Справа № 520/3572/16-ц
Провадження № 6/947/439/25
про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення
21.10.2025
суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення,
16.10.2025 року до канцелярії суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявою, в якій просили постановити ухвалу про зобов'язання боржника ОСОБА_4 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року у справі № 520/3572/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області про знесення об'єкта самочинного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування вимог посилаються на те, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10.01.2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2025 року ОСОБА_2 було залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року скасовано. В задоволенні позовних вимог про знесення об'єкта самочинного будівництва, - відмовлено.
Постановою Верховного суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.04.2023 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17.04.2023 залишено без змін.
23.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75529560 з виконання виконавчого листа №520/3572/16-ц, виданого 08.07.2024 року Київським районним судом м. Одеси. Надано боржнику строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів.
15.10.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренком Д.В. за невиконання вимог виконавчого документа немайнового характеру на боржника накладено штраф.
17.02.2025 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренком Д.В. за повторне невиконання вимог виконавчого документа немайнового характеру на боржника накладено штраф.
09.05.2025 року постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зупинено виконавче провадження у зв'язку із відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.09.2025 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою було закрито, у зв'язку із чим, постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.10.2025 року виконавче провадження було поновлено.
Зазначають, що на даний час боржником рішення суду не виконано, вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за відсутності клопотання заявника.
Підстави для розгляду заяви у судовому засіданні за правилами статті 450 ЦПК України у даній справі відсутні.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами ст. 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими має бути виконано рішення суду.
При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судом встановлено, що 23.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75529560 з виконання виконавчого листа №520/3572/16-ц, виданого 08.07.2024 року Київським районним судом м. Одеси. Надано боржнику строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів.
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.10.2025 року виконавче провадження було поновлено.
Відповідно до ч. 1-2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Інститут судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є новим у цивільному процесуальному законодавстві, оскільки ЦПК доповнено ст.ст.453-1-453-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-ІХ від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024.
Ідентичний механізм здійснення судового контролю тривалий час існує у адміністративному судочинстві і Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Враховуючи те, що стягувачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, суд користуючись своїм диспозитивним правом на здійснення судового контролю за виконанням судових рішень вважає правильним відмовити стягувачу у задоволенні заяви.
Постановляючи таке рішення, суд зазначає, що оскільки судове рішення виконується органами державної виконавчої служби, стягувач не позбавлений можливості вживати заходи впливу на боржника саме у межах виконавчого провадження і необхідності судового контролю не вбачає.
Керуючись ст.453-2 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Суддя О. М. Куриленко