про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду
20 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7001/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що відповідач протиправно, починаючи з 20.02.2023, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії.
Представник позивача звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою, у якій просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 20.02.2023 по 20.05.2023 грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020-2023 рр. шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум, та з адвокатським запитом.
Листом від 17.05.2025 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 протиправними, представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в період з 20.02.2023 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 20.02.2023 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 28-29).
ВЧ НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про залишення позову без розгляду (а. с. 46-48).
Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з нарахованими та виплаченими сумами 31.07.2024 (після отримання довідки про доходи від 17.07.2024 № 13937), а тому звертаючись до суду 25.06.2025 позивач пропустив строк звернення до суду.
Заява не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Отже, у цій справі до вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.02.2023 по 20.05.2023 норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), необхідно пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Цим моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 (підтриманий у подальшому у постановах Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 440/15457/24, від 01.10.2025 у справі № 580/11545/24 та ін.).
Відповідач у заяві про залишення позову без розгляду покликається на ту обставину, що 31.07.2025 позивач отримав довідку про доходи від 17.07.2023 № 13937 (а. с. 40-42) та саме з цієї дати необхідно обчислювати тримісячний строк звернення до суду.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає, що довідка про доходи від 17.07.2023 № 13937 (а. с. 40) містить лише загальну суму нарахованого грошового забезпечення в розрізі місяців за період з червня 2023 року по травень 2024 року.
Водночас, у цій справі спір виник щодо нарахованого грошового забезпечення за інший період (з лютого по травень 2023 року), який вказаною довідкою не охоплений.
В ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 09.07.2025 (а. с. 28-29) суд зробив висновок про те, що в матеріалах позовної заяви відсутнє документальне підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення при його виключенні зі списків особового складу частини 18.06.2024 або раніше до моменту звернення до суду, тому суд бере до уваги доводи представника позивача, що саме з дати отримання листа ВЧ НОМЕР_1 від 17.05.2025 № 11725 (а. с. 10-11) позивач дізнався про порушення своїх прав.
Доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача у день виключення 18.06.2024 зі списків особового складу частини з розміром та складовими нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, відповідач під час розгляду справи до суду не надав.
Тому суд вважає, що про порушення своїх прав на отримання грошового забезпечення у належному розмірі позивач дізнався після отримання листа ВЧ НОМЕР_1 від 17.05.2025 № 11725 (а. с. 10-11), та, з огляду на подання позову до суду 19.06.2025 (а. с. 17), строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Керуючись статтями 123, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Валюх