Справа № 522/15369/25-Е
Провадження № 2/517/353/2025
23 жовтня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
16 вересня 2025 року до Захарівського районного суду Одеської області з Роздільнянського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 17 грудня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 99268 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно умов даного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 2000 грн на строк 30 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 2% в день або 730 % на рік.
Однак, свої зобов'язання за умовами кредитного договору ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку із чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 8640 грн, яка складається з такого: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6640 грн прострочена заборгованість за процентами.
28 жовтня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «ЗАЙМЕР» уклали Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 99268 про надання фінансового кредиту від 17 грудня 2019 року.
На виконання вимог чинного законодавства позивачем на адресу ОСОБА_1 направлялася вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, однак станом на дату подачі заяви вона залишена відповідачкою без виконання.
Оскільки, ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором № 99268 від 17 грудня 2019 року в добровільному порядку не виконала, тому з урахуванням викладеного вище позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з неї заборгованість у розмірі 8640 гривень.
09 липня 2025 року представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та справі присвоєно єдиний унікальний номер 522/15369/25-Е (а.с. 1, 30).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2025 року цивільну справу № 522/15369/25-Е передано за територіальною підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області. Вказана ухвала набрала законної сили 21 липня 2025 року (а.с. 33).
11 серпня 2025 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Приморського районного суду м. Одеси для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа № 522/15369/25-Е (а.с. 35).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 серпня 2025 року цивільну справу № 522/15369/25-Е передано за територіальною підсудністю до Захарівського районного суду Одеської області. Дана ухвала набрала законної сили 02 вересня 2025 року (а.с. 43).
16 вересня 2025 року до Захарівського районного суду Одеської області з Роздільнянського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа № 522/15369/25-Е (а.с. 42).
16 вересня 2025 року судом з метою оновлення інформації щодо місця проживання (перебування) відповідачки судом направлено відповідний запит до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (а.с. 45).
23 вересня 2025 року від Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до суду надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки (а.с. 50).
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 51).
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 55). Водночас, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за його відсутності. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував (зв.а.с. 5).
Відповідачка у судове засідання не з'явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв'язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 57). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно довідки Карабанівського старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 21 від 23 вересня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50).
Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.
Суд вважає, що відповідачка не з'явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 17 грудня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 99268 (індивідуальна частина) (далі - Договір), який підписано позичальницею електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора KL2498 (а.с. 10, а.с. 14-16).
Згідно умов даного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 2000 грн на банківський рахунок клієнтки за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Строк кредитування 30 днів (до 15 січня 2020 року), стандартна процентна ставка 2% в день або 730 % річних.
Відповідачка в свою чергу зобов'язалась повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.
ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання перед клієнткою ОСОБА_2 виконало та надало їй кредит у сумі 2000 грн шляхом зарахування через АТ «Державний ощадний банк України» кредитних коштів на належну їй банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 1843/02 від 25 лютого 2025 року (а.с. 26).
28 жовтня 2021 року, між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 99268 від 17 грудня 2019 року, перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» (а.с. 17-20).
Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 8640 грн, яка складається з такого: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6640 грн прострочена заборгованість за процентами (а.с. 9).
На виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» позивачем на адресу ОСОБА_1 зазначену в договорі, направлялася вимога № б н від 13 січня 2025 року про виконання зобов'язань за кредитним договором, однак станом на дату подачі заяви вона залишена відповідачкою без виконання (а.с. 7).
За таких обставин відповідачка свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконала.
Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за їх користування не повертаються.
Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачка, не сплативши у вказаний в договорі строк суму кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, ОСОБА_3 має заборгованість перед позивачем за договором про надання фінансового кредиту № 99268 (індивідуальна частина) від 17 грудня 2019 року на загальну суму 8640 грн, яка складається з такого: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6640 грн прострочена заборгованість за процентами.
Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 8).
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).
Згідно із ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції № 36870 від 24 березня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2422 грн 40 коп (а.с. 23).
Отож, з урахуванням задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10500 грн, суд дійшов такого висновку.
Так, на підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 11-12), копію додаткової угоди № 1 від 27 грудня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року (а.с. 13), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Пархомчука С.В. (а.с. 28), копію акта про отримання правової допомоги від 08 жовтня 2025 року на суму 10500 грн (а.с. 62); копію платіжної інструкції № 39646 від 08 жовтня 2025 року про перерахування позивачем адвокату грошових коштів у сумі 10500 грн (зв.а.с. 62); копію рахунку від 08 жовтня 2025 року на суму 10500 грн (зв.а.с. 63). Крім цього, в позовній заяві зазначений детальний розрахунок послуг наданих адвокатом, згідно якого: зустріч та консультація 1 година - 2000 гривень, складення та подання до суду позовної заяви 2,5 години - 5000 гривень, складення процесуальних документів 1,5 години - 3000 гривень, канцелярські витрати, виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 гривень, що разом становить 10500 гривень (зв.а.с. 4 - а.с. 5)
Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, згідно із ст. 137 ЦПК України, ураховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які на думку суду є завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 141, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 99268 від 17 грудня 2019 року в сумі 8640 (вісім тисяч шістсот сорок) гривень, яка складається з такого: 2000 (дві тисячі) гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6640 (шість тисяч шістсот сорок) гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2025 року.
Відомості про сторони у справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 04080
відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя