22.10.25
22-ц/812/1973/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 488/1524/24
Номер провадження: 22-ц/812/1973/25 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за участю: прокурора - Кость А.В., представника відповідача - адвоката Ільїна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва
на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді - Чернявської Я.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування пунктів рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути земельну ділянку та демонтувати споруди
У квітні 2024 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування пунктів рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути земельну ділянку та демонтувати споруди
Позов обґрунтовував тим, що пунктами 6,6.2 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 01 березня 2012 року № 15/45 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв. м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного вище рішення ОСОБА_1 26 березня 2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:090:0031 серії ЯК № 250233, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №481010001001901.
31 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки № 1545, на підставі якого внесені відповідні відомості до Держгеокадастру про власника земельної ділянки.
Посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:05:090:0031 по АДРЕСА_1 повністю входить у прибережну смугу Бузького лиману та пляжну зону, а відтак при прийнятті рішення 01 березня 2012 року Миколаївською міської радою було порушено вимоги земельного та водного законодавства, 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 ЗК України та ст. 1, 4, 88-90 ВК України, прокурор просив суд усунути перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом:
- визнання незаконними і скасування пунктів 6, 6.2 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 01.03.2012 № 15/45 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000кв. м (1000 кв. м - прибудинкова територія), за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ,
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1545 спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31 липня 2023 року;
- знесення (демонтувати) металевий вагончик та бетонний паркан на земельній ділянці площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:090:0031 по АДРЕСА_1 .
- повернення у власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:090:0031 по АДРЕСА_1 у стані, який існував до порушення прав.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ільїна О.В. про залишення позову без руху після відкриття провадження у справі та зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом.
11 серпня 2025 року від першого заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва на адресу Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 31 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, в яких зазначав, що прокурором не подався позов про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, а при обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилався на недобросовісність дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, прокурором подано заяву про зміну предмету позову із застосуванням ст. 387 ЦК України, яка судом не розглянута. Вважає, що застосування на даній стадії судового розгляду справи Закону № 4292-ІХ є безпідставними.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2025 року позовну заяву керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування пунктів рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути земельну ділянку та демонтувати споруди залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року залишено без руху даний позов, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме: внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали та роз'яснено, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява буде залишена без розгляду.
Впродовж встановленого законом строку, прокурором не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 31 липня 2025 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виснував, що внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ та наголосив про обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», а тому внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення спору.
Не погодившись з ухвалою суду керівник Окружної прокуратури м. Миколаєва подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права - статті 13, 49, 197 ЦПК України та неправильне застосування норм матеріального права - частина 5 статті 390 ЦК України, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано заяву сторони позивача про зміну предмета позову, що є процесуальним порушенням. Вказує на те, що як у первісному негаторному позові, так і у заяві про зміну предмету позову прокурором детально та ґрунтовно викладені обставини недобросовісності дій набувачів майна спірної земельної ділянки.
Безпідставним є посилання суду на положення ч.5 ст. 390 ЦК України, оскільки вказана процесуальна норма передбачає можливість постановлення рішення про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Невнесення прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.
Питання добросовісності/недобросовісності набувача нерухомого майна судом може бути вирішено лише після дослідження доказів у справі.
Суд першої інстанції без дослідження та надання оцінки наданих прокурором доводів, підтверджених належними доказами, щодо недобросовісності дій набувача земельної ділянки водного фонду, визначено Степаніщева І.Є. добросовісним та залишено позов без розгляду у зв'язку з його невідповідністю положенням ч.4 ст. 177 ЦПК України (що стосується справ про витребування від добросовісного набувача).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказував на те, що добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт відповідачем має бути оцінено судом першої інстанції під час судового розгляду справи, оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд не вправі надавати оцінку доказам та жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У судове засідання відповідачі не з'явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, а тому, в силу положень ст. ст. 390, 391 ЦК України, п. 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, ч. 4 ст. 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, однак прокурором вказані вимоги закону не були виконанні що на думку суду першої інстанції свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду - 22 квітня 2024 року) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві».
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року позовну заяву подану заступником керівником Окружної прокуратури м. Миколаєва залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, яка подана прокурором 22 квітня 2024 року, відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду, що підтверджується ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 квітня січня 2024 року про відкриття провадження у вказаній справі та призначення її до судового розгляду на 15 червня 2024 року на 10:40 (т. 1 а.с. 58-59).
Нові положення редакції ч. 4 ст. 177 ЦПК України набули чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подачі позовної заяви.
Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», якими передбачено зворотну дію в часі положень цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Однак, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що Законом не передбачено зворотну дію в часі положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України та послався на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у даному випадку.
За таких обставин залишення без розгляду поданого прокурором позову, розгляд якого вже розпочато та проведено підготовче засідання (т. 2 а.с.20 ) на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки на час звернення позивача з цим позовом до суду позовна заява відповідала вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України в редакції, яка діяла на той час.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що власником спірної земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_1 рішенням Миколаївської міської ради №15/45 від 01 березня 2012 року на час звернення до суду є ОСОБА_2 , який став власником на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 31 липня 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С.
Тобто, прокурором заперечується добросовісність ОСОБА_2 під час набуття спірної земельної ділянки у власність.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).
Варто зазначити, що питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.
Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Тобто, означена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб'єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку. У контексті норм ЦПК України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви та з матеріалів даної справи, прокурором подано позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у власність територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради підставі ст. 391 ЦК України.
Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2025 року, яка постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 379, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва - задовольнити.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.