м. Вінниця
20 жовтня 2025 р. Справа № 120/11241/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області; Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказана недостатня кількість страхового стажу, при цьому до стажу не враховані спірні періоди трудової діяльності, з огляду не недоліки в записах трудової книжки.
Ухвалою від 15.08.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечили щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначили, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024, Головним управлінням ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.11.2024 №025050006458 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. До страхового стажу не можливо зарахувати період з 11.12.1982 по 25.04.1984 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи. Також до страхового стажу не можливо зарахувати період з 26.04.1984 по 01.07.1991 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою підприємства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
ОСОБА_1 21.11.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням від 27.11.2024 № 025050006458 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 29 років відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
До страхового стажу не зараховано період з 11.12.1982 по 25.04.1984 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи. Також до страхового стажу не зараховано період з 26.04.1984 по 01.07.1991 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою підприємства.
Спірним питанням у справі є рішення відповідача від 27.11.2024 № 025050006458 про відмову у призначенні пенсії, також позивач оскаржує не зарахування до страхового стажу періодів з 11.12.1982 по 25.04.1984 та 26.04.1984 по 01.07.1991.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами частини другої статті 26 Закону № 1058 встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки зокрема мають особи за наявності страхового стажу по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із абзацом 1 пункту Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для неврахування до страхового стажу періоду роботи з 11.12.1982 по 25.04.1984, стала відсутність підпису уповноваженої особи під записом про звільнення з роботи, а періоду роботи з 26.04.1984 по 01.07.1991 - відсутність печатки підприємства під записом про звільнення з роботи, що на думку відповідача, є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, дослідженням трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлена відсутність підпису уповноваженої особи та печатки підприємства.
Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162), а з 29.07.1993 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58).
Під час заповнення та внесення змін до трудової книжки позивача діяли норми Інструкції №162.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Вказані положення також передбачені Інструкцією №58, яка діє з 29.07.1993 (пункт 2.11).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
При цьому, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.
Так, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що недоліки у заповненні трудової книжки не спростовує факту наявності у позивача відповідного стажу роботи.
Ураховуючи викладене, рішення відповідача прийнято передчасно, без підрахунку належним чином страхового стажу позивача із врахуванням даних стосовно періодів роботи, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, суд вважає, що позов належить задовольнити частково у спосіб визначений судом, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.11.2024 №025050006458 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та застосувати спосіб порушеного права у виді зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 11.12.1982 по 25.04.1984 та з 26.04.1984 по 01.07.1991.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, то така задоволенню не підлягає, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, крім того спірний стаж не аналізувався відповідачем, оскільки ним не взято до уваги положення трудової книжки позивача.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 73- 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 27.11.2024 №025050006458, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2024 про призначення пенсії за віком та зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 11.12.1982 по 25.04.1984 та з 26.04.1984 по 01.07.1991.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 1381488)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович