20 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/35549/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати разової щорічної обов'язкової гарантованої грошової виплати відповідно до вимог частини четвертої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII) в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, та зобов'язання здійснити нарахування та виплатити разову щорічну обов'язкову гарантовану грошову виплату відповідно до вимог частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-ХІV за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8845 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Порядком використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 754), обов'язок щодо виплати зазначеної грошової допомоги покладено на Пенсійний фонд України.
Проте, в порушення вимог Закону № 3551-ХІІ, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, у 2023 році відповідач не виплатив одноразову грошову допомогу до Дня незалежності у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а листом від 12.09.2023 відповідач повідомив про необхідність подання заяви до відділу обслуговування громадян (сервісного центру).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати вказаної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 9).
12.12.2023 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 440/14216/23 (а. с. 10).
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою суду від 30.05.2025 поновлено провадження у цій справі (а. с. 22).
В поданих до суду додаткових поясненнях (а. с. 26) відповідач повідомив, що позивач перебуває на обліку як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги (пільгова категорія - учасник бойових дій). У відповідь на заяву від 09.08.2023 щодо надання інформації про причини не проведення виплати щорічної грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідач повідомив позивача про умови та порядок виплати разової грошової допомоги до Дня незалежності як учаснику бойових дій у 2023 році та рекомендував звернутися з необхідним пакетом документів для проведення такої виплати. Проте, позивач не скористався своїм правом щодо подання такої заяви з необхідними документами.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 4).
09.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відповіді щодо причин відмови у виплаті 8845 грн щорічної грошової допомоги до 24 серпня за 2023 рік (а. с. 5).
Листом від 12.09.2023 відповідач роз'яснив позивачу положення Порядку № 754 та рекомендував позивачу для подання відповідної заяви звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) (а. с. 6).
Отже, з матеріалів справи видно, що позивачу у 2023 році не була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України. Спір у цій справі виник щодо: 1) права позивача на отримання у 2023 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України; 2) розміру такої допомоги.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із преамбулою Закону № 3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX (далі - Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду справи.
Отже, запроваджена Законом № 2983-ІХ разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом № 2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 12, частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 дійшла висновку, що за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував зміст актів міжнародного права, зокрема статтю 22 Загальної декларації прав людини про те, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення потрібних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, з огляду на фінансові можливості держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Водночас рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В цьому Рішенні Конституційний Суд України спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Підсумовуючи висновки, сформульовані Конституційним Судом України в наведених рішеннях, можна узагальнити, що держава, базуючись на існуючих фінансово-економічних можливостях, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тож в разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте, держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, що відповідають людській гідності. Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються передусім внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішні та внутрішні економічні й політичні чинники.
Зі змісту статті 46 Основного Закону України випливає, що держава зобов'язана здійснювати соціальний захист насамперед тих осіб, які не можуть самостійно себе забезпечити шляхом реалізації права на працю та/або позбавлені засобів існування. Водночас соціальна орієнтованість держави та принцип соціальної солідарності не можуть замінити особисту відповідальність людини за власну долю та добробут своєї сім'ї. Державна система соціального захисту має заохочувати і не повинна стримувати прагнення особи покращити умови життя для себе і своєї сім'ї (пункт 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.11.2018 № 9-р/2018).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 та абзаці першому підпункту 4.2.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 06.04.2022 № 1- рп(ІІ)/2022 вказав, що у питанні отримання одноразової грошової допомоги законодавець хоч і має широкий обсяг дискреційних повноважень, однак це не виключає оцінки законодавчого регулювання на предмет відповідності Конституції України.
Зміст припису частини першої статті 46 Основного Закону України не гарантує встановлення законодавцем одноразової грошової допомоги для зазначеної категорії осіб та, відповідно, її розміру, оскільки ці питання належать до обсягу дискреції Верховної Ради України під час реалізації бланкетного конституційного припису («та в інших випадках, передбачених законом»).
У цій справі основним питанням є можливість Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 зазначила, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
З 15.04.2023 по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов'язковою для застосування національним судом, дійшла висновку, що у зразковій справі № 440/14216/23 не встановлено підстав вважати, що дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII, призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», установлено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі:
1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
-III групи - 2700 гривень.
2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 дійшла також висновку, що оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46. Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
З урахуванням наведеного, суд у цій справі дійшов висновку про те, що позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання у 2023 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, Порядку № 754, та відхиляє доводи позивача про те, що розмір такої допомоги має становити п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що позивачу, як учаснику бойових дій, у 2023 році разова грошова допомога до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн виплачена не була. При цьому, відповідач стверджує, що позивач не скористався правом на подання заяви про отримання такої допомоги разом з пакетом документів.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) інформація щодо осіб (за категоріями), які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України і не перебувають на обліку в Пенсійному фонді України, подається Пенсійному фонду України до 1 серпня поточного року Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, Головним управлінням Національної гвардії, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Службою судової охорони, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 754 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» (далі - бюджетні кошти).
За змістом підпункту 2 пункту 3 Порядку № 754 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: щодо напрямів, зазначених у підпунктах 3 і 4 пункту 4 цього Порядку, - Пенсійний фонд України.
Підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 754 визначено, що бюджетні кошти спрямовуються на: здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 р. № 754.
Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку № 754 бюджетні кошти розподіляються в межах бюджетних призначень і спрямовуються: Пенсійному фонду України за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цього Порядку, - на підставі заявки (за формою, визначеною Мінсоцполітики) на фінансування виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої частиною п'ятою статей 12-15, пункту 1 частини першої статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і частиною третьою статей 6-1 - 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), і витрат на оплату послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання. Пенсійний фонд України формує заявку на фінансування грошової допомоги і витрат на оплату послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання, та подає її Мінсоцполітики до 10 серпня поточного року. Кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ “Ощадбанк». Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати допомоги: іншим отримувачам грошової допомоги - за місцем їх проживання на поточні рахунки таких отримувачів в уповноважених банках.
У листі від 12.09.2023, покликаючись на положення Порядку № 754, відповідач повідомив позивача, що грошова допомога особам, які відносяться до 4 групи, виплачується за їх зверненнями до територіальних органів Пенсійного фонду України (сервісних центрів) із заявою (за формою, що буде надана додатково); для подання відповідної заяви позивачу рекомендовано звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) (а. с. 6).
Суд не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу, як учаснику бойових дій, у 2023 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн у зв'язку із неподанням ним заяви, оскільки Порядок № 754 не передбачає обов'язку учасників бойових дій подавати окремо заяви на виплату такої допомоги. Вказуючи у листі від 12.09.2023 (а. с. 6 зворот) на необхідність подання заяви за формою, що буде надано додатково, відповідач не покликається на нормативно-правовий акт, яким зобов'язано подати заяву та затверджено її форму. Тобто, вимога відповідача щодо необхідності подання позивачем заяви з пакетом документів на отримання грошової допомоги до Дня незалежності не ґрунтується на приписах чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Суд також враховує, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги (пільгова категорія - учасник бойових дій), тобто, відповідачу було відомо про статус позивача як учасника бойових дій та його поточний рахунок.
З урахуванням наведеного, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ у розмірі 1000 грн, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (щодо нарахування та виплати допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 гривень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський м-н, 6, м. Луцьк, Волинська обл., 43603, код ЄДРПОУ 13358826) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, у розмірі 1000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх