMAG SP. Z.O.O. (покупець) укладено контракт №S2200734, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити та оплатити феросплави, асортимент, кількість, ціна і якісні характеристики якого вказані в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов контракту сторонами договору укладено: специфікації від 03.03.2022 №1, від 10.03.2022 №2, від 11.03.2022 №3, №4, від 18.03.2022 №5; додаткову угоду № 24 від 23.04.2024.
Згідно з додатками до спеціфікацій: товар: Феросилікомарганцю МНС17 (код УКТЗЕД 7202300000); загальна кількість товару: 21 195 МТ; виробник і вантажовідправник: АТ «Нікопольський завод феросплавів»; термін відвантаження: 11.03.2022 - 31.03.20224; загальна вартість Товару: 28 268 400 ЄВРО; покупець: STALMAG SP. Z.O.O.
Відповідно до Додаткової угоди № 24 від 23.04.2024 до Контракту від 03.03.2022 № S2200734, АТ «Нікопольський завод феросплавів» в особі заступника генерального директора заводу зі збуту Величка А.В., яка діє на підставі довіреності № 10-4016 від 01.02.2024, іменоване в подальшому «Продавець», з одного боку, а компанія STALMAG SP. Z.O.O., Польща, в особі Президента компанії Сисуєва Д. Є., що діє на підставі Статуту, іменоване надалі «Покупець», з іншого боку, домовилися про наступне: враховуючи неможливість здійснення Покупцем подальшого продажу поставлених за цим Контрактом Товарів та, відповідно, неможливістю здійснення оплати Товару, Сторони, керуючись положеннями ст. 604 Цивільного кодексу України, домовились укласти цю Додаткову угоду до Контракту про новацію первісного зобов'язання на нове зобов'язання.
Сторони дійшли до згоди про заміну зобов'язання Покупця з оплати вартості партії поставленого Товару у кількості 4 699,70 МТ відповідно до Додатку № 3 (Специфікація № 3) від 11 березня 2022 року до цього Контракту по митним деклараціям від 24.03.22 №UA110120/2022/001696, від 25.03.22 №UA110120/2022/001724, від 27.03.22 № UA 10120/2022/001750, від 28.03.22 №UA110120/2022/001755 на умовах, передбачених Контрактом (далі - первісне зобов'язання), на нове зобов'язання.
Первісне зобов'язання припиняється з моменту підписання цієї Додаткової угоди Сторонами шляхом заміни його на нове зобов'язання, відповідно до якого Покупець повертав Продавцю Товар на умовах, передбачених цією Додатковою угодою до цього Контракту.
Відповідно до умов нового зобов'язання, Покупець зобов'язується здійснити повернення Товару Продавцю у кількості 4 699,70 у такому самому стані як він був отриманий Покупцем згідно з Додатком № 3 (Специфікація № 3) від 11 березня 2022 року до цього Контракту, по вищезазначених митних декларацій.
Листом від 09.07.2024 б/н STALMAG SP. Z.O.O. було повідомлено АТ «Нікопольський завод феросплавів» про те, що компанією STALMAG SP. Z.O.O. було здійснено повернення товару - Феросилікомарганець МНС17 по залізничній накладній від 08.07.2024 № 23065 у кількості - 313,6 тон згідно з умовами Додаткової угоди від 23.04.2023 № 24 до Контракту від 03.03.2022 №S2200734. Повернення здійснювалося згідно з: залізничною накладною № 23065 по Додатковій угоді від 23.04.2023 №24 до Контракту №S2200734; митною декларацією №UA110120/2022/001750 від 27.03.2022 313,6 тони; актом приймання-передачі на повернення товару від 11.07.2024 № 1026359А1 про те, що згідно з Контрактом від 03.03.2022 №S2200734, Покупець повернув, а Продавець прийняв наступну продуцію: Феросилікомарганцю МНС17 - 313,6 тон; вартість товару- 445 312,00 ЕВРО.
Отже, суд зазначає, що згідно з вказаним контрактом з урахуванням змісту додаткової угоди до нього, укладеним між позивачем та його контрагентом (покупцем - нерезидентом компанією «Stalmag SP.Z O.O.»), відбулось саме повернення на митну територію України раніше експортованого покупцю товару (феросилікомарганець МНС17).
Митними деклараціями за березень 2022 року підтверджено ввезення на митну територію України саме феросилікомарганцю МНС17, виробником якого згідно з товаросупровідними документами, є АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Будь-яких договорів чи контрактів на підтвердження придбання позивачем у нерезидента - компанії «Stalmag SP.Z O.O.» феросплавної продукції, зокрема, феросилікомарганцю МHC17, матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано.
Наданими до перевірки первинними документами підтверджено, що нерезидент проводив повернення раніше поставленого на його адресу товару, а не постачання чи продаж феросилікомарганцю МНС17 на адресу позивача.
Суд зазначає, що пункт 188.1 ст. 188 ПК України передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів, водночас контролюючим органом необґрунтовано кваліфіковано повернення товару від покупця в митному режимі «імпорт» як придбання товару.
Тож, висновки відповідача про заниження АТ «Нікопольський завод феросплавів» бази оподаткування операцій з постачання товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів, у вересні 2024 році, є помилковими, оскільки, як вбачається з змісту наданих до суду документів, які були предметом оцінки контролюючого органу під час перевірки, позивач не здійснював продаж (постачання) раніше придбаного товару, а здійснив продаж (постачання) товару власного виробництва (феросилікомарганцю МНС17).
Зауваження відповідача щодо обраного позивачем митного режиму повернутого від нерезидента товару не доводять факту придбання позивачем у нерезидента феросилікомарганцю МНС17.
Відповідно до підпункту 14.1.21-1 пункту 14.1. статті 14 ПК України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (далі МК України).
За змістом пункту 4 частини першої статті 4 МК України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення (пункт 25 частини першої статті 4 МК України).
Повернення експортованих товарів в податковому та митному законодавстві регулюється наступними нормами.
Згідно із статтею 77 МК України, реімпорт це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, повернення експортованого товару є реімпортом.
У митний режим реімпорту, відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 МК України, можуть бути поміщені товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:
а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;
б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
Відповідно до пункту 206.3 статті 206 ПК України, операції із ввезення товарів у митному режимі реімпорту звільняються від оподаткування, крім операцій із ввезення відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 МК України, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою, визначеною підпунктом 94.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ, тобто за ставкою 20 відсотків.
Замість митної декларації для декларування у митний режим реімпорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України (частина восьма статті 79 МК України).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що якщо товар був експортований і повернувся в Україну після спливу 6 місяців, то він не може бути оформлений за митним режимом реімпорту, а може ввозитись як звичайний імпорт.
У спірному випадку, шестимісячний термін для реімпорту минув, товар позивачем ввезено в Україну в режимі імпорту, що доводиться митною декларацією вересня 2024 року, відповідно до якої було здійснено повернення товару в режимі імпорту раніше експортованого товару за зазначеним контрактом.
З матеріалів справи вбачається та не спростовановідповідачем, що товар -феросилікомарганець, був повернутий позивачу на виконання умов вказаного контракту з урахуванням додаткової угоди до нього, згідно з митною декларацією за липень 2024 року, та в подальшому використовувався в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності позивача.
Сплата всіх митних платежів позивачем при митному оформленні повернутого товару не заперечується відповідачем.
Отже, зазначення позивачем режиму митного оформлення «імпорт», а не режиму «реімпорт» не вплинуло на сплату податків до бюджету України та відображення вказаних операцій у податковій звітності.
Відтак, висновок контролюючого органу про те, що повернення раніше експортованого товару є поставкою імпортного товару є помилковим твердженням контролюючого органу.
Крім того, враховуючи, що повернення раніше експортованого товару на митну територію України розглядається як імпорт або реімпорт, до таких операцій застосовуються правила, встановлені ПК України для ввезення товарів.
Так, згідно з пункту 180.1 статті 180 та підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.
Отже, при ввезенні товару на митну територію України, незалежно від його попереднього статусу (експорт), виникає податкове зобов'язання з ПДВ.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування (пункт 206.1 статті 206 Податкового кодексу України).
Таким чином, операція з імпорту товарів передбачає оплату та нарахування податку на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, та сплачується до або на дату подання вантажної митної декларації.
При цьому, перерахунок іноземної валюти в гривні для визначення бази оподаткування за імпортною операцією здійснюють за курсом НБУ на дату подання митної декларації.
Відповідачем також не заперечується, що позивачем при ввезені товару, який повертався, було сплачено ПДВ в повному обсязі.
Повернення раніше експортованого товару в режимі імпорту фактично є зворотним процесом експорту, що призводить до перетину кордону України та оформлення ВМД (вантажної митної декларації) в режимі імпорту.
У разі повернення раніше експортованого товару постачальник складає на дату повернення товару, який був раніше експортований, розрахунок коригування (РК) до податкової накладної (ПН), що була складена на дату експорту товарів, шляхом зменшення податкових зобов'язань.
Зі змісту статті 201 ПК України, вбачається, що ця стаття стосується права платника податків на відшкодування податку на додану вартість (ПДВ), що, хоча й пов'язане з експортом, але не стосується самого факту повернення товару.
Таким чином, позивач не зобов'язаний був визначати базу оподаткування зазначених операцій ПДВ на повернутий нерезидентом товар, оскільки повернення товару - це не об'єкт оподаткування, а підстава для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, що вже були нараховані, тож доводи відповідача в цій частині судом не прийнятні.
Крім того, контролюючим органом під час перевірки не було встановлено невідповідність рівня цін, за яким здійснювалася поставка вказаного товару власного виробництва, рівню звичайних цін на аналогічну продукцію.
Не надано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій у спірний період за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
За таких обставин, висновки перевірки про заниження АТ «Нікопольський завод феросплавів» податкових зобов'язань на суму 186 853,14 грн. ПДВ та, як наслідок, про необхідність складання та реєстрації в ЄРПН податкової накладної на вказану суму, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, що свідчить про відсутність порушення АТ «НЗФ» вимог п. 201.1 ст. 201 ПКУ та вимог п. 15 Порядку № 1307.
З огляду на викладене вище, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23.07.2025 року №000/477/32-00-07-04-19 та №000/478/32-00-07-04-19 винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тож не відповідають частині другій статті 2 КАС України, а тому, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
При прийнятті рішення суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття спірного рішення з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом, та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин відповідно до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/477/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 р., відповідно до якого АТ «НЗФ» зменшено суму від'ємного значення ПДВ за вересень 2024 року в розмірі 186 853 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/478/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 р., відповідно до якого до АТ «НЗФ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН в розмірі 3 400 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник