Справа № 491/921/25
Провадження № 3/491/349/25
іменем України
23 жовтня 2025 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , тимчасово не працює, відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП не притягувався,
29 вересня 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 611637 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу з січня по вересень 2025 року ОСОБА_1 без дозволу проник на територію нежитлового домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та викрав електроенергію на суму 2428,25 гривень, чим вчинив дрібне викрадення.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 прибув до суду та йому було вручено пам'ятку про його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та Конституцією України (а.с.12). В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому адміністративного правопорушення визнав, підтвердивши факт викрадення електроенергії. Про суму завданих збитків, яка складає приблизно 2500,00 гривень, ОСОБА_1 відомо лише зі слів працівника поліції та заявниці, але яким чином проведено розрахунок йому не відомо.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд доходить наступного висновку.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини другої статті 52 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час з'ясування вартості викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, згідно яких у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
З урахуванням наведеного, для кваліфікації дій особи, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна, за ч. 2 ст. 51 КУпАП вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення не повинна перевищувати 3028,00 гривень.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 611637 при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, у рядку «склад адміністративного правопорушення» сума викраденої ОСОБА_1 електроенергії становить 2429,25 гривень.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 611637 від 29 вересня 2025 року (а.с.3), ксерокопію заяви ОСОБА_2 від 02 вересня 2025 року з приводу прийняття мір до ОСОБА_3 , яка незаконним шляхом користувалася електроенергією, сума боргу становить 2429,25 гривень (а.с.6), письмові пояснення ОСОБА_2 від 02 вересня 2025 року (а.с.7) та пояснення ОСОБА_1 від 29 вересня 2025 року (а.с.8).Будь-яких інших об'єктивних доказів на підтвердження суми викраденої ОСОБА_1 електроенергії вказаної в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
В матеріалах справи відсутні докази щодо визначення обсягу та розрахунку суми викраденої ОСОБА_1 електроенергії.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки така позиція не узгоджуватиметься із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Суд зобов'язаний з'ясувати всі обставини справи про адміністративне правопорушення на підставі положення статті 251 та статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які визначають для цього основні засоби, зокрема, збирання доказів.
Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов'язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Матеріали справи належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, не містять. Матеріали справи не містять доказів того, що сума викраденої ОСОБА_1 електроенергії складає саме 2428,25 гривень. Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, провадження у справі підлягає закриттю, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
З урахуванням приписів статті 401, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 51, 247 ч. 1 п. 1, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 29 вересня 2025 року серії ВАД № 611637 за фактом вчинення громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно частини першої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 КУпАП.
Суддя О.О. Желясков
Постанова суду набрала законної сили "_____"____________ 20____ року.